120 років під Покровом Богородиці

{mosimage}«Стрийська школа № 6 – перша в нашому місті школа, яка може сказати, що їй уже 120 років», – такими словами розпочала свій виступ заступник міського голови Стрия Таїсія Гайдукевич 19 жовтня під час святкування ювілею навчального закладу.  Пані Таїсія вручила почесну грамоту від міського голови Романа Шрамов’ята директорові школи Лідії Стасенко, зазначивши, що шкільні роки – це найкращі і найдорожчі роки у житті кожного.

До поважного ювілею дирекція,  педколектив, учні, колишні випускники
готувалися ретельно та відповідально. Тому свято вдалося на славу.
Привітати рідну альма-матер завітали колишні вчителі та учні, які
поприїздили з різних куточків України, а хто особисто не зміг приїхати,
надіслав вітальні листівки. Приємною несподіванкою стало відеозвернення
від Віктора Жукотського, який був директором СШ № 6 у 1964-1972 роках.

{mosimage}Естафету вітань підхопили й  директор цього навчального закладу у
1979-1992 році Людмила Зуб і Володимир Тяско, який очолював заклад 
протягом 1992-2004 років.  Усі вони, звісно, вітали школу, яка була для
них рідним домом, з ювілеєм та бажали ще довгих років процвітання.
Зауважували, що бути директором – дуже відповідально, адже доводилося
жертвувати власним часом, родини недоотримали уваги та, дивлячись на
своїх випускників, їхні успіхи, розумієш, що робота була не на марно, а
дала гарні плоди.

Як приклад, Людмила Зуб назвала випускника СШ №6 Ігоря
Тенюха. «Не кожна школа може похвалитися своїм Адміралом флоту, а ми з
гордістю про це говоримо, що він наш учень. Нині Ігор Йосипович кандидує
до Верховної ради України, тож бажаємо йому успіхів», – зазначила пані
Людмила.
Вітаючи рідну школу з ювілеєм, Ігор Тенюх склав найщиріші
слова вітання усім вчителям, які навіть у комуністичні часи вміло
навчали учнів бути патріотами України, вчили любити рідний край, рідну
мову й пісню. Саме ці зернини національного виховання проростали на
чужині та дали добрий урожай.  І вже ставши головнокомандувачем
Українського флоту, Ігор Тенюх впроваджував навіть у побут українську
мову, пропагував усе українське, за його ініціативи вперше було піднято
національний синьо-жовтий прапор над нашою флотилією. «Завжди, коли я
спілкуюся з людьми й, особливо, зараз, напередодні виборів, розповідь
про себе я розпочинаю зі слів: народився в Стрию і навчався у найкращій
школі № 6. Хочу, щоб усі випускники також це пам’ятали і гордо несли по
життю ім’я нашої школи», – підкреслив Ігор Тенюх.
{mosimage}Також у цей вечір
звучали вітання від начальника відділу освіти Стрийського міськвиконкому
Миколи Мазура, який, до речі, свій педагогічний шлях розпочинав саме із
СШ №6 викладачем німецької мови, та голови профспілки освітян міста
Стрия Володимира Романишина. Микола Мазур з приємністю згадував, що у
1986 році вже на посаді начальника відділу освіти призначав викладачем, а
згодом у 2004 році, як заступник міського голови погоджував кандидатуру
Лідії Стасенко на директора СШ №6.

«Сьогодні всі ювіляри: і сивочолі
вчителі, і першокласники, – сказав Микола Йосипович. – Якщо вдатися до
статистики, то школа випустила у світ майже 90 тисяч учнів, які зараз
примножують славу рідного міста й альма-матер, як науковці, літератори,
музиканти, бізнесмени, військові й навіть Адмірал Українського флоту.
Щороку серед випускників є багато медалістів, переможців предметних
олімпіад і спортивних змагань. Школа завжди активно бере участь і в
житті міста».
{mosimage}Схвильована надмірною увагою, директор школи Лідія
Стасенко, приймаючи багаточисельні вітання, зазначила: «120 років –
багато це чи мало?! Якщо порівняти зі всесвітом, то це мить. А школа і є
всесвіт. І у центрі цього всесвіту  – вчитель і учень. Саме вони
роблять цей дім рідним нам усім. Складаю слова подяки педколективу і
рідним за розуміння та працю з віддачею на всі сто. Бажаю всім
амбіційних планів, наснаги до роботи, вдячних учнів і всього
найкращого».
Також рідну альма-матер вітали: народний ансамбль
«Стрияночка», Дмитро Стеців (випускник 2001 р.), Тарас Кардаш (вип. 2000
р.), Ірина Роман (вип. 1996 р.), Леонід Бебешко (вип. 1966 р.), поетеса
Ніна Трофімова, попри поважний вік, спеціально приїхала з Києва і
вручила Лідії Стасенко власноруч спечений коровай, подарувала дві свої
збірки, згадувала навчання в школі та  читала власні вірші.

Також
приїхав з Києва Богдан Кавулич, який,  на знак великої шани, на руках
зніс зі сцени свою першу вчительку Людмилу Дмитрів, яка, своєю чергою,
згадувала різні сторінки історії школи, що була у свій час чоловічою і
жіночою, знаходилася у приміщенні, де сьогодні дитяча поліклініка. У
залі була розгорнута виставка унікальних вишитих картин теж випускниці
школи Світлани Сидоренко.
{mosimage}Справжньою несподіванкою для усіх була
підготовлена подорож у минуле з кадрів чорно-білої хронічки, яку вдалося
віднайти у приватних архівах.  Під звуки пісні «Старі фотографії» зала
аплодувала усім, хто дивився на нас з екрану. Теперішні учні
підсміхалися з однаково одягнутих у форму учнів, із зачісок, а старше
покоління поринуло на декілька хвилин у 70-80 роки. Усі впізнали молодих
Миколу Мазура, Наталію Кухар, Людмилу Зуб та інших вчителів. Це,
мабуть, стало «родзинкою» свята. А ще Леонтій Бебешко підготував відео
про свій дружній клас і все це демонструвалося під його ж пісню
«Посмішки».
Згадали й тих, кого вже немає серед нас. Хвилиною
мовчання їх було вшановано. Слово мали й меценати, які допомагають
школі. Лідія Стасенко, дякуючи меценатам, зазначила: «Творити добро для
дітей – найсвятіша доброта».
На завершення згадаю вислів Григорія
Сковороди: «Лише той Учитель, хто живе так, як навчає». Саме такі
жертовні вчителі працюють у школі № 6, яка вже давно стала для них
рідною домівкою. З ювілеєм, школо, яка, попри різні перипетії, успішно
працює 120 років під Покровом Богородиці.