19 січня – 100 років з дня народження Ярослава Стецька
{mosimage} У Стрию 2012 рік проголошено Роком Ярослава Стецька – видатного діяча національно-визвольного руху, Провідника Організації Українських Націоналістів.
Про це проголосували депутати Стрийської міської ради під час засідання дев’ятої сесії шостого демократичного скликання. 19 січня Ярославу Стецьку виповнилося б 100 років. З цієї нагоди в нашому місті пройшло велелюдне віче біля пам’ятника Ярославу Стецьку.
Стрияни першими вшанували слідом за Степаном Бандерою і його побратима Ярослава Стецька, встановивши йому пам’ятник в центрі міста, поряд з будівлею міської ради, урочисте відкриття якого відбулося 1 листопада 1997 року в день 79-ї річниці проголошення ЗУНР.
У дні державних, національних свят до його підніжжя завжди кладуть квіти, проводять мітинги. Тож проголошення в нашому місті 2012 року Роком Провідника ОУН – це данина шани у вінок слави за його самовіддану любов до України, жертовну боротьбу за її незалежність.
{mosimage}Народився Ярослав Стецько 19 січня 1912 р. в м. Тернопіль, в сім’ї священика о.Семена і його дружини Теодозії з роду Чубатих. Обдарований непересічними здібностями він з відзнакою закінчив гімназію в Тернополі й студіював у 1929-34 рр. право і філософію у Краківському та Львівському університетах.
Ще юнаком Ярослав Стецько активно включився в національно-визвольну боротьбу, ставши членом нелегальної організації «Українська націоналістична молодь», а відтак, підпільних УВО та ОУН. З 1932 р. Ярослав Стецько був членом Крайової Екзекутиви Організації Українських Націоналістів, ідеологічним референтом і редактором підпільних видань.
За націоналістичну діяльність він зазнав репресій з боку польських окупантів, які в 1934 р. засудили його до 5 років ув’язнення. Звільнений у 1937 р. за загальною амністією. У січні 1938 р. за дорученням полковника Євгена Коновальця Ярослав Стецько підготував черговий Збір ОУН і у 1939 р. взяв участь у Римському Конгресі ОУН.
У лютому 1940 р. Він став співініціатором створення у Кракові Революційного Проводу ОУН, а на II Великому Зборі ОУН у квітні того ж року в Кракові Я.Стецька обрано заступником Провідника ОУН Степана Бандери.
{mosimage}Із початком німецько-російської війни Ярослав Стецько, пробившись із групою однодумців за лінію фронту до Львова, скликав Національні Збори. На них 30 червня 1941 рр. проголошено Акт відновлення Української Держави й обрано Я.Стецька прем’єром Українського Державного Правління.
За відмову на ультимативну вимогу Гітлера відкликати Акт відновлення Української Держави, його заарештували і запроторили до концтабору Саксенгавзен, де він до вересня 1944 р. перебував у бункері смерті.
У 1945 р. Крайова Конференція ОУН обрала Ярослава Стецька членом Бюро Проводу ОУН, до якого входили Степан Бандера й Роман Шухевич. У 1946 р. Ярослав Стецько очолив Антибільшовицький Блок Народів (АБH), президентом якого був до кінця свого життя. Після війни Я.Стецько розгорнув широку діяльність на всесвітній антикомуністичній арені.
Найпомітнішими успіхами у міжнародній службі Ярослава Стецька справі визволення України є підписання домовлення з Китайською Антикомуністичною Ліґою на Формозі про співпрацю і створення в Тайпеї Місії АБН (1957-1960), а згодом – до 1971 р. – Представництва АБН, активна участь у підготовці й заснуванні в 1970 р. в Токіо «Світової Антикомуністичної Ліґи», де Я.Стецько був постійним членом Екзекутиви; з ініціативи Я.Стецька постала Европейська Рада Свободи, яка його обрала досмертним членом почесної Президії ЕРС. У 1968 році Ярослава Стецька обрано головою революційної ОУН, яку він очолював до кінця свого життя.
Ярослав Стецько залишив нам велику ідейно-теоретичну спадщину, котра і сьогодні залишається актуальною. Помер Ярослав Стецько 5 липня 1986 р. в Мюнхені, де його й поховано.
Наталія Карпенкова
Фото Лева РІШКА
