1911 – 2011: Славетна історія галицького клубу
{mosimage} I Розділ: Зародження команди
Історія стрийського футболу доволі цікава та насичена різноманітними подіями, фактами та датами. Стрийський футбол нерозривно пов’язаний зі спортивним життям Галичини. Саме тут футбольні традиції закладались ще на початку XIX століття, коли у Стрию існували дві команди – «Погонь» та «Скала», які на протязі декількох десятиліть радували своїх вболівальників цікавою, динамічною, змістовною та результативною грою. Трохи пізніше з’явилися команди «РКС» та «Стриянка».
Перші відомості про футбол у Стрию відносяться до 1906 року, до речі, другі у Галичині. Перший матч у Стрию відбувся 29 червня 1906 року, коли збірна стрийської гімназії поступилась збірній Львова – 0:3. Наступного року було засновано Студентський Клуб Спортовий (СКС), який незабаром був перейменований у «Погонь».
У 1911 році українці Стрия організували власний спортивний клуб. На превеликий жаль, у жодних архівах не знайдено число і місяць заснування футбольної команди. Клуб отримав назву – Український Спортовий Клюб (У.С.К.) «Скала». Цю назву придумали самі футболісти. Сталося це по дорозі до Перемишля, коли наші футболісти їхали на матч із сяновою «Чайкою». Обговорюючи стратегію гри майбутнього матчу, один з гравців команди Олекса Паращак сказав, що ми маємо стояти, як скала.
Ця фраза усім так стала до вподоби, що слово «скала» стало назвою команди. Історія стрийської «Скали» – це життєпис Івана (Гжесьо) Сухаря, його братів – Стефана, Влодка і Юлька та дружини його – Мухи. У книзі «Стрийщина» т.1 Лев Штинда описує: «Перші дані про організовані спроби створити спортове товариство припадають на 1911 рік, коли кілька студентів та колишніх австрійських вояків заснували «Скалу» – О.Бандера, А. Кігічак, Л. Шанковський, Дзерович, Б. Мішкевич, І. Гутникевич, С. Михайлович, Ю. Гарасимів, Р. Лаврович були піонерами популярного згодом спорту, копаного м’яча. Одначе, найзамітнішою постаттю у моїй пам’яті від ранніх гімназійних літ, нечебто синонімом Українського Спортового Клюбу «Скала» був Іван «Гжесьо» Сухар. Він був одночасно головою клюбу «Скала», секретарем, скарбником, господарем, тим що чистить футболівки, що пере й латає спортовцям штанці та сорочки.
Був усім, навіть змагуном у потребі. Багатим він не був, але із малих приходів за вступи на змагання «Скала» гордилася шатнею, яку Гжесьо побудував водночас із багатим жидівським клюбом «Гакоах». Члени товариства мали свою домівку, спочатку у подвір’ї «Народної торгівлі» на ринку, згодом в центрі міста, при вулиці 3-го Мая – «Корзо». Було відомо, що Іван Сухар вкладав багато грошей у «Скалу». Український Спортовий Клюб «Скала» змагався, як і всі чільні українські спортові товариства в Західній Україні, у «Польській Звйонзкій Пілкі Ножней» (ПЗПН).
{mosimage}Невідрадним явищем було те, що багато українців, примушених важкими обставинами, змагалися у польських командах копаного м’яча. Іван Сухар постановив привернути цих змагунів до українського товариства і громади. Кольори клубу – зелено-малинові. Непомітно, по короткому часі наполегливих намов до «Скали» прибули з військово-цивільного клюбу «Погонь» Осип Новак, Володимир Лапчук; з залізничного клюбу «Стриянка» – Степан Мельникович, брати Мельничуки; з робітничого клубу ТУР (Товариство Університету Робітничого) – М. Мотульський, М. Котурбач.
Усі вони згодом стали вартісними членами товариства і української гімназії. Іван Сухар опікувався не тільки ремісничою молоддю. У його і так великій родині знаходили безплатне приміщення – «стипендію» – надійні копуни, студенти стрийської гімназії: І. Павлічка, А.Єлеїв, С. Шпиталь та інші; їм усім давало це можливість докінчувати гімназіальну освіту. Таким був незабутній п. Іван Сухар. «Скала» хоча і змагалась у «клясі Б», виплекала багато копунів високого рівня, що дорівнювали стрийським чужинецьким конкурентам або й перевищували їх.
Роман Рак «Мантек», Микола Гошовський «Комісар», Володимир Лапчук, Євген Хомишинець, Іван Павлічка перейшли за згодою «Скали» до репрезентативної львівської лігової «України». Вірні клюбовим краскам Олько Держко, Осип Заплатинський, Осип Новак, Осип Мельничук часто і успішно виступали в збірній дружині міста Стрия, у змаганнях з іншими містами».
Численні гурти молоді переходили крізь ряди «Скали» під опікою згаданих уже опікунів – меценатів спорту. Три брати Малецькі, Славко і Богдан Угрини, Ярослав Улицький, В. Сьокало, Стефан Сухар, Володимир Сухар, Юлько Сухар, Володимир Клесович, І. Клесович, В. Вірщук, брати Баб’яки, П. Гутникевич, С. Кулик, П. Мелень, А. Манчак, А. Єлеїв, А. Скасків, Б. Івашко, О. Горохов’янка, І. Пітула, Р. Скоробагатий, Р. Гупаловський, П. Петрінко, Є. Маркус, О. Нагорняк, В. Островський, О. та В. Гарасимів, П. Рагаш, Ю. та Я. Держко, В. Кончаковський, А. Адам, Р. Кухта, І. Кухар, К. Колебай, І. Стефанків, С. Лукашевич, С. Мельникович, М. Котурбач, М. Матульський, І. Добущак, О. Новак та багато-багато інших, яким зелено-малинові кольори «Скали» залишаться дорогі назавжди. В «Скалі» виховувалося досить багато добрих копунів, які відтак переходили до львівської «України», львівського польського клюбу «Чарні» та стрийської «Погоні».
У книзі «Стрийщина» том 1 професор Остап Савчинський згадує: «Всі копуни належали переважно до «Скали», кажу переважно, бо свого часу СССС пробувала в себе творити дружину копаного м’яча, але вона не втрималася. На жаль, не вмію вичислити перших грачів «Скали», що міг би зробити котрийсь із давніших її членів, як Левко Шанковський, Данкевич, Мачалаба, Іван Гутникевич, Мілько Грубський, Левко Яцкович, Володимир Сташків, Іван Сухар чи Ярослав Федькович.
У 40-х роках біжучого століття «Скала» гуртувала у своєму товаристві досить багато змагунів – копунів, яких часто приходив тренувати один із кращих грачів стрийської «Погоні», українець, тогочасна зірка польського клюбу Олекса Паращак. Але коли одного разу збірна дружина українців грала меч із збірною поляків Стрия, тоді Олекса Паращак грав у строях «Скали».
Знані мені грачі, що грали в одностроях «Скали»: Іван-Зиновій Мармурович, Осип Горохов’янка, Мельничук-молодший, Малецький I, Малецький II, Малецький III, Дмитречко, Стахо Маркус, Осип Заплатинський, Юлько Держко, Антін Пиць, Богдан Угрин, Маркіян Марущак, Володимир Лапчук, Євген Хомишинець, Олько Держко, Ярослав Улицький, Ярослав Рак, Роман Рак, Олесь Нагорняк, Скалинський, Петро Рагаш, Володимир Сухар, Теофіль Вішка, Мотьо Гольдберг, Юлько Сухар, Ярослав Угрин, Лев Штинда, Богдан Івашко, Лельо Скасків, Володимир Гарасимів, Богдан Гарасимів, Степан Новак, Михайло Мотульський, Ярослав Мельник, Петро Петрішка, Іван Пітула (воротар), Мельничук-старший, Володимир Вірщук, Микола Савчак (пробував грати на воротах).
II Розділ: Довоєнний період
На початку 20-х років про славнозвісну польську «Легію» казали, що це філія стрийської «Скали». І не дивно, адже половину основного складу варшавян складали колишні гравці «Скали»: Собольта, Місінські, Паращак, Гарбень, Горовіц, Павлічка. У 1919 році до Стрия на товариський матч проти місцевої команди приїжджали копуни львівської «Погоні».
На початку 1920 року утворено Львівський Окружний футбольний Союз (ЛОФС), який взявся за організацію першого чемпіонату ЛОФС (клас «А» – «Погонь», «Чарні», «Полонія» Перемишль і «Ревера» Станіслав; клас «Б» – «ЖКС», «Лехія», «Спарта» – усі Львів, команда Стрия, а також резервні команди «Погоні» та «Чарні», а правонаступник Футбольного Союзу Галичини – Український Змаговий Союз проводив розіграш Кубка та першість серед українських команд. У 1922 році копуни «України» перемогли у товариському матчі «Скалу» Стрий 4:3.
{mosimage}До 1930 р. до Стрия на товариські матчі неодноразово приїжджали закордонні футбольні клуби: «Керулет» (Будапешт), «Кішпешт» (Будапешт), «Гакоах» (Відень) та «Хапоель» (Тель-Авів). У ті роки в різних лігах Львівщини грало немало футбольних дружин, які не входили до ПЗПН, а представляли українські клуби в альтернативному Українському змаговому Союзі (УЗС). Серед клубів з Дрогобича, Борислава, Львова, Самбора, Добромиля, Миколаєва, Золочева, Жовкви та інших була і стрийська «Скала».
У 1933 році стрийська «Скала» виступала у новоорганізованому чемпіонаті Українського Союзу та паралельно змагалася у Підкарпатському окрузі. Футболістам стрийської «Скали» протистояли команди: «Хортиця» (Жидачів), «Зоря» (Ходорів), «Дністер» (Миколаїв), «Ропник» (Борислав) та «Ватра» (Дрогобич). Дуже відрадно, що стрияни у своїй групі здобули перше місце. У 1934 році команда У.С.К.«Скала» (Стрий) у фіналі на першість Західної України у Львові стала віце-чемпіоном, пропустивши попереду себе лише львівський «Тризуб».
Влітку 1935 року у Львові проходили крайові фінальні змагання Українського Змагового Союзу, у яких брали участь чотири команди: «Тризуб» (Львів), «Скала» (Стрий), «Роксоляна» (Рогатин) та «Беркут» (Перемишль).У фінальному поєдинку між командами «Тризуб» (Львів) – «Скала» (Стрий) легендарний український футболіст Олександр Скоцень зробив хет-трик і таким чином допоміг своїй команді перемогти стриян – 3:2. Польська влада постійно переслідувала стрийський клуб як націоналістичний і у 1936 році ліквідувала його.
Але наша команда все ж приймала участь у різноманітних турнірах. У 1938р. у Бориславі відбувся турнір чотирьох українських команд за участю: У.С.К.«Скала» (Стрий), «Дністер» (Самбір), «Ватра» (Дрогобич) та «Ропник» (Борислав). У фіналі стрияни переконливо перемогли дрогобицьку «Ватру» – 4:0. Стрийська «Скала» разом з командами «Україна» (Львів), «Дністер» (Самбір), «Пролом» (Станіслав), «Гарбарня» (Львів), «Довбуш» (Коломия), «Лемко» (Сянок), «Сян» (Перемишль), «Ватра» (Дрогобич) виступала у першості і чаші відділу молоді УЦК.
На початку 1942 року вперше на засадах самоврядування створюється суто українська футбольна ліга , що складається з двох груп: класу «А» для сильніших команд, та класу «Б» для слабших. Дуже приємно, що у класі «А» разом з футбольними командами «Україна», УССК, «Гарбарня» (усі – Львів), «Дністер» (Самбір), «Чернік» (Станіслав), «Сян» (Перемишль), «Довбуш» (Коломия) змагалася і стрийська «Скала».
Згодом було відновлено Український Спортовий Союз і в 1943 році стрийська «Скала» вперше, і як виявилося востаннє, стала чемпіоном Галичини (Крайова Ліга). Ось що писала про ту перемогу стриян у Крайовій Лізі місцева газета: «Стрийська «Скала» у вирішальному матчі сезону 1943 року перемогла у Стрию у дуже драматичному перебігу тріумфатора кубкових змагань – «Україну» 4:3. У першій половині господарі поля стрілили два голи, але по перерві львів’яни не тільки зрівняли, але й вийшли вперед – 3:2. Згодом рахунок знову став нічийним – 3:3.
Під кінець гри молодий і здібний гравець нападу стрийської «Скали» Горохов’янка випадом через оборону гостей здобув переможного гола – 4:3. «Скала» під проводом заслуженого для українського спорту Івана Сухара (помер після війни в Аргентині) виховала прекрасних змагунів – Є.Хомишинця, О.Держка, І.Новака, М.Заплатинського та інших. З приходом радянської влади у 1944 році була ліквідована У.С.К. «Скала» (Стрий) за націоналістичні погляди та участь членів команди у націоналістичних гуртках і членство в ОУН-УПА.
III Розділ: Післявоєнний період
Під час радянської окупації ФК «Скала» (Стрий) був заборонений як націоналістичний. У подальшому спортивну честь Стрия захищали клуби – «Спартак», «Локомотив», «Буревісник», «ГБО», «БО», «Авангард», «Машинобудівник», «Буровик», «Газовидобувник-Скала». Саме ці клуби і є правонаступниками стрийської «Скали». Мабуть, відданим вболівальникам стрийського футболу того часу найбільше запам’яталася зустріч між стрийським «Авангардом», який виступав у першості УРСР серед колективів фiзкультури, та московським клубом «ПВО». Незважаючи на те, що наша команда була напiваматорська, цей цікавий поєдинок завершився досить сенсаційно – внічию 1:1.
Ось що згадує про той матч один із гравців стрийського «Авангарду» того періоду Едвард Стецкович: «Дійсно у 1957 році до Стрия на товариський матч завітали футболісти команди «ПВО» (Москва). Річ у тім, що саме у цьому році у Львові проходив чемпіонат Збройних Сил СРСР і московський «ПВО» був його учасником. Маючи пару днів відпочинку москвичі вирішили підзаробити трохи грошей. Привезли їх на двох автомобілях «ЗІМ» стрийські водії. Керував цим приїздом пан Нагорняк. У складі стрийського «Авангарду» на поле вийшли: воротар – Микола Гарасимів, захисники – Роман Кух, Євген Вац, Микола Дереж, півзахисники – Степан Ботвін, Михайло Дацко, нападники – Мар’ян Сусяк, Едвард Стецкович, Роман Ботвін, Леонід Довженко та Леонід Дацко. Стрияни першими відкрили рахунок.
{mosimage}Сталося це у середині першого тайму. По ходу гри і наша команда і москвичі мали по декілька гольових моментів, проте їх змарнували. А на початку другого тайму москвичі зрівняли рахунок. Гра так і закінчилася, бойовою нічиєю – 1:1. По закінченню цієї гри я мав бесіду з гравцями московської команди «ПВО» і вони мені розповіли, що здивовані, такою успішною грою стрийського «Авангарду». На думку їх капітана перед грою вони думали, що накидають нам мінімум з п’ять м’ячів. Але не так сталося, як гадалося. На той час у нас була дуже хороша команда. Доказом тому розгром, який стрияни вчинили вільнюському «Спартаку», який у Стрию в тому ж році в товариському матчі поступився – 0:3.
А ще були товариські матчі на нашому стрийському стадіоні з горьківським «Торпедо» та калінінградською «Балтикою» у яких футболісти стрийського «Авангарду» виглядали досить пристойно». Крім того у 1960 році у Стрию відбулася фінальна пулька чемпіонату Львівщини з футболу, за участю команд: Стрия, Львова, Дрогобича, Сокаля та Червонограда. У 1972 році стрийський «Авангард» став чемпіоном Львівської області. Всередині 80-х років в Стрию зароджується фанатський рух. На підтримку стрийського «Буровика» вперше виїжджають молоді вболівальники, які активно підтримують свою команду. Основні виїзди: Дрогобич, Самбір, Миколаїв, Новий Розділ, Рудно, Львів, Жидачів, Старий Самбір.
Михайло Олійник, фото автора та з архіву автора.
Далі буде
