180-ЛІТНІЙ РАРИТЕТ – ДЛЯ НАЙМЕНШИХ ВІРТУОЗІВ
У 2010 РОЦІ НА БАЗІ СТРИЙСЬКОЇ ДИТЯЧОЇ МУЗИЧНОЇ ШКОЛИ ІМЕНІ ОСТАПА НИЖАНКІВСЬКОГО БУЛО СТВОРЕНО ОБ’ЄДНАННЯ ПІАНІСТІВ-ПЕДАГОГІВ СТРИЙЩИНИ, ОБ’ЄДНАННЯМ БУЛО ЗАПОЧАТКОВАНО ФЕСТИВАЛЬ НАШОЇ КРАЯНКИ, ПІАНІСТКИ МАРТИ КРАВЦІВ-ВАРАБАШ. АЛЕ ФЕСТИВАЛЬ БУВ ПРИЗНАЧЕНИЙ ДЛЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ, ВИХОВАНОЇ МИСТЕЦЬКИМИ ШКОЛАМИ, ЯКА ПРОДОВЖИЛА НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІХ СПЕЦІАЛЬНИХ ЧИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ, ТОБТО ДЛЯ ЮНИХ ПІАНІСТІВ УЖЕ З ВІДПОВІДНОЮ ОСВІТОЮ. І КОЛИ ЦЬОГО РОКУ СТРИЙСЬКИЙ «СОЮЗ УКРАЇНОК» В ОСОБІ ГОЛОВИ ЗЕНОВІЇ ХАНАС ЗАПРОПОНУВАВ ОБ’ЄДНАННЮ ПІД’ЄДНАТИСЯ ДО ПРОДОВЖЕННЯ ЦЬОГО ФЕСТИВАЛЬНОГО РОКУ ЗАПОЧАТКУВАННЯМ ЩЕ ОДНОГО ФЕСТИВАЛЮ «ФОРТЕП’ЯН ОСИПИ БОБИКЕВИЧ», АЛЕ ВЖЕ ДЛЯ НАЙМЕНШИХ ВИКОНАВЦІВ, ОБ’ЄДНАННЯ В ОСОБІ ГОЛОВИ УЛЯНИ МОЛЧКО – ДОКТОРКИ ФІЛОСОФІЇ, ДОЦЕНТКИ КАФЕДРИ МУЗИЧНО-ТЕОРЕТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАКУЛЬТЕТУ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ТА МИСТЕЦТВА ДРОГОБИЦЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА – РАДО ПІДТРИМАЛО ЦЮ ІДЕЮ.
І от в Народному домі Стрия у світлиці Стрийського «Союзу Українок» Стрийська міська організація «Союз Українок» та Об’єднання педагогів-піаністів Стрийщини провели Перший Фестиваль юних піаністів «Фортеп’ян Осипи Бобикевич». Юні таланти виконували музичні твори на фортепіано, якому вже виповнилося… понад 180 років! Цей раритет зберігається в Народному домі Стрия у світлиці «Союзу Українок», а грали на ньому наші знамениті стрияни Остап Нижанківський, Олекса та Осипа Бобикевичі та багато інших знаменитостей. Про історію унікального музичного інструмента розповіла на відкритті фестивалю теперішня голова «Союзу Українок» Зеновія Ханас, підкресливши, що сама пані Осипа Бобикевич була першою головою Стрийського «Союзу Українок».
Ми справді присутні нині на великій події, – підкреслила Зеновія Ханас. Адже це Перший Фестиваль юних піаністів «Фортеп’ян Осипи Бобикевич». Він відбувається в рамках проєкту «Союзянки творять для Перемоги». Це означає, що ми робимо всі заходи для того, аби допомогти нашим волонтерам, а саме жінкам-волонтеркам. Цей проєкт розробила наша посестра пані Наталія Луковська. Цього разу ми хочемо допомогти нашій волонтерці Наталії Пеленичці, матері загиблого Героя України Владислава Пеленички, нагородженої відзнакою Президента України «Золоте серце». Це перша мета нашого фестивалю. Друга мета, не менш важлива, – заакцентувати нашу увагу на цьому раритеті – інструменті, якому майже двісті років! А захід цей проводиться за підтримки Народного депутата України Андрія Кота, а також Управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради, що завжди йде нам назустріч.
Далі пані Зеновія коротенько зупинилася на історії цього унікального інструмента: – А історія його дуже давня. Тоді, коли виготовили оцей інструмент, ще не було ні телебачення, ні радіо, а тим паче – інтернету… У ті часи, в далекому Відні, за часів Австро-Угорщини, виготовили ось такий рояль. І він примандрував до Стрия – в який спосіб – ми не знаємо. Але річ у тім, що до Стрия в 1890 році приїхало двоє молодих людей – отець Олекса Бобикевич і його молоденька дружина Осипа, сестра отця Остапа Нижанківського. І от вони для того, щоб створити у своїй господі затишок, гарну атмосферу, очевидно, відкупили цей інструмент, який на той час вже мав, напевно, понад 40 років.
Отець Олекса Бобикевич був сотрудником у церкві Благовіщення Пречистої Діви Марії на Ланах. Ну і, звичайно, сім’я проживала на Ланах. Пізніше вони купили будиночок на вулиці Олесницького. Всі знають той будиночок Бобикевичів. Приходили до тої господи й отець Остап Нижанківський, і брати Нестор, Степан, Богдан. Грали на цьому інструменті діти Бобикевичів – Неоніла та Остап. Ось ми бачимо на фотографії, як виглядала наша Осипа Бобикевич зі своїми дітьми. Одного разу, коли зайшов до цієї господи отець Нижинківський і побачив, як Остап Бобикевич займався – сказав своїй сестрі: «Мала би ти тяжкий гріх, якби тої дитини не вчила гри на фортеп’яно». А потім додав: «Нехай наші діти мають те, чого ми не маємо і не мали». Справді, навчання музики щойно входило в професійний ритм, і це було дуже важливо, а всі були музично обдаровані. Заходив у ту господу і син отця Нижанківського, – Нестор. Також знаємо і виконуємо його твори. Так що гарна велика музична родина заходила сюди… Ну, а пізніше настали воєнні часи, і треба було покидати рідний край та залишати той фортеп’ян, їхати в еміграцію. Але коли вже війна затихла, знов відновив роботу музичний інститут імені Миколи Лисенка, його філія у Стрию. А виступати, давати академконцерти не було на чім… І пані Осипа позичає цей інструмент для музичного інституту, який знаходився в теперішньому приміщенні музею на вулиці Олесницького. Там грали дійсно знамениті українські галицькі викладачі та знамениті учні, які потім стали також великими музикантами. Я так неточно підібрала той список, бо це ще потребує дослідження. Але крім Нижанківських там грала і Галина Левицька, і Микола Колеса, і Анна Крушельницька, яка викладала спів, і Лідія Калужна, і Наталія Котова, і Марта Кравців-Барабаш, відома дитяча композиторка Ірина Селезінка, всім відомий Богдан Весоловський, Зеновій Савицький, і ще багато інших… Яка ж подальша історія цього інструменту? Тут серед нас сидить одна пані, я хочу її запросити до слова. Це пані Арета Глущишин, яку знають в Стрию всі вчителі музики й піаністи. Пані Арета була однією з тих юних учениць, які власне мали щастя, що їм позичили той фортеп’ян, і пані Арета мала можливість вчитися на ньому цього прекрасного мистецтва.
“Пані Осипа переказала моїм батькам, – продовжила розповідь сама пані Арета, – що фортеп’ян є не в таких умовах, як потрібно, і що його треба забрати, бо він зіпсується або знищиться. Так інструмент віддали моїм батькам. Ну і, я по суті, дякуючи тому інструменту, десь років певне з двадцять на ньому грала, здобула музичну освіту і теж стала викладачкою музичної школи…
Пройшли роки – і пані Арета звернулася до керівництва музичної школи імені отця Остапа Нижанківського: «Прошу доглянути цей інструмент, бо я вже не маю можливості належно його доглядати…». І тут на допомогу прийшов «Союз Українок Стрия», який сказав: «Добре, ми візьмемо цей інструмент». Інструмент принесли у світлицю союзянок у 2018 році. Його заносили фактично по частинах… І от травень 2019 року. Посвята відреставрованого інструменту, його відкриття.
І яке було наше безмежне здивування, коли цей рояль заграв! Полилася прекрасна музика! До справи реставрації долучилася і родина, і наша мистецька громада. Це й Ігор Чума, член родини, який оплатив повністю цей дуже дорогий ремонт. Також Богдан Кость, колишній директор музичної школи, пішов назустріч цій справі. І от цей рояль зазвучав! То було надзвичайне явище! Пан Ігор Чума сидів за клавіатурою, грав, а ми, союзянки, мали нагоду це все слухати – і тішитися, такою гарною мистецькою подією. Ігор Чума, внук Осипи Бобикевич, деякий час грав на інструменті на різних імпрезах, концертах, і грав дуже добре.”
Організатори фестивалю були приємно вражені кількістю охочих виступити на ньому, тому саме дійство розділили на дві частини. Це ще раз показало, скільки талановитих дітей у нашому місті!
Це підкреслила, вітаючи від міської влади учасників фестивалю, начальник відділу з питань культури, національностей та релігій управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Наталія Катерняк: «Наша громада дуже багата: має шість мистецьких шкіл, які ми постійно підтримуємо, бо розуміємо, що ці мистецькі школи – це викладачі, це діти, це постійний творчий процес. Можу сказати вам, діти, що ви сьогодні будете торкатися клавіш одного з найдавніших музичних інструментів. Так, в нас періодично проходить професійний фестиваль юних піаністів імені Нестора Нижанківського – минулого року це був уже дев’ятий. В нас є професійне журі, яке ми запрошуємо зі всієї України, і з-за кордону. Тобто, це професійний рівень наших дітей, ну і відповідно викладачів, які вкладають свою працю в цих наших вихованців. А сьогодні у цьому залі – найменші вихованці. І я щиро бажаю вам успіхів, високих звершень надалі, щоб ця музика, яка зараз лунає у вашому серці, залишалася з вами повсякчас, щоб дні, проведені в стінах шкіл мистецтв залишилися в серці» – зазначила п. Наталія.
Про важливість розвитку української культури й українських традицій говорив також, поблагословивши захід, сотрудник церкви Благовіщення Пречистої Діви Марії о. Андрій Семчишин: «Важливо, що ми пам’ятаємо тих людей, які творять нашу українську культуру, нашу українську традицію. Особисто для мене музика є тим, що не потребує перекладу. Кожен її розуміє, кожен починає в ній бачити більше, відчувати глибше. І для мене нині особливо приємно, що цією мовою будуть говорити наші юні таланти. Дуже важливо, щоби для них сьогодні це місце не стало сценою, а стало місцем нашої підтримки в тих перших кроках, які вони роблять на своєму творчому шляху. І особливо хочу подякувати всім організаторам за це дійство, які прикладають дуже багато праці задля плекання наших юних талантів» – розповів о. Андрій.
Привітала присутніх Почесна голова Союзу Українок та Почесна громадянка Стрия Любов Камінська: «Я настільки окрилена, що бачу малесеньких піаністів – наших дітей, бо направду, це велике досягнення! Тому хочу в першу чергу привітати всіх викладачів, які привели своїх учнів на цей наш союзянський фестиваль і подякувати батькам, які дбають про розвиток своїх дітей. Тому що які б професії ваші діти не вибирали, але маючи музичну освіту, вони підносять велику культуру нашого народу. Бо культура, мова та український спів – фундамент нашої держави! Хочу сказати, що це є велика-велика справа – доторкнутися до фортеп’яна 180-річної давнини наших високих світочів!»
І ось сам концерт. Голова Об’єднання педагогів-піаністів Стрийщини Уляна Молчко по черзі запрошує виконавців до інструменту, відзначивши, що насамперед мова йде про збереження і примноження мистецьких традицій: «Сьогодні нашу мистецьку артистичну аудиторію представляють маленькі піаністи, які тільки починають своє навчання. Наше сьогодення відзначається дуже важливим виховним рухом, виховуючи молодь на українському мистецтві, на українському репертуарі. Але дуже важливим є це виховання на мистецьких артефактах. І сьогоднішній наш фестиваль – власне підтвердження отої виховної мети виховання нашої молоді, яка пізнає нашу мистецьку історію і яка сьогодні буде представляти свої здобутки на цьому дійсно артефакті.
Розпочали концерт вихованці Стрийської дитячої хорової школи «Щедрик» викладачів Ірини Іваницької (Єва Дементьєва 2 кл.), Оксани Штурко (Наталія Галабурда 1 кл., Амелія Гоєва 1 кл.) та Наталії Шемпулі (Анна Максименюк 1 кл.). Далі були виступи вихованців Стрийської дитячої школи мистецтв викладачів Софії Зубінської (Захар Лесишин 1 кл., Марта Витичак 2 кл., Дарина Мицик 1 кл., Богдана Мицик 1 кл.), Уляни Маліборської (Вікторія Дзерин 1 кл., Матвій Федорків 4 кл., Дарина Мицик 1 кл.), Роксолани Романишин (Юлія Воробець 3 кл.), Марини Яцик (Олексій Михальцьо 2 кл.), Уляни Молчко (Дем’ян Білик) і Марти Білик (Святослав Крегель 3 кл., Анна Китинська 3 кл., Софія Китинська 2 кл., Марта Кріль 4 кл.).
Потішили своїм виконанням і вихованці Стрийської дитячої музичної школи ім. о. Остапа Нижанківського викладачів Оксани Каліцун (Ніколь Олефірова 0 кл.), Світлани Пазиняк (Данило Олексин 2 кл., Вікторія Павлів 2 кл.), Наталії Невядомської (Лук’ян Крет 1 кл., Іван Бородулін 1 кл.), Тетяни Максимової-Орляк (Емма Марцуняк 3 кл., Євген Никитюк 2 кл.), Олени Дацишин (Артем Михайлович 3 кл.), Наталії Фабрико (Ігор Галій 2 кл., Соломія Люта 3 кл.), Мирослави Добош (Софія Коваль 2 кл., Анна Фабрико 3 кл.), Ярослави Дорожкіної (Литвиненко Павло 1 кл., Микола Сенета 0 кл.), Тетяни Дорожкіної (Дарина Спірц 2 кл.), Оксани Загорянської (Моніка Хан 3 кл., Анна Микитин 4 кл.). І навіть взяли участь в концертній програмі гості зі Львова – з Львівської дитячої музичної школи № 3 – Емілія Демчук (2 кл.) викладачки Оксани Вознюк.
А далі були нагородження, солодкі подарунки та фото на згадку. Додам, що про пам’ятні медальки для учасників фестивалю подбала волонтерка і посестра союзянок Наталя Луковська.
Галина ПУГА-ДАНИЛЬЦІВ. Фото авторки
Читайте також:
Ювілей, що зворушив серця: Дрогобицький музичний коледж вразив талантами
