Більше трьох десятків рекламно-інформаційних видань України побували в гостях у «Фортуни»

{mosimage}У другій половині минулого тижня на Львівщину завітали більше тридцяти головних редакторів і власників кращих рекламно-інформаційних видань України. Всіх їх об’єднує громадська організація, яку іменують Співдружністю цих видань.

Організація є не тільки документально оформленим об’єднанням, як це часто буває. Вона веде активну роботу із розповсюдження реклами зацікавлених осіб по всій Україні. Наша газета «Фортуна» теж є членом цієї Співдружності. Це дає можливість редакції співпрацювати з аналогічними виданнями у всіх областях держави, а отже задовільнити бажання клієнта розмістити свою рекламу чи  PR-статтю в газеті будь-якого регіону за прийнятними цінами.

{mosimage}Для обговорення питань, що накопичуються у процесі роботи, та нових ідей, які здатні покращити рівень співпраці у сфері реклами, раз у півроку відбуваються збори, на яких присутні головні редактори або власники видань. Цього разу гостей приймала «Фортуна», яка має представництва у Дрогобичі та у Стрию. У наступних випусках газети ми розмістимо інформацію про їх перебування на Львівщині. А сьогодні я розповім зокрема про знайомство гостей зі Стриєм.
Розпочалося воно із візиту на поліграфічну фірму «Укрпол», яка входить в п’ятірку найбільших поліграфічних підприємств України. Зрозуміло, що редактори газет у своїй роботі безпосередньо і постійно мають справу із друкарнями у своїх містах. Тому для них діяльність підприємства, його технологічні лінії і сам процес виробництва викликали особливе зацікавлення. Знайомство з виробничими цехами «Видавничого дому «Укрпол» справило велике враження на гостей. Що й не дивно, адже більша їх частина  до цього візиту ніколи не мала можливості побачити обладнання такого високого класу у процесі роботи. Ще більше присутні були вражені, коли побачили старі архівні фотографії напівзруйнованого приміщення, в якому сьогодні знаходяться виробничі цехи.
{mosimage}Після знайомства з одним із найпотужніших підприємств Стрия відбулося знайомство із самим містом. Зимова морозна погода не стала на заваді, адже всі присутні на екскурсії вперше побачили Стрий. І місто, яке набуло шістсотрічної історії, захоплювало. Тим більше, що значна частина гостей представляла східні та південні регіони України.

Їм цікаво було оглянути архітектурно неповторні будівлі міського будинку культури, Народного дому, охайні стрийські вулички, Меморіальний комплекс «Борцям за волю України», костел. Отож, фотокамери безперервно спалахували, фіксуючи цікаві ракурси.
У програмі екскурсії було відведено час і на відвідини музею родини Бандери, що на вулиці Львівській. І цей музей та змістовна розповідь екскурсовода, без перебільшення, вразили гостей. Цікаво було збоку спостерігати, як змінювалися вирази їх облич, – від розгублено-збентежених до зацікавлено-захоплених.

{mosimage}Ніхто нікуди не поспішав, не нудьгував, а всі допитливо розглядали експонати, старі світлини провідника української нації та його родини, уважно дослухаючись до слів екскурсовода. У душах і серцях йшла боротьба – почуте і побачене викорчовувало старе коріння псевдоісторії, яка десятиліттями закривала від них істинну картину про визвольні змагання галичан, їх нестримну жагу до свободи та про незламного патріота, іменем якого страшили східну частину країни.
Де ж було завершити таку патріотично-виховну екскурсію, як не у пабі «Бункер», який сховався у підвальному приміщенні одного із будинків на вулиці Січових Стрільців. Уже з перших сходинок, які ведуть до масивних залізних дверей із гримлячим засовом, гості зрозуміли, що зараз потраплять не у звичайну кав’ярню, з якими вже встигли познайомитися на Львівщині. І їх очікування справдилися на всі сто! Бойова зв’язкова Марина при вході рішуче проводила тестування прибулих на оцінку «свій – чужий». Навіть донеччани і луганчани повинні були сказати їй гасло «Слава Україні!», а після цього вона їх частувала медовухою.
{mosimage}Весь інтер’єр «Бункеру» був наче втіленням тих часів, про які розповідала екскурсовод. Кам’яні стіни підвалу, дерев’яні лави і столи, націоналістична символіка переносили присутніх у минуле. Зі стін на гостей дивилися портрети національних героїв.
Саме тут було заплановано обід для медіа-гостей, який приємно здивував і оригінальністю назв страв, і їх вартістю, а головне – смаком домашньої кухні. Горнята і миски на столи подавали дівчата у військовій формі. Отож, атмосфера суворих часів не втрачалась. І розмови точилися дедалі більше довкола того, що таке патріотизм, націоналізм. Ті журналісти, які від початку спілкувалися тільки російською, стали намагатися переключитися на рідну мову українського народу. І нехай не всім це добре вдавалося, але бажання було щирим і невимушеним.
{mosimage}Кульмінаційним моментом цього переродження стала поява серед гостей внучатої племінниці Степана Бандери – Оксани Бандери, яка зараз працює директором музею-садиби родини Бандери. Її сприймали, як живого нащадка легендарної постаті, і, звичайно, засипали запитаннями. Оксана довгий час жила із своїми бабцями, сестрами героя – Володимирою та Оксаною, а тому знала багато цікавих і маловідомих подробиць із його життя. Її доброзичлива і душевна розповідь, а також щирі відповіді покорили слухачів. І вони навперебій просили Оксану сфотографуватися.
{mosimage}У своїй розповіді вона згадала про один відгук, залишений у книзі в музеї: «Зайшов москалем – вийшов українцем». Журналістам цей вислів припав до душі і вони зійшлися на тому, що це буде хороший заголовок до статей про Стрий. А такі статті після цього форуму з’являться у всіх газетах, які об’єднує Співдружність кращих рекламно-інформаційних видань України, тобто у всіх областях держави.
Уже ввечері, за кавою та чаєм у редакції газети «Фортуна», тепло спілкуючись, журналісти дякували за знайомство зі Стриєм, яке було не тільки історично змістовним, а й дало змогу порозумітися менталітетам різних регіонів. І поняття «націоналізм», яке багатьма сприймалося з відтінком агресивності, набуло іншого, високого значення. І бажання ідентифікувати себе як частинку народу з героїчним минулим проявлялось у спілкуванні, можливо, й не зовсім чистою, та все ж українською.
Роз’їхалися по домівкам всі друзями. І спробуйте мене переконати, що Схід і Захід – це щось більше, ніж суто географічний поділ.