{mosimage} Не хотілося б вживати шаблонні вислови, наприклад, – «не словом, а ділом»,- але саме так стрийський підприємець Олег Новіков включився в рух за торжество національної ідеї.

Поки хтось виголошує звучні гасла, він втілює проект, який покликаний не епізодично, а постійно реалізовувати програму єдності патріотичних сил Стрийщини, які, на його переконання, попри різні політичні прапори мають спільні мету і цілі – захист української державності, утвердження рідної мови, як єдиної  державної, відродження національного духу, що базуватиметься на багатому грунті історичних подій.

Саме такі прагнення дали основний поштовх до дієвості, результатом якої стало заснування дозвільно-просвітницького закладу «Бункер». Розташований він у Стрию, на вулиці Січових Стрільців. Звичайно, це збіг обставин, але вже навіть назва вулиці скеровує на стежку екскурсу у героїчне минуле Стрийщини.

{mosimage}Як і годиться прототипу схрону підпільних борців за волю України, вхід до «Бункера» веде вузькими сходами в обрамленні кам’яних стін у підвальне приміщення. Там відвідувачів перепиняє вартовий у відповідній формі та озброєний автоматом.

І весь його войовничий вигляд говорить про те, що якщо ви, боронь Боже, на запитання «Гасло?» не дасте правильної відповіді, потрапити до «Бункера» і не мрійте.

Інтер’єр підвальних приміщень заслуговує найвищої оцінки. Повстанські прапори, атрибутика підпільників, портрети легендарних Провідників УПА Степана Бандери, Романа Шухевича, Євгена Коновальця мимоволі переносять гостей закладу у ті славні часи, коли визвольна боротьба на Галичині досягла епогею і стала дійсно загальнонародною.

У такій атмосфері будь-які ниці чи меркантильні думки просто не виживають.

{mosimage}У когось із читачів, без сумніву, вирине скептична думка – та таке вже є у Львові, «Криївка». Таке, та й не зовсім. Якщо «Криївка» перетворилася у суто комерційний проект,то створення стрийського «Бункера» насамперед має на меті виховну функцію.

Тут, як і у Львові, відвідувач має змогу замовити кухоль пива чи філіжанку кави, та й навіть смачно пообідати (назви страв у меню також дібрано у дусі атмосфери закладу). Та основний задум голови «Бункера» Олега Новікова (у перекладі на загальноприйнятні терміни – власника закладу) полягає у проведенні заходів, які б гуртували стрийську спільноту навколо національної ідеї.

Таку направленість діяльності високо оцінили високошановні гості, які вже встигли побувати тут у день відкриття – 14 січня. Серед них – донька Президента УГВР Кирила Осьмака Наталія Осьмак, в’язень сумління, генерал-отаман Українського козацтва Дмитро Шупта.

{mosimage}А 13 лютого, після свого аншлагового концерту у «Бункері» побували артисти «Пікардійської терції». Того дня вони познайомилися зі стрийським бардом, виконавцем своїх та загальновідомих українських пісень Зіновієм Медюхом. Тож не дивно, що наступний тематичний вечір «На Стрітеня» (зрозуміло, що відбувся 15 лютого) став своєрідним авторським вечором саме нашого самобутнього земляка.

Не раз мала нагоду чути пісні у виконанні Зіновія Медюха. Але того вечора я його заново для себе відкрила, ніби побачила і почула вперше. Головну роль у цьому відіграв відповідний антураж концерту. А може, саме атмосфера «Бункера» надихнула стриянина  на особливо емоційну хвилю виконання?

Не докопуючись до причин, констатую факт: у переповненому залі, де не те що не було де сісти, а й неможливо було вільно пройти, всі глядачі побачили перед собою того давнього вояку УПА – у вишитій сорочці, вусатого, з палаючими глибокими очима, для якого воля України – понад усе.

{mosimage}Патріотичного змісту пісні змінювали мелодійно-ліричні. У деякі цікаво вплітався особливий галицький гумор, як наприклад, «Президент подарував нам елку» (зрозуміло, про що йдеться?), або ж «Good by, Америка, не кажу I love you».

Гармонійно у такий концерт вписалися гуморески Ігоря Борщика, які незмінно завершувалися щедрими аплодисментами і гучним дружнім сміхом, що для автора-виконавця, мабуть, є найбільшою нагородою. До недавнього часу Ігор Борщик був штатним журналістом нашої газети, чим редакція, звісно ж, пишається.

Та, очевидно, його таланти та здібності мали значно ширший діапазон. А тому після місцевих виборів 31 жовтня, отримавши переконливу перемогу над конкурентами, пан Ігор розпочав діяльність у новому руслі, місцевого самоврядування, посівши посаду сільського голови.

Ще одна особиста думка, яка закралася ще того вечора і якою хочеться поділитися. Якби на такій творчій зустрічі побували жителі східних чи південних областей, які десятиріччями споживали викривлений суррогат історичних подій і сприймають імена Провідників українського народу, як ворогів, вони б без зайвих диспутів і суперечок кардинально змінили свою думку про роль цих особистостей в історії держави та й про значення визвольного руху загалом.

{mosimage}Такого плану зустрічі та вечори Олег Новіков має намір зробити постійними. Уже тільки це заслуговує на особливу увагу, бо час, проведений у «Бункері», обіцяє бути наповненим змістовно, чого наразі бракує у відповідних закладах міста.

Але на цьому проект пана Олега не обмежується. На базі «Бункера» він планує заснувати Головний провід, до складу якого повинні увійти представники різних політичних сил та громадських організацій, яких би об’єднала спільна діяльність на благо рідного краю.

Успіху у Ваших починаннях, пане Олеже!

Лілія ЦАЛИН. Фото автора