День з присмаком гіркоти та розчарування
{mosimage}З 2006 року у день закінчення будівництва саркофага над зруйнованим четвертим енергоблоком Чорнобильської АЕС, згідно з Указом Президента України, в нашій державі 14 грудня відзначається як День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Чорнобильська катастрофа — найбільша екологічна катастрофа сучасності, яка трапилася 26 квітня 1986 року. Спершу комуністичне керівництво України та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень про аварію американськими та європейськими засобами масової інформації розпочалася евакуація близько 130 тис. мешканців Київської області із заражених районів.
Радіоактивного ураження зазнали близько 600 тис. осіб, насамперед ліквідатори катастрофи (пожежники, військові, фахівці, котрі гасили пожежу, дезактивували місцевість, споруджували захисний комплекс — Саркофаг). Із вжитку вилучено близько 5 млн. га землі (навколо АЕС створена 30- кілометрова зона відчуження).
Наших земляків за період 1986-1989 років більше 650 осіб було відправлено в район міст Прип’яті та Чорнобиля на ліквідацію наслідків аварії. З 50 кадрових військових та «вільнонайманих» відійшли у вічність уже 27 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС, а загальна кількість померлих на Стрийщині від дії «мирного» атома наближається до сотні.
З кожним роком зростає кількість інвалідів, які отримали першу категорію. Немає практично жодного здорового серед стриян «чорнобильців», про це розповів голова громадської міськрайонної організації «Союз Чорнобиль України» Стрийщини, кавалер ордена «За заслуги ІІІ ступеня» Лев Рішко.
— Леве Юрійовичу, що для Вас, ліквідатора аварії на ЧАЕС, важить цей день – 14 грудня?
Цей день ми, я маю на увазі всіх, хто причетний до ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, чекали двадцять років. Нарешті нас визнали на державному рівні. Ви читали сам наказ Президента? Там записано: «…з метою гідного відзначення мужності, самовідданості і високого професіоналізму учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС…».
Не хочу бути голослівним, але в далекому 1986 році ми дійсно не шкодуючи свого життя, не думаючи про винагороди, робили все, щоб приборкати ядерну стихію. А чи гідно чи не гідно нас вшановують, це вже нехай буде на совісті тих, хто пише й виконує закони щодо соціального захисту ліквідаторів аварії.
— Напрошується запитання, чи відчувають чорнобильці себе соціально захищеними?
Почну з того, що у 1992 році було створено громадську міськрайонну організацію «Союз Чорнобиль України» Стрийщини, щоб спільними зусиллями захищати свої права. Слава Богу, у виконавчих структурах Стрия та району працюють люди, які в міру своїх службових повноважень підтримують нас.
При їх сприянні в Стрию в 1996 році встановлено Пам’ятний хрест за померлими «чорнобильцями». Забігаючи наперед, скажу, що зараз ми готуємо листа до міського голови Стрия Романа Шрамов’ята з проханням включити на наступний рік у Програму розвитку нашого міста й відповідно закласти у бюджет кошти для спорудження на цьому місці пам’ятника-каплички.
Приурочити відкриття плануємо до 25-ї річниці аварії на ЧАЕС. Нам виділено приміщення, де ми можемо зустрічатися, спілкуватися. Маємо можливість через ЗМІ висвітлювати життя нашої організації. Щорічно виділяється матеріальна допомога, проводяться зустрічі в школах міста та району, співпрацюємо з іншими «чорнобильськими» організаціями по всій Україні та за її межами.
Але Закон України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на державному рівні майже не виконується. У «чорнобильських» дітей по досягненні ними 18 років вилучають посвідчення, які давали їм можливість користуватися так званими пільгами (матеріальна компенсація в сумі 16 гривень на місяць та безкоштовні ліки). Така ж ситуація і серед дорослих «чорнобильців».
Сума, на яку ми можемо отримати безкоштовно ліки, становить усього 5 гривень на місяць. Тільки трохи більше одного відсотка наших хворих «чорнобильців» отримують безкоштовні ліки в повному обсязі, бо все залежить від їхньої наполегливості.
Суми виплат пенсій, компенсацій на харчування та оздоровлення – як дорослих, так і дітей – значно занижені. Нам радять звертатися до суду. В результаті процес виплат затримується на кілька років. Мабуть, комусь вигідно скеровувати нас у судову тяганину замість того, щоб виконувати чинне законодавство.
— Щоквартально при Стрийському міськвиконкомі проводяться засідання комісії у справах громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Чи є вони ефективними і які проблеми вдається вирішити з їх допомогою?
Зазначу, що очолює цю комісію заступник міського голови Стрия Таїсія Гайдукевич, в особі якої «чорнобильці» завжди відчувають підтримку. Останнє таке засідання відбулося 10 грудня.
Якщо в загальному сказати, то на координаційних радах ми розглядаємо важливі соціальні питання, що стосуються життя і діяльності громадської організації «Союз Чорнобиль України» Стрийщини та покращення соціального захисту громадян даної категорії.
Конкретно можу навести цифри, що зроблено протягом 2010 року. Так, з початку поточного року проведено виплати різного виду допомог та компенсацій на загальну суму 372,1 тис. гривень. Зокрема, 305,3 тис. грн. – компенсація за пільгове забезпечення продуктами харчування; 14,1 тис. грн. – одноразова щорічна допомога на оздоровлення; 20,1 тис грн. – на медичне обслуговування з них 13,6 тис. грн. на придбання медикаментів і 6,5 тис. грн. на зубопротезування.
Відшкодовано кошти в сумі 114,8 тис. грн. на оплату пільг житлово-комунальної сфери. На підставі клопотань нашої організації, заяв та актів обстеження матеріально-побутових умов з міського бюджету в 2010 році виділено шістдесяти найбільш соціально незахищеним сім’ям 3700 гривень. Управлінням праці та соціального захисту населення безкоштовно надано 21 путівка для дорослих та 9 для дітей на санаторно-курортне лікування на суму 104,1 тисяча гривень.
— Скільки в Стрию людей, які безпосередньо брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції?
В управлінні праці та соціального захисту населення Стрийської міської ради перебуває на обліку 308 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з них 36 чоловік – 1 категорія; 104 – 2 категорія; 82— 3 категорія; 74 дитини і 12 вдів. З них 147 осіб, які безпосередньо брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції.
При нагоді хотів би подякувати працівникам соціальних служб міста і району, які завжди йдуть нам на зустріч, вислухають, допоможуть. Співпраця з ними дає вагомі результати. Серед районних міст нашої області у Стрию та Стрийському районі чи не найкраще становище з виплатами компенсацій та іншими пільгами.
— Як проведете 14 грудня, чи заплановані якісь загальноміські заходи?
Ми ще не маємо традиції проведення якихось заходів 14 грудня, оскільки тільки недавно на державному рівні відзначають День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У місті Стрию буде покладено квіти до Пам’ятного хреста, що на розі вулиць Дрогобицької та Шумлявщина.
А я разом з членами нашої організації запрошений до Львова, де відбудеться поминальна панахида за загиблими й померлими побратимами й, мабуть, вона «переросте» у своєрідний мітинг-протест проти свавілля бюрократів і тих чиновників, які блокують наші інтереси. Тобто й двадцять п’ять років по аварії відстоюватимемо своє право на повноцінне життя.
— Дякуємо за розмову, Леве Юрійовичу, й хай Вам щастить.
Ліквідатори працювали в екстремальних умовах, не думаючи про наслідки для свого здоров’я. Без відпочинку, немаючи відповідного спорядження, часто ризикували життям. Вони усвідомлювали свою відповідальність за долі мільйонів людей. Та запитання, чи усвідомлюють важливість своїх рішень ті, від кого залежить реальна й дієва допомога цій категорії людей, наразі залишається без відповіді.
Розмову вела
Наталія Карпенкова
