{mosimage}В Україні є багато незвичайних, прекрасних місць. Але найбільшим нашим багатством є прості люди. Саме працею їхніх рук твориться майбутнє нашої держави. В цьому я мав змогу ще раз переконатися, побувавши на урочистостях з нагоди відкриття відбудованого Народного дому у селі Лани Соколівські.

Святкування, на яке зібралося чи не все село, відбулося 14 листопада. Тиждень перед тим настоятель місцевого храму о. Ігор Кошіль освятив будівлю. Відновлювальні роботи тривали більше року. Громада села створила організаційний комітет у складі десяти осіб, який і займався проведенням реставрації споруди. Очолив комітет будівельник Іван Лабойко.

Депутата Подорожненської сільської ради від села Лани Соколівські Ігоря Борщика люди призначили касиром. Таким був початок. Подальша діяльність була спрямована на збір коштів. Пожертви надходили із різних місць і у вивішеному в день відкриття списку жертводавців значилося 199 записів. Спільними зусиллями активісти-волонтери за рік і два місяці зібрали більше 33 тис. гривень.

Ще 30 тис. громада отримала із районного бюджету. Ресурс ніби й не великий, а зроблено дуже багато. Народний дім повністю придатний до експлуатації. А актовий зал взагалі дуже гарний, світлий і затишний. Все зроблено на совість і з великою любов’ю.

Стосовно недільного свята, то воно чимось нагадувало родинне зібрання. Невимушена атмосфера в залі свідчила про те, що спільна праця для загального блага об’єднала односельців у справжню громаду. Я по-доброму трохи заздрив ланянам, бо їхня спільнота має чи не найбільші шанси на перемогу в конкурсі «Краща громада Стрийщини», якщо б такий проводили.

Як справжні громадяни своєї Батьківщини, самодіяльні сільські артисти на самому початку урочистостей виконали Державний гімн України, потім заспівали пісню про рідне село та декілька народних пісень. Касир комітету відзвітувався перед спонсорами-односельцями за кожну зібрану копійку і заявив, що складає свої повноваження, бо, згідно з результатами місцевих виборів, які відбулися  31 жовтня, він буде займатися проблемами трьох сіл.

{mosimage}Нагадаю, що Ігоря Борщика обрано головою Подорожненської сільської ради. Вже як сільський голова, пан Ігор вручив грамоти двадцятьом найбільш активним та жертовним односельцям і висловив подяку всім, хто долучився до справи порятунку сільського будинку «Просвіти».

Після цього він надав можливість виступити гостям свята. Такої честі був удостоєний і автор цих рядків. Після вітальних промов на сцену запросили поета, барда зі Львова Зеновія Филипчука. Він свою програму розпочав із майстер-класу для школярів 1-2 класів, які разом з ним заспівали декілька веселих пісень, за що глядачі дуже щиро їм аплодували. Виконав артист і декілька серйозних патріотичних творів.

На завершення присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять про уродженку села Лани Соколівські Розалію Михайлівну Заяць, яка була членом комітету з ремонту Народного дому і зробила чимало, аби вогонь просвіти у Ланах продовжував горіти. На жаль, смерть постукала у її двері саме в день відкриття сільського Будинку культури. Організатори навіть хотіли відмінити святкування і зробили б це, якби не запрошені гості.

{mosimage}А хвилину мовчання перенесли на кінець, щоби спогади про святкування були радісними. Адже і покійна Розалія Заяць булла життєрадісною людиною, справжньою просвітянкою та патріоткою України.

Ще хочу згадати добрим словом стриянина Івана Левицького, який перед Народним домом у Ланах Соколівських встановив потужний бінокль через який всі бажаючі могли розгледіти таємниці зоряного неба. Найбільшу цікавість, звичайно, проявили діти.

Жіноцтво села напекло смачних пляцків, тож директор НД запросила гостей до солодкого столу. Як у таких випадках кажуть, і я там був, мед, узвар пив…

Поспілкувавшись із сільчанами, я довідався, що на досягнутому вони зупинятися не збираються. За зиму наколядують грошей і з весни займуться зовнішніми роботами. Хочуть ще спорудити дитячий ігровий майданчик. Мріють і про спортивний зал. Село Лани Соколівські невелике – близько 160 дворів, але воно до числа безперспективних вже не належить. Я вірю у його прекрасне майбутнє. А читачам із інших сіл раджу переймати досвід.

Роман МАЗЯК, член ради міськрайонного товариства «Просвіти». Фото автора.