{mosimage}Нині не раз можна почути (переважно від обділених увагою жінок), що часи справжніх лицарів безслідно минули. Донедавна і я так вважав. Але, виявляється, вони існують, правда, у невеликій кількості. У Стрию їх десь з десяток набереться. З одним із них я й хочу сьогодні познайомити вас.

Олег Тарасович Соломаха – 24-річний юнак. Він є членом клубу «Подільська хоругва», центр якого знаходиться у місті Кам’янець-Подільський. Ця організація займається військово-історичною реконструкцією польсько-литовського періоду нашої державності. Якщо на хлопський розум, то це виглядає так: небайдужі до своєї історії люди, використовуючи дані археології, писемні джерела, різні зображення, мініатюри, цілеспрямовано відтворюють зразки зброї, обладунків, предметів побуту епохи середньовіччя.

Причому не тільки відтворюють, а й використовують їх на різноманітних фестивалях, турнірах, що їх проводять як у нашій державі, так і в інших країнах. Такі середньовічні дійства, згідно із встановленими правилами та порядками, передбачають проживання учасників у лляних шатрах, де вони сплять на сіні, застосування дерев’яного чи глиняного посуду, музика, танці (придворні і народні) також мають бути із тієї історичної доби.

Олег Соломаха розпочав свій лицарський шлях у серпні 2003 року, коли, перебуваючи з батьками на відпочинку в Судаку, побував на фестивалі «Генуезький шолом». Побачене дуже вразило юнака, він неначе потрапив у інший часовий вимір. Повернувшись додому, хлопець почав цікавитися, чи займається хтось таким на Львівщині.

Виявилося, що і у нас воїнів, майстрів та ремісників обізнаних із середньовіччям, достатньо. Зацікавившись історією, у 2004 році Олег поступив на історичний факультет ЛНУ ім. Івана Франка, поєднавши таким чином захоплення із навчанням. Того ж року він став членом львівського клубу «Чорна Галич».

Новоспечений воїн молодшої дружини прагнув будь-що проявити себе. Вирішив, що найлегше це зробити у бою. 14 серпня 2004 року йому було надано таку можливість. Сталося це під час лицарського турніру, що проходив у Золочівському замку. Не маючи ні практичних навиків єдиноборств, ні обладунків, наш земляк отримав добрячих стусанів, проте то було справжнє бойове хрещення. До речі, лицарські бої бувають одиночні та  масові (бугурд – загін на загін). Правила прості: хто впав, той загинув. В іншому випадку перемогу присуджують за набраними очками: рахують удари, завдані по місцях ураження (такі, що у реальному бою могли би привести до загибелі воїна).

Зброю можна використовувати тупу, заборонено наносити колючі удари, тільки рубані. Травми бувають, але рідко. Олегу якось зламали мізинця та побили ребро (не міг декілька ночей на тому боці спати). Ви спитаєте, а що дають за перемогу? На лицарських турнірах як приз можна отримати зброю (меч, щит, парадний меч) або елемент обладунку. Такі змагання називають спортивно-історичним фехтуванням. В середньому стриянин Соломаха за сезон виступає на 5-7 турнірах, які тривають від 1 до 7 днів. Каже, що знає одного воїна, який за сезон відвідав 16 турнірів. Головне, мати можливість – час, гроші та добру фізичну підготовку.

Стосовно лицарської ієрархії, то на першій сходинці – простий зброєносець (піхотинець). Потім можна стати помічником лицаря (сержантом). Вище них – дворяни (непосвячені лицарі). Саме до цієї когорти належить Олег Соломаха. Найвищий щабель – посвячені лицарі. Посвяту можна отримати лише із рук іншого посвяченого лицаря.

Для цього необхідно добре виступити на одному з лицарських турнірів. Відзначу, що до цього часу найбільшим здобутком нашого героя стало друге місце на турнірі у замку  князів Острозьких в Старому селі, що біля Львова (жовтень 2007 року). Про готовність Олега отримати посвяту свідчать його бійцівські якості. Хлопець також володіє і лицарським обладунком вагою 30 кг, який, до речі, коштує близько 7-8 тис. грн.

{mosimage}Крім того, він плете кольчуги, навчає лицарської справи початківців. У його підпорядкуванні є шестеро новачків. Заняття проходять щотижня у спортивному залі СЗШ №7 м. Стрия. Слід зазначити, що дирекція школи приміщення хлопцям надає безкоштовно. Олег розповідає, що у травні цього року брав участь у фестивалі «Битва Націй», що проходив у стінах Хотинської фортеці. У тому бою українці перемогли поляків і білорусів, але поступились росіянам. Поки що у лицарських поєдинках росіяни переважають українців. Та непосвячений лицар Соломаха сподівається, що це явище тимчасове. 

Свого коня у стрийського лицаря поки що немає, тому він практикується на чужому. Попри те, Олег активно пропагує та популяризує своє заняття, час від часу організовуючи у Стрию показові виступи. Каже, що ним можуть займатися як хлопці, так і дівчата. Наприклад, у Львові є дівчина Валентина, яка дуже вправно володіє дворучною сокирою, має обладунок і вважається хорошим воїном. Однак у більшості випадків дівчата захоплюються середньовічною кухнею, танцями, дехто непогано стріляє із лука.

Останні три роки Олег Соломаха мріє провести одноденний лицарський турнір у Стрию, для участі в якому хотів би запросити лицарів із Тернополя, Івано-Франківська, Львова, Ужгорода. На думку Олега, найкраще для такого дійства підходить площа біля пам’ятника Будителям. Щоби втілити задумане у життя, слід спочатку знайти спонсорів, а тоді заручитися підтримкою влади міста. Декілька тисяч гривень будуть потрібні для придбання призів та інвентаря. Чи вдасться це зробити – покаже час. Будемо сподіватися, що так. Принаймні, ідея цікава.

Ігор БОРЩИК