Ігор Вітів: «Я щиро завдячую долі, що став воротарем»

Візитна картка: Вітів Ігор Йосифович. Народився 1 квітня 1984 року у м.
Стрий. Вихованець стрийського футболу (перший тренер – Володимир
Ярославович Воробець). Амплуа – воротар. Зріст–195 см, вага – 87 кг.
Кандидат у майстри спорту України. Виступав у командах:
2000-2002 рр. – ФК «Газовидобувник-Скала» (Стрий)
2002-2004 рр. – ФК Газовик» (Комарно)
2003-2005 рр. – ФОК «Газовик-Скала» (Стрий),
2006-2007 рр. -ФК «Оболонь-2» (Київ),
2007-2008 рр. – ФК «Кримтеплиця» (Молодіжне, АР Крим),
2008-2009 рр. –  ФК «Арсенал» (Біла Церква, Київська область),
2009-2010 рр. – ФК «Десна» (Чернігів).
2010-2012 рр. – ФК  КВКС «Ресовія» (Жешув, Польща).
З лютого по червень 2012 року виступав за ФК «Металург» (Запоріжжя, дублери).
З липня 2012 року – воротар ФК «Полтава-2-Карлівка».
Чемпіон України 2004 року (II ліга).
      
– Ігоре, розкажи, будь ласка, де розпочинався Твій шлях у великому футболі?
У
моєму рідному Стрию. Саме тут я розпочав займатися футболом, але у
досить пізньому віці. Було мені тоді 14 років. До того часу я грав з
хлопчаками літом у футбол, баскетбол,волейбол, зимою – у хокей. У 14
років пішов на тренування у стрийську ДЮСШ, де займався під керівництвом
свого першого тренера Володимира Ярославовича Воробця.
– Воротарем вирішив стати саме тоді?
 Не
повірите, але у ворота став не відразу Спочатку грав у захисті та
півзахисті, а коли мені виповнилося 16 років то досить несподівано
навіть для себе став у ворота. Я щиро завдячую долі, що став воротарем.
– Хто причетний до того, що Ти став воротарем?
Це
стриянин, відомий далеко за межами Львівщини, також воротар Андрій
Крашевсьий, який на той час захищав ворота львівського «Динамо». На
даний час він воротар ФК «Берегвідейк» (Берегово, Закарпатська область).
Саме з Андрієм я їздив на тренування львівської команди. Я дуже
завдячую йому, що він завжди ділився зі мною секретами воротарської
майстерності, що пізніше пригодилось мені.
– У якій футбольній команді Ти розпочав воротарську кар’єру?
Першим
моїм футбольним клубом був  стрийський «Газовидобувник-Скала», де я
виступав разом з Андрієм Крашевським. Пізніше виступав за ФК «Газовик»
(Комарно). З 2003 по 2005 р. виступав за стрийську «Газовик-Скалу», де у
її складі став чемпіоном України 2004 року серед команд  другої ліги.
Тоді у Стрию зібралися класні футболісти, які незабаром виступали у
командах першої та другої ліг українського, російського, польського,
албанського та інших чемпіонатів: Олег Теплий, Юрій Войтович,  Дмитро
Трухін, Віталій Шукатка, Ростислав Горецький, Володимир Бобилєв, Сергій
Романишин, Роман Піцур, Павло Онисько, Роман Толочко, Андрій Ніканович,
Володимир Мубінов, Ярослав Годзюр, Микола Балай, Любомир Гальчук,
Володимир Мазяр, Павло Котовено, Степан Маковійчук, Ігор Краївський та
інші. Пізніше виступав у київській «Оболоні-2», ФК «Кримтеплиця»
(Молодіжне, Крим), ФК «Арсенал» (Біла Церква), ФК «Десна» (Чернігів), ФК
КВКС «Ресовія» (Жешув, Польща), ФК «Металург» (Запоріжжя).
– Чи пам’ятаєш свій дебют у складі стрийської «Газовик-Скали»?
У
одному із календарних матчів 11-го чемпіонату України сере команд
другої ліги наш основний воротар Андрій Гайдук отримав травму. Тоді ми
вдома мінімально перемогли рівненський «Верес» – 1:0.
– Який матч у складі стриян є для Тебе найпам’ятнішим?
Так
відразу і не можу згадати. Таких матчів у мене було багато. Коли
команда виграє, то ти радієш разом з командою, а коли програє, то
поразка лягає особливо на воротаря, тому, що він стоїть на останньому
«рубежі» захисту своєї команди.
– Хто був кумиром у Твої юнацькі роки?
Мені
завжди імпонувала гра колишнього воротаря збірної Парагваю Хосе Луїза
Чілаверта. Неординарна гра та вміння «прочитати» комбінацію суперника
робила його одним із найкращих воротарів світу. На даний час захоплююся
грою воротаря збірної Іспанії та мадридського «Реалу» Ікера Касільяса та
воротаря збірної Чехії та лондонського «Челсі» Насті Чеха.
– З ким Ти приятелював у «Газовик-Скалі»?
З Андрієм Нікановичем, Юрієм Піщальником, Романом Піцуром та Володимиром Мубіновим.
– Яке у тебе хобі?
Я
переконаний, що у кожної людини має бути якесь хобі. Знаю, що Ви
збираєте значки та футбольні програмки. Я ж збираю шарфики українських
та зарубіжних футбольних клубів.
– З цього сезону Ти виступаєш за друголіговий футбольний клуб ФК «Полтава 2-Карлівка». Як Тебе прийняли у команді?
Чудово. Мікроклімат у команді добрий. Зроблено все для того, щоб команда тренувалася.
–
У 11 матчах, Ти пропустив всього-на-всього 4 м’ячі. Це найвищий
показник серед воротарів другої ліги. На Твоїй стороні була
майстерність, чи доля везіння? А може Ти впіймав кураж?
Перш за все
завдячую Господу Богу. Я віруюча людина, ходжу до церви та молюся щодня.
Крім того, наші захисники вправно діють і виконують усі мої ігрові
воротарські настанови та вправно діють у захисті. Не останню роль
відіграє у цьому і майстерність воротаря. Ось усі ці слабої і
допомагають мені.
– Ігоре, а як Ти ставишся до конкуренції у команді?
Позитивно. Вона дуже необхідна, інакше футболіст не зможе зростати у майстерності.
–  Чи є у Ігоря Вітіва футбольна мрія?
Є
і не одна. В першу чергу мрію виступати у команді Прем’єр Лізі
українського чемпіонату. Як збудеться ця мрія, то при подальші зустрічі
розповім інші.
 – Який настрій у Тебе панує після перемоги, а який після поразки?
Після
перемоги настрій у мене святковий, піднесений. А ось після поразки
настрій пригнічений і тому намагаюся якнайшвидше забути цей невдалий
матч.
– І на останок. Скажи, Ігоре, що б Ти побажав  читачам нашої газети?
В
першу чергу бажаю усім працівникам моєї улюбленої стрийської газети
«Фортуна+ ТБ» сибірського здоров’я, довголіття, процвітання, побільше
цікавих інтерв’ю, а вашим читачам –усіляких гараздів у спорті та житті.