{mosimage}Верховна Рада України прийняла Постанову про відміну дати виборів до місцевих рад, які були призначені Радою на 30 травня цього року. Прокоментувати цю Постанову, яка набрала широкого резонансу серед політичних кіл і громадськості, ми попросили нашого земляка, депутата Львівської обласної ради Сергія Ковальчука.

– Прийняття цієї Постанови  Верховною Радою чудово вписується в сучасну політичну  палітру в нашій державі, яку відомий Львівський психотерапевт Олесь Дільц в одному із політичних ток-шоу вдало назвав життям  на «території абсурду».

Проблеми із виборами до місцевих рад та голів були закладені  в недалекому 2004 році, коли були внесені зміни до Конституції України,  в яких передбачено вибори міських, сільських і селищних рад на 4 роки. Недолугість такого рішення полягало в тому, що не було внесено відповідні зміни до інших законодавчих актів, таких як Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів». 

Основні зауваження невідповідності  різних законодавчих актів можна проілюструвати на прикладі нашого міста. Міський голова одночасно очолює міську раду та її виконавчі структури зокрема. Виконком затверджується сесією міської ради по поданню голови, таким же чином призначаються заступники голови та формуються інші виконавчі структури міської ради. На який термін вони призначені або затверджені – невідомо, і таких питань виникає безліч.

У блокуванні трибуни, надуванні повітряних кульок наші законотворці провели шість років, а до приведення  законів у чіткий взаємозв’язок руки не доходили. Наприкінці 2009 року було прийнято Постану про призначення місцевих виборів на 30 травня цього року, і більшість територіальних громад були готові до їх проведення.

Але в лютому цього року за ініціативи фракції Партії регіонів, під надуманим приводом про відсутність фінансування виборів через неприйняття бюджету України на 2010 рік (хоча відсутність бюджету не стала перешкодою у проведенні Президентських виборів), Верховна Рада відмінила свою Постанову про проведення виборів 30 травня. Але ж ще під час прийняття Постанови про проведення місцевих виборів 30 травня всі чудово розуміли, що бюджет–2010 не буде прийнятий, як мінімум, до березня-квітня цього року.

При відміні дати виборів було цинічно проігнороване тлумачення Конституційного суду про те, що Верховна Рада наділена правом призначати день виборів, але у неї немає права відміняти рішення про проведення місцевих виборів. Саме цей аргумент був свого часу використаний проти БЮТу під час виборів до Тернопільської обласної ради.

Регіонали розраховують на те, що відтермінування дати виборів дасть змогу їм закріпити успіх, досягнутий на Президентських виборах, наростити адмінресурс, а, можливо, й об’єднати  дату місцевих і дострокових Парламентських виборів.

–  Верховна Рада при цьому утворила робочу групу, якій доручено протягом двох тижнів запропонувати нову дату виборів для розгляду в сесійному залі.

А одночасно і варіант змін у виборче законодавство щодо системи виборів –  пропорційна, мажоритарна, змішана, відкриті списки і так далі, і тому подібне. Все  це заведе парламент у дискусію, якій не буде кінця. Як можна «заговорити» таке питання і не прийняти жодного рішення яскраво продемонструвала Львівська обласна  рада  на сесії 23 лютого, коли з подачі голови обласної ради пропонувалося проголосувати за звернення з вимогою про проведення місцевих виборів. Від різних фракцій посипалися пропозиції вибори провести в червні, вересні, жовтні цього року.

Одні пропонували зберегти для районних і обласних рад варіант пропорційної системи з відкритими списками (хоча ніхто не може уточнити, що це таке – у Верховній Раді на сьогодні є 7 різних законопроектів із різними варіантами відкритості списків),  а для сільських і міських депутатів – мажоритарну систему. Інші вважали, що і міських депутатів потрібно обирати за партійними списками. Результат дискусії – проект звернення не було прийнято навіть за основу.

 Дискусія між політиками й експертами про те, яка система виборів більш досконала — пропорційна, мажоритарна чи змішана, – дуже часто нагадує вічне питання: що було спершу — яйце чи курка? На моє тверде переконання, справа не в системі виборів, кожна з яких має як переваги, так і недоліки, а в системі функціонування влади як у державі в цілому, так і в кожній територіальній громаді зокрема. Свого часу критики мажоритарної системи твердили, що голоси виборців скуповують грошові мішки, як на державному рівні, так і на місцевому.  Змінили систему на партійно-пропорційну – експерти твердять, що Верховна Рада України нараховує більше 300 легальних мільйонерів.

Противники мажоритарки приводять приклади, як свого часу «директор парламенту»  Олександр Волков міг забезпечити позитивне голосування з будь-якого питання, а прихильники звинувачують теперішній парламент в тому, що депутати перетворилися в «кнопкодавів», які слухняно виконують волю лідерів фракцій. Але при цьому жодна політична сила не прагне забезпечити виборцям один з основних принципів народовладдя – можливість швидко і безумовно позбавити мандату тих депутатів, які не спроможні забезпечити виконання своїх обов’язків, підозрюються в корупції, незалежно від того, партійний він обранець чи мажоритарний.

Як варіант, можна законодавчо передбачити щорічну обов’язкову ротацію певної кількості народних обранців шляхом рейтингового голосування.

– Яку все-таки систему виборів особисто Ви, Сергію Миколайовичу, вважаєте більш доцільною?

– На мою думку, вибори до парламенту та до обласних рад варто проводити за змішаною системою. А от до сільських та міських, однозначно, за мажоритарною. Наголошую, це моя особиста думка.

Підготувала Лілія ЦАЛИН