«Лагідна осінь» Любові Коваль – найкращі ліки від осінньої депресії
{mosimage} Протягом жовтня у виставковій залі Стрийського краєзнавчого музею експонуватиметься персональна виставка малярства Любові Коваль «Моя Лагідна осінь», урочисте відкриття якої відбулося у день Віри, Надії, Любові та матері їх Софії, а ще напередодні дня вчителя. Тож, як каже мисткиня, у неї було потрійне свято: іменини, професійне (бо пропрацювала багато років вчителем малювання) та відкриття виставки у місті свого дитинства.
Почнемо знайомство з художницею з основних штрихів біографії. Народилася Любов Коваль у 1941 році в Стрию, де протягом 1958-1960 років навчалася у студії образотворчого мистецтва під керівництвом Романа Ганкевича. У 1967 році закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва. В 1968-2011 роках працювала викладачем рисунку і живопису на Міжреспубліканських курсах модельєрів та вчителем образотворчого мистецтва у Львівській середній школі № 92.
Пані Люба є активним членом двох творчих об’єднань: у Львові – «Вориння» та у Стрию – «СтрийКО». Її роботи експонувалися у Львові, Миколаєві, Долині. Мала дві персональні виставки: у 2003 р. у Львові та у 2004 р. у Стрию. Також картини художниці знаходяться у приватних колекціях, як в Україні, так і за кордоном. Улюблені жанри: натюрморт, пейзаж та портрет. Її роботи можна охарактеризувати як оптимістичні, щирі, пропущені через самобутнє естетичне світосприйняття.
{mosimage}Стрияни цієї осені отримали одразу два щедрих подарунки: від матінки природи — погожі дні та від Любові Коваль – лагідну осінь, яка різнобарв’ям та теплом милує око з її полотен. У розмові художниця скромна, тому, ніяковіючи, на запитання, які не стосуються творчості відповідала лаконічно та коли мова зайшла про її «дітища» — картини, красномовству не було меж.
«Друге дихання, як майстра пензля, «відкрилося», як не дивно, з виходом на пенсію», — розповіла Любов Михайлівна. Більше трьох сотень робіт створювала за рік. Відібрані для експозиції в Стрию картини створені протягом останнього десятиліття. Велику естетичну насолоду отримає відвідувач виставки від натюрмортів та пейзажів. До речі, квіти пані Люба не тільки малює, а й вирощує, полюбляє з них створювати різні композиції, а відтак відтворювати їх на полотні. Першим критиком картин, зазвичай, виступає чоловік, думка якого є важливою для неї.
На виставці є також портрети та автопортрет. Коли я зупинилася біля портрету літньої жінки з аристократичним профілем, пані Люба, з трепетом у голосі, розповіла, що це її мати. На жаль нині вже покійна. Портрет намальовано минулого року, коли жінці було 90 років.
{mosimage}Є на виставці й замальовки олівцем так званих прибалтійських пейзажів. «Потопаєш» у квітковому розмаїтті, «грієшся» теплом гірських краєвидів, поринаєш у філософський світ краси природи. І, як вдало підмітила поетеса Теодора Савчинська-Латик, яка присвятила художниці вірш: «твоїх картин живе тепло – правдивий вернісаж».
Відкриваю книгу відгуків і тут читаю думки й відчуття, які й мене охопили після особистого знайомства з художницею та перегляду експозиції. Ось що пишуть стрияни: «Тепло осені, квітів, любові до Батьківщини переповнило зали музею. Відчувається жіноча українська вдача в усіх ваших творах.
Надзвичайно радісна і яскрава гама кольорів надає картинам оптимізму, реальної краси, оточуючого нас світу». І ще процитую: «Думаю, що сам Ангел хоронитель мене привів на цю чудову виставку. Я з головою поринув у світ квітів, натюрмортів, пейзажів, портретів. Дуже високопрофесійна робота».
{mosimage}Тож вкотре закликаю стриян та гостей нашого міста плідно провести вихідні, завітавши до виставкової зали музею «Верховина», чи після напруженого робочого дня зайти та помилуватися пахучим бузком, маками чи калиною. Повірте, увесь накопичений негатив як рукою зніме, а такий термін, як осіння депресія, покине вас вмить і… до наступної виставки.
Наталія Карпенкова. Фото автора
