{mosimage}Кожен свідомий  українець, справжній патріот, а особливо, якщо він молодий, повний сил та жадоби нових відчуттів мріє підкорити найвищу вершину України г. Говерлу. Саме такими є члени Стрийського міського осередку Всеукраїнської громадської організації «Батьківщина молода» (далі- «Батьківщина молода»).

Ідея піднятись на гору виникла у нас вже давно, проте ми ніяк не могли вибрати день. Хотілось приурочити наш похід  до якогось державного свята: спершу до Дня молоді, потім до Дня Конституції… Але яке свято може бути важливішим для кожного громадянина будь-якої держави, ніж день Незалежності його країни? Тому така пропозиція отримала одноголосне схвалення всіх членів «Батьківщини молодої».

23 серпня 2010 року о 8 год. ранку всі одинадцять учасників походу на чолі з головою організації Роксоланою Ковцун та водієм Борисом зручно розмістились у білій «газельці»… І от ми в дорозі! Кожен замріявся, мабуть ще сонні із захопленням перегортали в уяві  гірські краєвиди, які переглядали в інтернеті напередодні поїздки, а може десь тихенько відганяли сумніви: «чи справді так важко, як говорять?», «чи під силу мені…?», «чи зможу я…?» …

Як не як, а 2061 м над рівнем моря. Вже через якийсь час в автобусі стало весело: зашуміло радіо, водій почав розповідати смішні історії, які трапляються під час його роботи. Наші хлопці теж один наперед одного розповідали анекдоти і  всякі сумніви разом із бажанням ще трошки поспати потроху розвіялись.

{mosimage}Коли ми все ближче і ближче під’їжджали  до Ворохти, краєвиди ставали все мальовничішими. Неможливо було відірвати погляду від темно-зелених лісів, які розкидалися перед нами. Здавалось, ось-ось і ти потрапиш в якийсь зовсім інший світ,  де немає асфальтних доріг, запаху вихлопних газів, шуму машин, заклопотаних людей…

Всі затамували подих, коли побачили шлагбаум…так, вже не далеко… кілька хвилин, — і перед нами підніжжя гори Говерли! 

П’ять годин дороги як і не було! Ми всі повні сил, з нестримним бажанням якомога швидше дістатися вершини гори,  ввійшли до лісу. І завмерли… Красу, яку ми там побачили неможливо передати словами… Здавалось, що ми в казці! Ідеш і таке враження, що з тих високих зелених сосен за тобою стежать казкові жителі лісу, а велике довге коріння, що виступає з-під землі, виглядає  як жива частина чарівних дерев.

{mosimage}А яку атмосферу створювало дзюрчання річки та шум водоспаду! Так і хотілося лягти на один з оазисів м’якого моху і милуватися безкінечно цією красою. Але бажання підкорити вершину Карпат перемогло, і ми швидким кроком йшли вперед. Та коли ліс почав закінчуватися всі  відчули сильну втому: на скронях почали з’являтися крапельки поту, стало важко дихати, а  ще не пройшли і половини дороги! Кожен з нас з усіх сил намагався йти вперед, хоча здавалося, що до вершини вже не дійдемо, особливо це відчуття посилювалося, коли зустрічали туристів, які поверталися, не дійшовши навіть до половини дороги. 

Підбадьорювали лише написи на накидках з емблемкою «Батьківщина молода»: «Все буде О’КЕЙ!». До речі, наші накидки  привертали увагу майже всіх, хто зустрічався нам на шляху, і ми з гордістю розповідали про молодіжну організацію,членами якої ми є.  Ми знали, що відповідаємо не тільки за себе, а й за  імідж «Батьківщини молодої», ВО «Батьківщина» та разом з тим показуємо, якою є сучасна молодь: цілеспрямована, сильна, енергійна, яка знає чого хоче і не звертає з половини дороги, така, на яку повинні рівнятися інші.

Коли ми побачили вершину г. Говерлянки, то відчули наплив нової сили, дихати стало легше і бажання якомога швидше зійти на Говерлу міцніло, саме тому ми майже не робили зупинок.

{mosimage}Проте найважче було попереду. Підйом на саму вершину був настільки похилий, що в деяких місцях доводилося повзти на колінах і чим ближче ми наближались  до поставленої мети, тим важче було до неї іти. Та яке натхнення в нас вселилось, коли здалеку замайорів прапор ВО «Батьківщина»! Спершу ми подумали, що це хтось  не з нашої Стрийської організації,  та коли помітили відсутність наймолодшого і найменшого члена нашої організації Христини Ковцун, все зрозуміли і разом з тим здивувалися, адже всі з самого початку переживали, чи зможе вона дійти до кінця, навіть вмовляли її залишитися вдома.

Ми це зробили! Тільки-но ступили на найвищу вершину України, то одразу дружньо вигукнули: «Слава Україні!», і у відповідь  почули: «Героям слава!». Нас всіх переповняло щастя і гордість за зроблене нами, що ми довели не тільки іншим, а й самим собі — якщо  хочемо чогось, то обов’язково досягнемо цього. І вже не боліли ноги, не мучила спрага та відчуття голоду, ніхто не зважав на сильний вітер, який шумів по всій вершині гори Говерла.

Двох годин дороги як і не було. Ми бігали і дивилися вниз зі всіх боків, і не могли намилуватися красою, яку ми бачили! В такі моменти відчуваєш себе маленькою частинкою безмежного Всесвіту. Роксолана Ковцун прикріпила прапор з емблемою «Батьківщина молода» поряд із тризубом, який розташований в центрі вершини гори.

Ніхто не хотів спускатися, але нам потрібно було повернутися до заходу сонця, щоб ще встигнути знайти місце і розкласти табір. Назад дорога була легкою, втома кудись зникла. Ми навіть йшли та підбирали по дорозі сміття, яке залишили горе-туристи.

Розклавши намети, ми вирішили швидко готуватися до святкування Дня Незалежності України, адже до цього важливого моменту залишилося ще кілька годин, а всім так вже хотілося спати… Святкувати ми вирішили по-українськи: зварили справжній куліш з салом та сокирою і о 00.00 год. дружньо встали і почали  співати гімн «Ще не вмерла Україна!». Інші туристи, які були по сусідству з нами,  приєднались до нас і допомагали нам співати, а ми за це пригощали смачним кулішем і такою великою дружньою компанією їли, співали, розмовляли аж до пізньої ночі.

{mosimage}На другий день ніхто не хотів їхати, а ще важче було прощатися з нашими новими друзями з Хмельницька, але як не банально звучить, все добре швидко закінчується. 

Це не лише наша маленька спільна перемога, але й крок до чогось великого. Під час поїздки ми зрозуміли, що якщо чогось сильно хочеш, то обов’язково досягнеш, а тим більше, якщо ти не один. Звичайно, без допомоги наших старших друзів було б важко здійснити таку поїздку, тому хотілося б подякувати голові Стрийської міської організації ВО «Батьківщина», директору ДП «Укрпол-Медіа» Лілії Богданівній Цалин, яка допомогла нам організувати наш похід та Ковальчуку Сергію Миколайовичу — генеральному директору фірми «Укрпол», депутату Львівської обласної ради, який надав нам транспорт.

Сподіваємось, що з їхньою допомогою і підтримкою, нашим запалом та ентузіазмом, ми підкоримо ще не одну вершину…

Підготувала голова Стрийського міського осередку
Всеукраїнської молодіжної громадської організації
Роксолана Ковцун