Понад двісті років тому в Стрию «зародилась» офіційна медицина

{mosimage}15 червня в МБК Стрия відбулися урочистості з нагоди Дня медика для багаточисельної армії людей у білих халатах, що кожного дня стоять на варті нашого повноцінного життя. Сьогодні охорона здоров’я міста представлена чотирма медустановами: Стрийська центральна міська лікарня, міська дитяча лікарня, міжрайонний пологовий будинок,  міська стоматологічна поліклініка.

Урочистості з нагоди професійного свята поблагословив Протосинкел Стрийської єпархії УГКЦ о. Богдан Манишин. Відтак,  було вручено грамоти кращим медичним працівникам міста від відділу охорони здоров’я (їх вручав очільник відділу – Осип Бегей) та від міського голови Стрия – Романа Шрамов’ята (вручав його перший заступник – Роман Маланій). За хорошою традицією, в особливий спосіб вітають ветеранів медицини: усі вони отримали квіти та солодощі. Свято продовжилося концертом, який підготували вихованці школи мистецтв.

Історія розвитку медицини у нашому місті має свої етапи становлення. Їх
можна умовно розділити на чотири періоди.  Перший –  починається з 1809
року. Саме тоді в Стрию була заснована перша аптека. Відкрив її чех
Баулік. Аптека стала першим оздоровчим центром у нашому місті. Жителі
мали можливість придбати ліки в аптеці  та пройти обстеження і
прокунсультуватися щодо лікування.  До цього часу у Стрию професійного
лікування не існувало, бо ескулапів до 1809 р. не було. Люди в
основному  «рятувалися» методом народної медицини в домашніх умовах.
Тому таке лікування не завжди було ефективним.
На базі аптеки Бауліка була відкрита перша невелика приватна лікарня. В
середині ХІХ ст. у Стрию відкрився другий приватний шпиталь. Обидва
медичні заклади не могли  покращити обслуговування мешканців Стрия.
Лікування було дорогим  і не всі жителі могли оплатити послуги
лікарів.Тому смертність серед простих жителів міста була великою. За цим
показником  місто Стрий посідав третє місце серед міст Австро-Угорської
імперії наприкінці ХІХ ст.
 Дещо покращилися умови лікування під час Першої світової війни, коли у
Стрию відкрилися військові шпиталі. За допомогою до військових лікарів
зверталися мешканці Стрия та навколишніх сіл. В цей час, наприкінці ХІХ
ст., відкрилася перша стаціонарна  міська лікарня. Головним лікарем
цього медичного закладу був Януш Солтисік.  Перший період в історії
медицини Стрия тривав з 1809 по 1918 роки.
 Новий, другий період становлення медицини розпочався в 1919 році і
тривав до 1939 року. Для нього характерне  покращення рівня лікування і
медичного обслуговування населення. У листопаді 1918 року утворилася
Західно-Українська Народна Республіка. В місті сформувався повітовий
уряд. Водночас у Стрию розташувалися лікарські установи III корпусу
Української Галицької Армії. Поряд діяла міська лікарня, яку очолював
Василь Дмитречко.
 У місті існувала корпусна військова лікарня, її створення датується
1919 роком. Нею керував лікар Іполіт Левицький, який був у чині
підполковника УГА. За допомогою до місцевих та військових лікарів
зверталося цивільне населення міста. Це значно покращило медичне
обслуговування жителів.  Комендантом Окружної військової  Лічниці у
місті  був підполковник, лікар Алевросій Юркевич. Санітарним референтом
Стрийської ОВК працював Сотник, лікар Євген Гайдукевич.

Водночас він був
лікарем ОВК і комендантом Санітарної сотні. Його заступником працював
санітар, поручик Ярослав Бабій. Стрийський лікар, доктор Михайло Сеген
перебував на посаді начального (головного) лікаря І Галицького корпусу.
Санітар, поручик Улярій Сецький  працював комендантом Санітарного поїзду
у Стрию.
 У місті було засновано Окружну військову аптеку, де працювали
санітар-поручик і доктор Роберт Ляндес та аптекар, поручик Мойсей
Ляндесберг. Крім того у Стрию діяла ветеринарна лічниця, яку очолював
корпусний ветеринар Степан Барчинський. У цьому медичному закладі також
працювали поручик, ветеринар Роман Кузьмин  та ветеринар Матвій Николин.
Окружна військова Лічниця у Стрию діяла до червня 1919 року. Після
цього Східна Галичина була окупована Польщею і Стрий став повітовим
містом.
 У 20-ті-30-ті роки ХХ ст. в Стрию діяло багато приватних медичних
установ. Так, у цей період дитячим лікарем  працював Василь Дмитречко.
Пізніше він був рентгенологом і мав приватну лікарську канцелярію.  З
1920 по 1939 роки практикував у Стрию лікар Михайло Сеген. Спочатку він
відкрив приватну лікарську гінекологічну клініку в будинку своїх батьків
у передмісті Лани. Водночас працював лікарем-рентгенологом і дантистом.
У 1921 році Михайло Сеген став членом Українського Лікарського
Товариства. За власні кошти побудував у 1937 році приватну гінекологічну
клініку в Стрию. Коли в 1939 році місто опинилося під більшовицькою
владою, він разом з родиною емігрував до Австрії.
 Свою лікарську канцелярію мав у Стрию лікар Іполит Левицький, який
працював з 1920 по 1945 рр. Олександр Рибачевський практикував у місті з
1935 по 1940 роки як загальний лікар. Він відкрив свою власну лікарську
канцелярію для надання медичної допомоги жителям міста. З 1935 по 1940
роки Василь Куцик мав власну лікарську канцелярію у Стрию і теж працював
загальним лікарем. Галина Скорецька відкрила у 1935 році в місті
власний стоматологічний кабінет і працювала дантистом до травня 1944
року.

Як бачимо, у місті  Стрий  до 1939 року діяли 6 приватних
медичних закладів, які надавали різні лікарські послуги населенню. Це
були українські лікарі. Крім того в цей період у Стрию діяли польські та
єврейські приватні медичні заклади. Це значно поліпшило медичне
обслуговування населення і сприяло покращенню умов лікування, бо медичну
допомогу надавали кваліфіковані лікарі.
 Третій період в історії Стрийської медицини тривав з 1939 по 1991 роки.
Його можна умовно розділити на три етапи.  Перший –  тривав з 1939 по
1941 рік. Упродовж цих років дещо покращилася медична допомога. Було
запроваджено безплатне лікування мешканців. У 1940 році в Стрию було
відкрито державну лікарню на 250 ліжок, поліклініку з дев’ятьма
відділами. В медичних закладах міста працювало 65 лікарів.
{mosimage}Другий етап тривав з 1941 по1944 роки. Це був період німецької
окупації. В Стрию діяла міська управа (на чолі з Осипом Бандерою), яка
стежила за станом медицини у місці. При складних умовах німецької
окупації успішно працювала міська лікарня, яку очолював Василь
Дмитречко. У цьому медичному закладі практикував з 1941 по 1944 роки
лікар Петро Федорів.

Він мав також приватну канцелярію і обслуговував
працівників Стрийського  депо.  З 1942 р. у Стрию починає працювати
Роман Винницький. Він відкрив власну лікарську канцелярію. Вечорами пан
Роман виїздив у лісисті оклоці Стрийщини або Сколівщини, де лікував
поранених і хворих бійців УПА під псевдом Максимович. У 1947 р.
відважний лікар загинув у бою  УПА з енкаведистами, надаючи пораненим
повстанцям медичну допомогу.
 Галина Скорецька, працюючи лікарем-стоматологом у Стрию  в 1941- 1944
рр., була звинувачена німецькою окупаційною владою у наданні допомоги та
медикаментів бійцям УПА. Як наслідок, у травні 1944 р. німецька
окупаційна адміністрація заборонила їй займатися  лікарською діяльністю.
Згодом пані Галина була змушена емігрувати. Вона  працювала
лікарем-стоматологом у Німеччині, а пізніше виїхала до США.
 У серпні 1944 р. вдруге вступила до Стрия Червона армія. В жовтні
більшовицька влада відкрила лікарню і поліклініку.  За роки радянської
влади  охорона здоров’я доволі успішно розвивалася. У 60-х роках ХХ ст.
стриян обслуговувало 160 лікарів та понад 500 осіб середнього медичного
персоналу. В розрахунку на 10000 тис. мешканців припадало 34 лікарі.

У
місті діяло 5 лікарняно-поліклінічних об’єднань, до складу яких входили
два диспансери, 7 клінічних лабораторій. Було відкрито
санітарно-епідеміологічну станцію з хімічною та бактеріологічною
лабораторією. Значно змінилася ситуація з охороною здоров’я в Стрию у
80-ті роки ХХ ст. На той час у місті діяло 6 медичних об’єднань, в яких
працювало 1,7 тис. медиків, у тому числі 320 лікарів. Хірургічне
відділення міської лікарні і пологовий будинок стали базовими
установами, в яких медики області вивчали передовий досвід організації
хірургічної та акушерсько-гінекологічної допомоги населенню.
 Далеко за межами Прикарпаття була відома Стрийська залізнична лікарня.
При ній діяв стаціонар на 375 ліжок, поліклініка на 800 відвідувань
щоденно, 2 амбулаторії, 7 фельдшерських пунктів, медичний кабінет на
вокзалі.  У поліклініці вели прийом лікарі 15 спеціальностей. Тут
працювали рентгенологічний, електрокардіологічний, фізіотерапевтичний
кабінети, лабораторія. Це був останній етап третього періоду розвитку
медицини, який тривав з 1944 по 1991 роки. Проте, наприкінці  80-х
початку 90-х років ХХ ст. погіршилася ситуація з охороною здоров’я
жителів.
 Наступний, четвертий період в історії медицини міста  пов’язаний з
проголошенням Незалежності України 24 серпня 1991 року і утворенням
держави – Україна. Якщо вдатися до статистики, то сьогодні штат
Стрийської центральної міської лікарні (де головний лікар – Микола
Лафінчук) нараховує більше 120 лікарів та 220 осіб середнього медичного
персоналу.

У лікарні функціонує 7 відділень: терапевтичне,
 пульмонологічне, кардіологічне, неврологічне, шкірно–венерологічне,
інфекційне, поліклінічне. У Стрийській  міській дитячій лікарні 
(головний лікар  – Любов Старик) діє 2 відділення: педіатричне та
поліклінічне; у штаті більше 40 лікарів та близько 100 середнього
медичного персоналу. Стрийський пологовий будинок (головний лікар  –
Ігор Цимбала) має 4 відділення:  пологове,  патології вагітних,
 гінекологічне,  жіночу консультацію; стриянам надають кваліфіковану
допомогу понад 50 лікарів та більше 100  середнього медичного персоналу.
Стрийська міська стоматологічна поліклініка (головний лікар – Ярема
Лісевич) складається з 3 відділень:  терапевтичного,  ортопедичного,
 дитячого; у штаті – 36 лікарів та 30 осіб середнього медичного
персоналу.