Звертаються до вас, жінки-заробітчани з далекої Італії, ті, кого «кучмівська» влада назвала «повіями», ті, кого жодна наступна офіційна влада не виправдала, не спростувала це твердження в очах цілого світу. Але ми вже зі всім змирилися, бо ми розуміємо, що якщо не ми підтримаємо свою сім’ю, своїх дітей, то голодомор на Україну повернеться.

Ось і під час виборчої кампанії, та й після, жоден з політиків не подякував нам, простим жінкам-емігрантам, що не дивлячись на все криза Україну не вбила. Всі дивуються чому. Та тому, що це ми є економікою, ми є банками, ми є банкоматами,бо це ми тримаємо на своїх плечах країну, а не Ви. Задумайтесь якщо і далі так триватиме, то ми будемо «стягати» і своїх дітей сюди, знову піде хвиля еміграції.

Ви нам заперечите, що в Європі теж криза, що вони своїх не можуть влаштувати. Ми не боїмося цього, бо такої працьовитої нації, як ми, немає більше. Ми підемо на всі чорнові і малооплачувані роботи. А що робитимете Ви?!

Хочемо вам розповісти як нас, емігрантів, підтримує чужа країна. Ось, один з останніх заходів.

11 березня 2010 року було проведено наукову конференцію «Щоб говорити з тобою» 5 років досвіду, 5 річниця, зустріч з жінками-емігрантами та жінками народженими в Італії. Девізом конференції були слова Ганді «Хто допоможе чоловіку — допоможе одній особі, а хто допоможе жінці — допоможе цілому народу». Сюди з’їхалися мери міст, парламентарії, науковці, лікарі, юристи і наші жінки-представники з різних міст. Обговорювали такі питання (а головне шукали практичні виходи):

1.  Подолання мовного бар’єру (по всій Італії діють курси для емігрантів по вивченню італійської мови, де безкоштовно видають підручники, зошити, ручки, годують обідами).
2.  Психологічний, соціальний бар’єр (діють центри, де працюють психологи, юристи, соціальні працівники).
3. Житлові питання (легалізація надання соціального житла).
4. Медичний захист.
5.  Культурний бар’єр (проводять презентації культур і традицій, на спільних  вечорах, обідах, концертах ми маємо можливість пізнати один одного).

Нам допомагають, бо ми допомагаємо їхній економіці, ми доглядаємо за їхніми дітьми, хворими, старими, щоб вони впевнено працювали.

А Ви, що?
Практичних кроків — нуль!

Звертаємось ще раз і ще раз до Вас, бо надія вмирає останньою, почуйте нас! Зрозумійте нас! І зробіть все можливе, щоб ми доглядали за своїми дітьми, хворими, старими. Весною все птаство повертається в рідні краї і ми цього хочемо! Слово та дія за Вами!

З повагою, українське еміграційне жіноцтво з Італії.
Учасники конференції з міст Арджелато — Стрий
на чолі з Марією Журавською.