{mosimage}Дорога життя незвідана та непередбачувана. Вона часто виводить нас на невідомі перехрестя, де ми змушені робити вибір: їхати прямо чи звернути. Буває так, що, обравши головну дорогу, ми досягаємо значних успіхів, але не нам дано йти нею.

Є люди, які йдучи прямо до мети, не добиваються бажаного результату. Це ті, кому доля дарує особливі здібності, тільки в певний час потрібно використати їх. Найчастіше люди помиляються з вибором професії.

Адже переважно підлітки поступають до того чи іншого навчального закладу не за власним бажанням, або довго не можуть вирішити, чого вони хочуть від життя. І, в результаті, отримавши фах, працевлаштовуються у зовсім іншій сфері.  Аналогічна ситуація склалася і з героєм сьогоднішньої розповіді Ігорем Борщиком.

Маючи вищу економічну освіту, він є журналістом газети «Фортуна + ТV», співпрацює із районним часописом «Рідне поле», крім того, пише вірші, пісні, гуморески. І ось всередині листопада цього року у м. Миколаєві вийшла перша збірка віршованих творів Ігоря Борщика «Чоботята». А 4 грудня молодого автора запросли на літературну зустріч з учнями Стрийської СЗШ №7 ім. Степана Бандери.

Ігор Борщик – веселий, творчий, енергійний чоловік, і взагалі – неординарна особистість. Саме тому він не став завантажувати юних слухачів повчальними  проповідями, а спробував організувати спілкування у формі діалогу.

Зробити це було дуже непросто, бо в актовому залі зібралися учні п’ятих, шостих та восьмих класів. Всім їм пан Ігор задав загадку: кому в школі найважче вчитися? Ніхто з присутніх в залі не зумів здогадатися, що це учительські діти. Одному такому хлопчині, на знак солідарності, пан Ігор подарував свою книжечку.

А далі розмова плавно перейшла в національно-патріотичне русло. Лунали вірші та пісні про рідне село поета, з особливим захопленням  діти сприйняли пісню «Добровольці», присвячену людині, іменем якої названо СЗШ №7 м. Стрия.

{mosimage}Тішилися вони й гуморесці «У нашому садочку». Поміж то Ігор Борщик розповідав про малу газету, яка зробила з нього журналіста, про конкурс віршів, який досі об’єднує у одне ціле чимале коло дописувачів. Звучали й інші:  «Народився я в Ланах», «Москалька», музичне аранжування яких зробив Віталій Лесів з Йосипович, добрий товариш поета. Автор невтомно закликав слухачів любити свою маленьку Батьківщину, присвячувати їй вірші, бо тільки в такому випадку можна стати справжнім поетом свого народу.

Думаю, всім відоме почуття гумору, втративши яке, на своїй кар’єрі можна поставити хрест. Та це не про Ігоря Борщика, бо в його творчості гумор – основна складова. Гумореска «Банда» стала якнайкращим підтвердженням цих слів.

Поцікавився гість у школярів, чи знають вони, яка найгірша хвороба на світі. Безліч хвороб було названо, проте правильна відповідь, на думку журналіста «Фортуни», така: одинока старість. Тож автор закликав слухачів оберігати своїх бабусь та дідусів від такої напасті, бо тільки таким чином можна захиститися від поширення цієї інфекції.

На завершення уроку-зустрічі прозвучав вірш «Мої сни». Цей твір був прочитаний на замовлення вчителя української мови та літератури СЗШ №7 м. Стрия Світлани Михайлівни Тимків, яка, власне, й запросила поета до школи. Справа в тому, що Світлана Михайлівна також народилася і виросла в Подорожному, тому спогади про дитинство та юність викликали у неї сльози на очах.

Вона довго та щиро дякувала Ігорю Ярославовичу за його творчість, патріотизм та велику любов до України. Після цього учениці Інна Павлів та Божена Мурмило піднесли гостеві квіти, а коли всі учні залишили актовий зал, то ці дівчата призналися, що мріють в майбутньому  також стати журналістами, щоб допомагати людям та зреалізувати себе у цьому світі. 

Отже, для досягнення успіху у житті достатньо знайти своє покликання та любити рідний край!

Р.S. 8 грудня Ігор Борщик побував з подібним візитом у музичній школі смт Дашава. 

Мар’яна ІВАНІВ.
Фото автора.