Стрийські лицарі рятують Добромильський замок
{mosimage} Кажуть, в наш час молодь байдужа до історичного минулого, до сьогодення, не думає про майбутнє. Цю думку спростовують учасники клубу історичної реконструції «Подільська Хоругва», серед яких і стриянин Олег Соломаха.
Юнак розповів нам про лицарський турнір під назвою «Меч Добромильського замку», в одній із найвисотніших фортець України — Добромильській, який відбувся 31 липня, при підтримці міського голови Дорбромиля Михайла Матіяша і голови села Тернава Ярослава Стебельського, що безпосередньо прилягає до замкової гори. Організатори заходу: клуб історичної реконструції (КІР) «Подільська Хоругва».
Місце прописки клубу «Подільська Хоругва» — місто Кам’янець-Подільський. У Стрию існує невеликий загін (спис), який очолює Олег Соломаха (нікнейм — Збишко). Клуб займається реконструкцією епохи Грюнвальдської Битви на наших теренах.
«Насамперед відтворюємо обладунки і зброю, техніку бою, а також костюми, побут, танці, звичаї і традиції тих часів. Клуб активно виїзджає на різноманітні турніри і фестивалі не тільки нашої держави, а й ближнього зарубіжжя.
Ідея організувати турнір в одному із найвисотніших, малодоступних і маловідомих замків України виникла, коли я побував там на екскурсії», — розповідає Олег Соломаха. — Заручившись підтримкою місцевої влади, вирішив вже цього року організувати там цікавий та головне потрібний захід».
На сьогодні замок на межі зникнення. Тож турнір було організовано з метою привернути увагу, як туристів, так і потенційних інвесторів, які змогли б допомогти його відбудувати з руїн. Перфоменсу передувала копітка робота з впорядкування замкової території.
В цьому допомагали й місцеві селяни: косили траву, зрізали сухі дерева, а відтак, з них спорудили ристалище (арену для боїв). Зробили місце для стрільбища, прибрали сміття, рубали дрова.
{mosimage}Крім «Подільської Хоругви», в турнірі брали участь волонтери з інших лицарських клубів: м.Луцьк (клуб «Айна-Бера»), м. Івано-Франківськ (клуб «Арморика») та м. Львова (клуби «Чорна Галич», «Аквілон», «Вольфеншльосс», «Пантера», «Паладін»).
Пограма турніру була різноманітною й насиченою. На воротах замку відвідувачів та учасників зустрічав вартовий зі списом і щитом із гербом клубу-організатора «Подільська Хоругва».
Було проведено бугурти (бої загін на загін), а також лицарські поєдинки у номінації «щит-меч» та «меч-меч». Перемогу в обох — здобув член клубу «Чорна Галич» та член Української збірної із середньовічних боїв Ярема Іванців.
Також пройшов конкурс історичного костюму, де переможцем став член клубу «Аквілон» Микола Макогін. Крім боїв гості турніру мали змогу постріляти із лука.
Планувалося провести майстер-клас із середньовічних танців, та оскільки 31 липня, був день жалоби за загиблими шахтарями, його відмінили. Загиблих шахтарів на початку турніру усі присутні вшанували хвилиною мовчання.
«Дякуємо за допомогу в проведенні турніру Андрію Лопушанському, місцевому меценату. Хочемо турнір зробити традиційним.
Тому сподіваємося, що наступного року він збере ще більшу кількість лицарів, глядачів, а замок дочекається своїх меценатів і реставраторів», — зазначив Олег Соломаха.
Історична довідка: Фортецю збудовано близько 1450 року. Замок в Добромилі зведено на місці дерев’яного у другій половині XVI століття. Споруда розташована на високій крутій горі Сліпій (556 м над рівнем моря), яка є одним із відрогів Бескидів.
В плані фортеця мала овальну форму, плануванням своїм повторюючи обриси гори. Домінантою замку є восьмигранна брамна вежа, яка спочатку була чотириярусною. Вежу із стрільницями і прямокутними віконними отворами завершує аттік з декоративною аркадою, який почали широко застосовувати в оборонних спорудах саме з XVI сторіччя.
Ренесансний аттік набагато пом’якшує грізний вигляд оборонних стін завтовшки до 2 метрів. У 1614р. Ян Щенсний Гербурт з Фельдштина перебудував твердиню. Було вмуровано у в’їздну браму таблицю з написом (який вже навіть в ХІХ ст. було важко прочитати) з родинним гербом Гербуртів та літерами S H K L.
Після Гербуртів замком володіли Чурили та Красінські. В 1784 році одна з власниць споруди, Анна Бялогловська, дозволила василіянам розібрати частину мурів на потреби монастиря, який будувався поблизу.
Дослідники вважають, що ченці навряд чи скористалися цим будівельним матеріалом, бо основні споруди монастиря вже були збудовані. Згодом уряд взяв під опіку зруйновану фортецю, але ніхто її так і не реставрував. Занедбаний замок протягом всього ХІХст. слугував саме джерелом будматеріалів.
До нашого часу збереглися лише брамна бастея з рештками жилих приміщень та два фрагменти мурів. А крім цього можна побачити залишки ще однієї башти, про яку чомусь мовчать книжки. Фортеця з 18 ст. втрачає своє значення і поступово перетворюється в руїни.
На відміну від багатьох замків палацового типу Добромильський комплекс мав винятково оборонні функції, а його житлові корпуси використовувались тільки для тимчасового мешкання.
Наталія Карпенкова
Фото Олега Соломахи
