15.02.2011 року Божого. Місто Стрий
У день свята Стрітення Господнього прийшли вшанувати загиблих і полеглих у боях.

Полудень, повсякденні турботи стриян, лютневий мороз не стали на заваді велелюдного зібрання побратимів-інтернаціоналістів біля пам’ятного знака загиблим у афганській війні. Лунає глас Божий і відправа священнослужителів за усопшими, убієнними. Нехай земля їм буде пухом і спочивають вони в мирі, вічна їм пам’ять.

Лунають слова, згадують усопших рабів Твоїх, Господи! Але кожен особисто переживає це все по-новому, щораз пропускаючи через себе цю біль. Дивлячись на сивоголових сильних чоловіків і жінок, вдивляючись в їхні очі, в яких бринить сльоза, поневолі задумуєшся, що твориться в їхніх сивих головах і душах.

Але твердо усвідомлюєш і відчуваєш, як б’ються гарячі серця в їхніх грудях. Бо тільки так, як вони любили першу весну, свою матір, яка дала їм життя, першу дівчину, Батьківщину, в якій вони зростали, любить кожен з нас. А може вони любили більше? У своєму, нам незвіданому.

Зринають у пам’яті ті далекі 80-ті роки, часи «застою» (Брежнівщина, Андроповщина і Черненківщина) часи, коли молодих людей – призовників із Західної України і УРСР – відряджали виконувати інтернаціональний обов’язок в чужу, завідома невідому далечінь. «Учебка», перші ази військової науки, а потім…

А що було потім? АФГАНІСТАН. Спецоперації, втрати з обох сторін, загибель товариша, перше гартування у бою, наука виживати, поранення, каліцтво, віра у Всевишнього, невідправлений лист мамі і першій дівчині, цинкова труна і офіційне повідомлення рідним про виконання інтернаціонального обов’язку.

Гіркота втрат і розставання з рідною кровинкою, волання матерів до Господа і пам’ять на обеліску. І так до 1989 року, часу, коли тодішня СРСР вивела свої війська з Афганістану.

Щоб проаналізувати ці події, щоб загоїлися рани і заспокоїлися душі за полеглими потрібно багато часу. Залишимо це питання для істориків, а нам залишається суха статистика, пам’ять, гіркі сльози матерів і спокута.

Пам’ять реквієм біля постаменту загиблим, квіти, вшанування, спалахи об’єктивів, пам’ятні світлини, зустрічі побратимів і спогади зі сльозами на очах, а також пам’ятний військовий концерт у військовій частині А-2847.

Відзнаки, нагороди, подяка спонсорам і організаторам дійства, святковий концерт побратимів. Зринають у пам’яті молодечі роки, лунає пісня, що рве серця і душі тих, хто не байдужий, хто пережив і вміє жити по-справжньому, хто гартувався у бою і вижив.

Вони залишилися живими, щоб прожити життя і за того хлопця, що загинув, для продовження роду, для того, щоб бути корисними суспільству. Вони живуть посеред нас, і хвала Господу Богу, що Він дав їм право жити, пам’ятати тих, хто не повернувся до рідного дому і нести правду про Афганістан.

А також пам’ять про тих, що були поруч у бою, виконуючи інтернаціональний обов’язок у Афганістані.

Довгих років життя усім вам, хто відстоював у боях честь мундира і обов’язок військовозобов’язаного перед народом і державою.

Депутат Стрийської міської ради фракції «Батьківщина»
Володимир КАМ’ЯНКА