Ця неординарна подія відбулася 20 березня ц.р. у малому залі Народного дому. «Завдяки нашим краєзнавцям ми відкриваємо несправедливо забуті імена, які творили історію нашого краю» – зазначив у вступному слові директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов.

На цій презентації також були присутні: заступниця голови Стрийської громади Христина Грех, начальниця управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради Ірина Пукас, начальниця відділу з питань культури, національностей та релігій УКМС Стрийської міської ради Наталя Катерняк-Трух, заступниця директора Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Зеновія Ханас, краєзнавець та письменник Роман Пастух, представники ЗМІ нашого міста та пересічні стрияни. Це четверта книга з серії «Славні стрияни», яку започаткував відомий громадський діяч нашого краю Віктор Романюк. Книга про Ієроніма Калитовського вийшла за фінансової підтримки голови Стрийської громади Олега Канівця. Попередні три книги мають назви: Петро Обаль, Степан Бандера та Остап Нижанківський.  

Ієронім Калитовський (псевдоніми: Трохим Дріт, Калатало, Малеслав) народився 1 січня 1866 року  у с. Бутини, Королівство Галичина та Володимирії, Австрійської імперії (нині – Сокальський р-н, Львівської області  в сім’ї пароха с. Бутини о. Павла Калитовського. Брат українського педагога, освітнього діяча, історика, доктор філософії, першого директора Тернопільської української державної гімназії (1091-1905 рр.) Омеляна Калитовського. Ієронім Калитовський у 1895 році закінчив юридичний факультет Львівського університету. Працював адвокатом у містах Борщів, Заліщики та Стрий. Редагував львівський гумористично-сатиричний журнал «Комар» (1900-1905 рр.), писав сатиричні вірші, фейлетони, гуморески. Найвідоміший з яких – це антиклерикальний памфлет «Декани з гір» (1903 рік). 17 лютого 1907 року, в місцевій церкві Св. Миколая, що у с. Скала Подільська над Збручем, яка тоді належала  до Борщівського повіту Ієронім Калитовський взяв шлюб з Стефанією Левицькою, 29-річною донькою тутешнього пароха о. Олександра Левицького та Олімпії Вояковської, рідної сестри дружини Михайла Грушевського. Канцелярія Калитовського в Стрию відчинила двері у листопаді 1908 року. Він прийшов на місце українського правника Євгена Олесницького. Ієронім Калитовський очолює місцеву філію «Просвіти» і стає членом мало не всіх товариств. Відновлене 1909 року стрийське повітове товариство «Підгірська Рада» під головуванням Ієроніма Калитовського запланувало видання однойменного «провінционального політично-економічного двотижневика» з окремою рубрикою «Веселий куток» і «Малий фейлетон». Ієронім Калитовський перекладав із словацької, інсценізував окремі твори великого Каменяра Івана Франка, був наступником українського правника Євгена Олесницького, товаришував із відомим українським письменником Василем Стефаником, родич видатного українського історика,українського громадського та політичного діяча Михайла Грушевського. Ієронім Калитовський – відомий адвокат, письменник та громадський діяч нашого краю.

Ювілейний обхід 8 грудня 1913 року в честь видатного письменника Івана Франка в Народному домі Стрия завершився інсценізацією твору «Лиса Микити», яку на основі поеми Каменяра підготував організатор обходу Ієронім Калитовський. Однак, 1 лютого 1917 року помирає його дружина Стефанія. Втомлений роками, війною та безнадією, старіючий адвокат залишається сам з трьома дітьми і ще зреченіше береться до своїх професійних і громадських обов’язків. Хто б не звертався до адвокатської канцелярії — ніколи не зустрічав відмови. Заступник посла Теофіля Окуневського, член повітової ради, заступник голови цієї ради Калитовський був кращим кандидатом на посадника міста з утвердженням української влади. У період ЗУНРу з 1917 по 1918 рр. був намісником міста Стрий. У 1919 році накладом видавництва «Народній Базар» у Стрию побачила світ його книжечка «Прогулька на Маківку». Це опис тригодинної мандрівки, яку здійснив автор 21 липня 1918 року разом з невеликим товариством відпочивальників у Гребенові.

Невдачі державотворчого будівництва не кинули Ієроніма Калитовського у відчай. З творчим запалом і небувалим ентузіазмом він береться за відновлення роботи «Просвіти», незмінним головою якої був до кінця життя

Однак, на превеликий жаль, 22 грудня 1926 року Ієронім Калитовський несподівано помер. «Adynamia cordis» – діагностував лікар. Серцевий напад схопив його на одній з малолюдних вулиць Стрия, якому він віддав останні роки свого життя…

Директор Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Микола Закусов розповів, як разом зі своїми колегами-краєзнавцями багато років працювали над архівними документами, щоб повернути стриянам ім‘я Ієроніма Калитовського та його працю.

Заступниця директора Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» Зеновія Ханас оповіла про роботу над цією книгою, зокрема у Київському та Львівському архівах та про цікаві факти, які вона там віднайшла.

Заступниця голови Стрийської громади Христина Грех за дорученням голови Стрийської громади Олега Канівця вручила Миколі Закусову почесну грамоту та подякувала усім, хто  працював над першим томом і запевнила що міська влада посприяє до видання другого тому.

Тримав слово і Роман Пастух, який подякував Миколі Закусову, Зеновії Ханас та усій редколегії за вихід у світ першого тому про Ієроніма Калитовського.

Після закінчення презентації усі присутні мали змогу придбати це унікальне видання та взяти автограф у його упорядників – Миколи Закусова та Зеновії Ханас.

Михайло ОЛІЙНИК. Фото АВТОРА.