У СТРИЮ ВІДБУЛАСЯ ПРЕМʼЄРА ПСИХОЛОГІЧНО-ДРАМАТИЧНОЇ ПʼЄСИ «ДВЕРІ»
САМЕ ПІД ТАКОЮ НАЗВОЮ, У НЕДІЛЮ, 7 ГРУДНЯ НА СЦЕНІ СТРИЙСЬКОГО МІСЬКОГО БУДИНКУ КУЛЬТУРИ (МБК) ВІДБУЛОСЯ ДІЙСТВО, ЯКЕ ПОКАЗАЛИ АКТОРИ ВЕТЕРАНСЬКОГО АМАТОРСЬКОГО ТЕАТРУ «ВИДИВО».
Хотів би зазначити, що ветеранський аматорський театр «ВИДИВО» яким керує Галина Драгомерецька створений при Комунальній установі Стрийської міської ради «Будинок Воїна». Це унікальний проєкт, адже не багато міст України можуть похвалитися таким мистецьким здобутком. У театрі «ВИДИВО» залучені актори-аматори: ветерани російсько-української війни, члени родин військовослужбовців, зниклих безвісти та полеглих наших Захисників та Захисниць. Вхід на п’єсу «Двері» був за довільний донат для 67 ОМБР Збройних сил України й мав обмеження по віку – з 16 років. Також просили утриматись від перегляду п’єси вагітних, надто вразливих, а також людей з хворобами серця. Усі зібрані кошти у сумі – 41 тис. грн передали нашим незламним Захисникам.
«Сама п’єса «Двері» нас ставить обличчям перед нашими страхами й вчить нас не боятися їх, ознайомитися з ворогом і боротися з ним. У п’єсі є момент про війну. На превеликий жаль війна залишає сліди не лише на тілі – вона змінює відчуття себе, світ довкола та саме життя. Повернувшись додому, ветерани часто стикаються з тим, що важко озвучити: біль утрат, напруга, відчуття провини, тривога та відчуженість. Це досвід, який не завжди можна передати словами. І саме тут у роботу вступає театротерапія – простір, де можна прожити те, що важко вимовити словами. Театр дає можливість досліджувати власні емоції, проговорювати досвід і водночас дистанціюватись від нього через роль. Театр не замінює лікування. Але для багатьох він стає місцем, де починається відновлення. Там, де звучить правда, там завжди є шанс на зцілення» – зазначила Галина Драгомерецька
Серед тих, хто побував на прем’єрі психологічно-драматичної пʼєси «Двері», автором якої є Галина Драгомерецька, був голова Стрийської громади Олег Канівець, відома українська акторка, телеведуча та громадська активістка Римма Зюбіна, ветерани російсько-української війни та їх рідні та близькі, волонтери та пересічні стрияни. Після закінчення п’єси «Двері» Олег Канівець вийшов на сцену з великим букетом квітів та привітав і подякував усім, хто долучився до цього прем’єрного показу. Також теплі слова на адресу Стрийського ветеранського аматорського театру «ВИДИВО» почули й від Римми Зюбіної. «Ми по ниточці наповнювались відчуттями, які транслювали актори. А ідея аматорського театру, як відновлення та арттерапія була підтримана та віртуозно і креативно втілена стриянами. Дякую за тепло і світло, яке я завжди відчуваю в Стрию. Навіть коли немає світла» – відзначила відома українська актриса.
Також Галина Драгомерецька зазначила, що ми живемо в епоху невидимих страхів. «Іноді ми боїмось не самих людей, а їхньої думки про нас. І тому, одним із найбільш розповсюджених екзистенційних страхів став страх осуду, який тихо сидить у грудях і шепоче: «А може я недостойний? А що як вони побачать мої недоліки?» Він зовсім відсутній у дітей, адже ми народжуємось справжніми, але з роками стискаємось в чужі рамки, ховаємо себе і намагаємось відповідати чужим очікуванням. Але правда в тому, що більшість людей зайняті своїм життям. Вони не розбирають кожен наш жест так уважно, як це робимо ми самі. Осуд – це тінь наших внутрішніх демонів, а не реальність. Є страхи про які ми рідко говоримо, але щодня відчуваємо. Страх втрати на війні – це тінь, що ходить поруч щодня. Він не кричить, але стискає серце, коли телефон мовчить надто довго. Найважче це невідомість. Коли людина зникає безвісти, час ніби завмирає, а кожен стукіт у двері стає надією й ударом одночасно. Це страх старості й смерті. Часто, ми ловимо себе на думці, що час йде надто швидко. Не молодість робить нас живими, а здатність помічати щастя в кожному дню. Не безсмертя робить життя цінним, а те, що воно крихке. Ми старіємо – значить, ми живемо. Страх, що одного дня ми залишимось ні з чим – без грошей, без опори, без майбутнього. Страх бідності – це не про порожній гаманець. Це про порожнечу, яка зʼявляється всередині, коли ми перестаємо вірити у власну силу. Але кожен з нас має у собі щось сильніше за будь-яку поразку: це воля, що рухає нас вперед; мрія, що ніколи не дасть зламатись; і неймовірна здатність людини починати все з нуля стільки раз, скільки потрібно. Памʼятаймо, що світ не належить тим, хто боїться. Світ належить тим, хто йде вперед. А чи не злякалися ви глянути в очі власному страху з акторами-аматорами Василем Жалівцевим та Іриною Кецик …? У п’єсі «Двері» залучені актори-аматори та музиканти Юлія Бецко, Ірина Зівер, Мар’яна Кучак, Дмитро Заріцький, Поліна Ониськів, Ольга Москаль, Олександра Малиновська, Всеволод Лівітчук, Тамара Ворко, Анна Терехова, Олександр Ілечко, Тетяна Шакало, Тарас Кухар, Василь Федорів, Роман Лутчин, Петро Вдовичин, Діана Фоміна. Звук та світло – Роман Купранець, фотограф – Марта Рурка, відеограф – Василина Харик. Щиро дякуємо: Благодійній організації «Благодійний фонд «Оберіг Доброти», поліграфічній компанії «Укрпол» та її генеральному директору Сергію Ковальчуку, бізнесмену та меценату нашого краю Юрію Карпінському, відеооператору Інні Коцуровій, студії танців «Royal Dance», Дімону Заріцькому та Stryi FM, Дарії Михайлович, Ксенії Сидор, магазину «Затишна оселя», а також виданню Fortuna за інформаційну підтримку. Зібрані донати у сумі – 41 тис. грн» – доповнила пані Галина.
Наступна подія, яку проведе Стрийський ветеранський аматорський театр «ВИДИВО» – традиційна Маланка, за підтримки управління культури, молоді та спорту Стрийської міської ради в рамках благодійного автопробігу від ГО «Майдан Стрийщини» і Романа Присташа, який відбудеться у четвер, 1 січня 2026 року о 19:00 біля памʼятника Будителів. Це авторський сценарій написаний Галиною Драгомерецькою з використанням старовинних щедрівок та в автентичних костюмах від ГО «Живі традиції» пана Василя Дроня. Стежте за премʼєрами Стрийського ветеранського аматорського театру «ВИДИВО» на його сторінках в соцмережах Фейсбук та Інстаграмі – vydyvo_teatr.
Михайло ОЛІЙНИК
