Українське село потребує рішучих змін

Стрийщина має хорошу славу у цій царині. Про перспективи
українського села ми спілкувалися з експертом українсько-канадського
проекту «Підвищення конкурентоспроможності молочного сектору України»,
спеціалістом Львівської аграрної дорадчої служби, тренером з розвитку
кооперативів  Михайлом Вишньовським.

– Пане Михайле, розпочнімо з глобального – Україну сьогодні можна назвати аграрною державою?
 Якщо
коротко, то так. Сьогодні сільськогосподарське виробництво  України
відіграє важливу роль в соціально-економічному розвитку держави.
Гарантуючи її продовольчу безпеку, агропромисловий комплекс України став
високоефективним і конкурентоспроможним виробником, який забезпечує 
значні  надходження в бюджет  та  велику кількість продуктів харчування
на зовнішній ринок. У  той же час  у  господарствах  різної форми
власності працює й значна кількість жителів села, котрі, на жаль,  за
свою важку працю  не отримують належної фінансової винагороди.
– Яка
небезпека для села від мінімуму інвестицій в інфраструктуру, ставки на
технічні культури, які зараз застосовуються латифундистами?
Відзначаючи
позитивну роль інтеграції та глобалізації в сільськогосподарському
виробництві, коли Україна стала вагомим гравцем на світовому ринку
зерна, кукурудзи, соняшника, ми   спостерігаємо  процеси корпоратизації в
сільськогосподарському виробництві, створення надвеликих холдингів, які
починають становити загрозу українському селу. Великий  капітал
інвестує значні кошти для спеціалізованого виробництва, переробки і
збуту харчових продуктів.

Використовуючи надпотужну техніку, в таких
господарствах п’ять працівників можуть обробляти тисячу гектарів землі. 
Мінімум інвестицій в інфраструктуру, ставка на технічні культури
становлять загрозу не тільки для сільськогосподарського виробництва, але
й різкого знищення якості землі. Тривожним є той факт, що сьогодні два
десятка холдингів обробляють майже п’яту частину наших земель, а це не
прогнозованість і велика вразливість сільськогосподарського бізнесу
України.  Повна залежність сільських мешканців від  таких холдингів
можуть стати добрим підґрунтям  для того, щоб за безцінь скупити в селян
землю.
У той же час в Україні  4,7 млн. особистих селянських
господарств (ОСГ) і 43 тис. фермерських господарств вироблять майже 57 %
сільськогосподарської продукції. Створені робочі місця в фермерських
господарствах та самозайнятість сільських жителів в своїх господарствах
дають можливість існувати українському селу. Однак, виробляючи значну
кількість продукції, особисті селянські господарства та фермери доволі
часто не можуть забезпечити ринок якісною  сировиною.
Для нарощування
виробництва в  даних групах виробників необхідний  інший напрямок
інтеграційних процесів в сільськогосподарському виробництві, а саме
через розвиток сільськогосподарської кооперації.
{mosimage}- Які завдання стоять перед сільськогосподарськими кооперативами?
У
час капіталізації відносин на селі, сільськогосподарський кооператив
допоможе протистояти комерційним посередницьким структурам і отримати
послуги та товари за мінімальними цінами. Члени кооперативу матимуть
змогу прийняти участь в розподілі прибутку від реалізації
сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарські виробники, члени
кооперативу отримають справедливу ціну за молоко, м’ясо, а прибуток
кооперативу справедливо поділять, в залежності від економічної участі в
ньому. Кооперативи зможуть працювати на партнерських засадах з
переробкою, що дасть змогу координувати дії та розподіляти ризики від
виробництва продуктів харчування. Успіх розвинутих країн забезпечується
саме кооперативною природою відносин в сільськогосподарському
виробництві, що дає майже 50 % від обсягів виробництва продуктів
харчування.
– Чи використовуєте Ви, на практиці, світовий досвід  з розвитку кооперації в сільськогосподарському виробництві?
Обов’язково
його треба вивчати і застосовувати. Сьогодні в світі існує понад 750
тис. кооперативів, членами яких є 800 млн. осіб, що створили 120 млн.
робочих місць. Майже в усіх індустріальних країнах та країнах, що
розвиваються, сільськогосподарські кооперативи є основними економічними
суб’єктами, коли йдеться про виробництво, переробку та продаж
сільськогосподарської продукції. Близько 2/3 сільськогосподарської
продукції  переробляється або реалізується кооперативними господарськими
об’єднаннями.
Не випадково Генеральна асамблея ООН закликає всі
уряди стимулювати і сприяти створенню та розвитку кооперативів, особливо
тим, що створюються найбільш уразливими групами населення. Розвиток
сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів в Україні забезпечить
соціальний розвиток села, збільшить продуктивну зайнятість населення і
дозволить ліквідувати бідність багатьох сільських жителів.
Говорячи
про потребу створення кооперативів, необхідно також думати про форми
підтримки таких  відносин на селі. На державному рівні вкрай важливе
законодавче впорядкування діяльності кооперативів, а на місцевому рівні –
сприяти просуванню продукції на ринках,  в організації навчання
дорослого населення. Особливо важливою є  підтримка з боку держави в
формуванні матеріально-технічної бази новостворених кооперативів. Кожна
вкладена гривня  сприятиме формуванню нових відносин на селі, що дасть
змогу вирішувати проблеми, що об’єднали селян в кооператив.
{mosimage}- А що гальмує розвиток кооперативів?
 Супротив
розвитку кооперативних процесів на селі становить монополізація й
корпоратизація ринків, сфер виробництва. Бідність села, недоступність до
ресурсів для кооперативів та слабка купівельна спроможність сільського
населення також є перешкодою в розвитку кооперації. Вагомим негативним
фактором для розвитку кооперації є зменшення соціального капіталу на
селі, а саме недовіра один до одного. Старіння та пасивність сільського
населення, а також зневіра до влади через невиконання задекларованих
зобов’язань ускладнюють впровадження кооперативних відносин на селі.
Усвідомлюючи
ті загрози, які несе глобалізація, корпоратизація, створення величезних
холдингів, українське село потребує рішучих змін, які дозволять,
насамперед, самоутвердитись новій формації виробників, котрі  будуть
жителями і виробниками українського села. Створивши кооперативи, селяни
отримають противагу  монополізації великого бізнесу на право володіти
землею, ми зможемо запобігти від руйнації устоїв українського села.
– Старші жителі Стрийщини пам’ятають позитивний досвід кооперації. Чи можемо ми його використати?
Стрийщина
має славну історію з розвитку кооперації завдяки успішній діяльності
молочарського кооперативу «Маслосоюз».  Понад 200 тис. селянських родин
отримали справедливу ціну на молоко, а для 3 тис. були створені робочі
місця.  Економічна самодостатність селянина стала передумовою
становлення його громадського духу як патріота. Сьогодні новостворені
кооперативи в сільських громадах Стрийщини «Молочар» та «Лисятицький» 
роблять перші кроки для відродження кооперативного духу  в   громаді.
Тож підтримаймо їх і відродімо кооперацію  на селі.
– Пане Михайле,
оскільки ми зустрічаємося з Вами напередодні професійного свята
працівників сільського господарства, доречним буде їх привітати. Що б Ви
хотіли їм побажати?
 Міцного здоров’я та духовного спокою. Думаю,
час фінансової невизначеності для українського селянина пройде, а робота
в сільському господарстві буде належно оцінена, адже багате село –
запорука збереження нашої духовності. Гуртуючись,  селяни зможуть
залишатись самодостатніми власниками своєї землі.