“З приходом весни на нас чекають надзвичайно цікаві події, які можуть суттєво й істотно вплинути на політичну ситуацію в Україні”

{mosimage} 12 березня у Стрию відбулася кущова нарада партійних організацій ВО «Батьківщина» тих міст і районів, які входять до виборчого округу № 124. З цієї нагоди до Стрия прибув народний депутат України Віктор Дмитрович Швець.

Перед початком наради Віктор Швець провів прес-конференцію із представниками ЗМІ Стрийщини, Жидачівщини та Нового Роздолу. Разом із народним депутатом на запитання журналістів відповідав голова Львівської обласної організації ВО «Батьківщина» Роман Романович Ілик.

– Вікторе Дмитровичу, як відомо, Ви очолюєте комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності і являєтеся автором багатьох законопроектів, які вже ухвалені на всіх рівнях. Над якими законопроектами працює в даний час комітет?

– Я би зупинився на одному законопроекті, який був ухвалений Верховною Радою, але, на  жаль, Президент скористався своїм правом і наклав на нього вето. Мова йде про зміни до кримінально-процесуального кодексу України, які передбачали значно більшу лібералізацію з точки зору тримання під вартою, тобто зміни до ст.155 КПК.

Це перший закон, який був внесений урядом Миколи Азарова, і більшість Верховної Ради проголосувала і у першому читанні за цей закон, і у другому читанні, при чому закон був прийнятий при підтримці 359 голосів народних депутатів, тобто конституційною більшістю Верховної Ради, але Президент наклав на нього вето.

Головна мета і підстави для такого скасування даного закону, як зазначив Президент у своїх пропозиціях, те, що закон не відповідає інтересам кримінально-процесуального переслідування винних осіб.

А в чому суть цього закону? Цей закон значно збільшував Конституційні гарантії громадян при кримінальному переслідуванні, а саме, більш досконало виписана юридична процедура взяття особи під варту.

Для тих осіб, які підозрюються або обвинувачуються у скоєнні злочину, як міра запобіжного засобу, застосовується тримання під вартою. Цей закон якраз і був направлений на те, щоб у слідчих ізоляторах було якомога менше людей. Тобто, щоб такий запобіжний захід, як утримання під вартою, застосовувався тільки у тих випадках, коли це є дійсно вимушеною мірою.

Наприклад, коли особа не з’являється на виклики слідчих, коли ухиляється від слідства, коли вона своєю поведінкою створює загрозу для суспільства, коли вона є сама по собі соціально небезпечною особою, коли скоєний злочин є тяжким (умисні вбивства і т.д.).

Разом з тим цей закон повністю відсікав можливість застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою щодо осіб, які вчинили незначні злочини, так звані, економічні злочини і т.д. Відповідно до цього закону, тримання під вартою могло бути застосовано лише для тих осіб, яким законом передбачено покарання більше, ніж на 5 років позбавлення волі. По тому закону, який нині діє, ця планка становить 3 роки.

А якщо говорити про весь законодавчий масив, який є у комітеті, то приблизно 35-40% всіх законодавчих актів, які проходять через Верховну Раду, проходять через комітет, який я очолюю. Кожен день на сесіях Верховної Ради, пленарних засіданнях розглядається від 5 до 7 законопроектів. Всі вони попередньо опрацьовуються в комітеті.

За рік діяльності нової влади я можу сказати лише те, що не було ухвалено жодного закону, який звужує Конституційні права і свободи громадян. Оце я вважаю за головну позитивну характеристику діяльності комітету.

– Недавно уряд Азарова відзначив річницю своєї діяльності. Оцінки цієї діяльності з боку влади і на погляд електорату кардинально відрізняються. Яку характеристику роботі діючого уряду можете дати Ви?

– Останнім часом сталися дві події загальнодержавного рівня, на яких я би хотів зупинитися. Одна подія – це уряд Азарова святкував свою річницю з того часу, як вони правлять країною, і друга, яка на мій погляд надзвичайно важлива, – це провал команди Януковича по зміщенню голови Верховного суду Онопенка. Ця подія носить такий важливий характер, що наслідки її будуть надзвичайно скоро відчутні для кожної людини.

Чому? Справа в тому, що Верховний суд  – це був останній форпост, який Партії регіонів не вдавалося довгий час здолати. І вони зробили все для того, щоб Онопенко був зміщений. В їх уявленні Онопенко –  прямий соратник Юлії Тимошенко, а ті люди, які є соратниками Тимошенко, повинні будь-яким чином  бути усунені від влади. Кого можна посадити, – посадили, а кого не можна посадити, то хоча б змістити з посади.

І вся ця судова реформа, яка була затіяна Януковичем і його підручними, зводилася до того, щоб повністю знівелювати роль Верховного суду – це перше, а друге – це знищити Онопенка, як голову суду. І на це були направлені всі ті зміни, які відбувалися у законодавстві. Все це повинно було призвести до того, щоб суд став повністю підконтрольним Адміністрації Президента. Головне, що їм вдалося зробити, – вони позбавили Верховний суд судової функції, тобто Верховний суд зараз не виконує будь-які процесуальні дії як вищий судовий орган.

Це, до речі, є прямим порушенням Конституції. Чому вони це зробили? Тому що якби Верховний суд продовжив виконувати свою функцію як судовий орган влади, то будь-яке судове рішення, яке ухвалене будь-якими судами, в тому числі вищими спеціалізованими судами, могло бути переглянуте Верховним судом. А оскільки Верховний суд очолює людина, яка знаходиться у прямій конфронтації з Януковичем, то йому немає довіри.

Саме для цього і була затіяна, так звана, судова реформа. І все було зроблено для того, щоб змістити Онопенка. До цієї реформи у Верховному суді було 83 судді. Зараз їх є 49. Із 49 суддів 19 пройшли через Адміністрацію Президента і підписали відповідне подання про зміщення Онопенка з посади голови Верховного суду.

Але вчора відбувся пленум Верховного суду, в результаті якого за зміщення Онопенка проголосувало лише 17 суддів. Таким чином, Онопенко залишився головою ВС і це вселяє певний оптимізм, тому що для нас надзвичайно важливо, щоб судова система виконувала у повному обсязі ті функції, які передбачені Конституцією України.

І, до речі, Венеціанська комісія надзвичайно негативно оцінила результати цієї, так званої, судової реформи, і одним із пунктів висновків Венеціанської комісії було те, що Верховному суду необхідно повернути повноваження судового органу.

А що стосується оцінки річниці діяльності уряду Азарова, то я думаю, що вона є для всіх очевидною. Будь-яка людина, яка проживає на території України, може сама оцінити цей рік. Головне, що мені хотілося б ще раз підкреслити, — уряд Азарова незаконно, у неконституційний спосіб прийшов до влади.

І ми продовжуємо займати ту позицію, що уряд Азарова є нелегітимним. Я нагадаю, що це означає. Відповідно до тієї Конституції, яка діяла на момент призначення уряду Миколи Азарова, існувало конституційне положення, відповідно до якого уряд України формувався коаліцією, яка повинна бути сформована у Верховній Раді за результатами виборів.

Та коаліція, яка відображала результати виборів до Верховної Ради і яка б могла у законний спосіб призначити уряд Азарова, не була створена. Входження окремих депутатів на індивідуальній основі у коаліцію Партії регіонів, комуністів і Блоку Литвина було здійснено у неконституційний спосіб. І тому ті рішення, які були прийняті більшістю на той час, були теж неконституційними.

– Я хотів би повернутися до ситуації навколо переслідувань, зокрема, лідера опозиції Юлії Тимошенко, і чи існує така імовірність, що Юлію Тимошенко не допустять до виборів у 2012 році?

– В опозиції велика кількість дуже розумних людей. І вони зроблять усе можливе і неможливе для того, щоб демократія в Україні продовжувала існувати. І одним із елементів цієї демократії є наявність опозиції. Я думаю, ні для кого вже не є незрозумілим, що єдиним дійсно опозиційним лідером в Україні є Юлія Тимошенко. Всі інші – або пристосуванці, або ті люди, які заграють з владою, щоб отримати якісь преференції. Тому усі розмови про опозиційність окремих політиків, не буду називати прізвища – ви їх добре знаєте, це все від лукавого.

У чому на сьогоднішній день є суть обвинувачень Тимошенко? Я – та людина, яка достовірно знає усі ці процесуальні документи, і можу вам відповідально заявити, що юридичних підстав притягнути Тимошенко до кримінальної відповідальності не було і немає. Всі обвинувачення відносно Тимошенко носять виключно політичний характер.

Це є політичні репресії влади. Це не лозунги, а визнані факти, які уже керівники провідних країн світу задіюють у своїх зверненнях до української влади, вказуючи на те, що українська влада здійснює вибірковий механізм застосування кримінально-процесуального законодавства щодо опозиціонерів.

Тимошенко зараз пред’явлено два обвинувачення, які зібрано у 180 томів. Ці 180 томів Юлія Тимошенко і її захисник будуть вивчати 15 років, це моє припущення. Я думаю, за 15 років вона декілька разів стане Президентом країни і питання по її відповідальності відпаде саме по собі.

Поки обвинувачена і її захисник знайомляться з матеріалами справи, ця справа не може бути направлена до суду. Друге положення кримінально-процесуального кодексу, яке говорить про те, що ніхто не має права обмежити захисника або обвинуваченого в ознайомленні з матеріалами справи.

Тільки якщо будуть якісь вагомі підстави, які дадуть слідству можливість говорити про те, що обвинувачена або захисник затягують розгляд справи, то тоді можна встановити якісь рамки. Людина може фізично прочитати за день  20-30 листків. Але ж їх потрібно ще й  опрацювати, а не тільки прочитати. Це ж її доля. У кожній справі 300-400 аркушів, з двох сторін написаний текст. Це дуже великий обсяг.

А тепер безпосередньо про обвинувачення. Тимошенко зараз обвинувачують у тому, що вона, зловживаючи своїм службовим становищем прем’єр-міністра, дала вказівку голові Держказначейства і Міністру фінансів України проконвертувати кошти, які надійшли в іноземній валюті від японських компаній за продаж квот по Кіотському протоколу, це 290 мільйонів євро, в українську національну грошову одиницю — гривню і розмістити ці кошти на єдиному казначейському рахунку. 

Це — перше. Друге — за те, що Укрексімбанк здійснив конвертацію цих коштів, Національний банк витратив 935 тисяч гривень комісійних. І Тимошенко обвинувачують у тому, що вона спричинила до державних збитків у вигляді цих 935 тисяч гривень комісійних.

Ще одне обвинувачення – що уряд, який Тимошенко очолювала, прийняв рішення розмитнити без сплати мита і митних процедур тисячу автомобілів, які були направлені для забезпечення потреб медицини у сільській місцевості, і тим самим були завдані збитки, тобто держава не отримала мита 67 мільйонів гривень.

Зрозуміло, що ніяких збитків державі від конвертації іноземної валюти в гривню не було. Національний банк не є комерційним банком. Всі його  прибутки  є прибутками державного бюджету. Тобто з однієї частини державного бюджету ці кошти були списані в іншу частину державного бюджету вони були повернені.

Відповідно до Конституції України гривня є єдиним законним засобом платежу на Україні. І у бюджетному кодексі України передбачено, що всі валютні кошти, які на території України, вони зобов’язані розмістити на єдиному казначейському рахунку в національній валюті.

А що стосується звинувачення про рішення уряду про безмитне оформлення тих автомобілів – це взагалі абсурд. У нас немає колегіальної відповідальності уряду за прийняті рішення. Уряд не може нести кримінальну відповідальність за ті рішення, які приймає.

До речі, оце рішення про розмитнення автомобілів без сплати мита на сьогоднішній день ніким не скасоване. Таким чином, члени уряду, які проголосували за це рішення, а проголосували одноголосно, до кримінальної відповідальності не притягуються, а притягується тільки прем’єр-міністр, яка підписала цю постанову.

Вчора Азарову поставили дуже цікаве питання, незважаючи на те, що там були майже всі заготовлені питання. У 2005 році прем’єр-міністр Віктор Янукович прийняв рішення про використання резервного фонду для виплати премій нашим спортсменам, які перемогли на Олімпійських іграх. Це теж пряме порушення бюджетного законодавства.

Тому що резервний фонд може бути використаний лише в тих випадках, коли є стихійне лихо і т.д. Але влада на той час не прийшла до такого абсурду, що треба Януковича притягти до кримінальної відповідальності. І це, до речі, визнав Азаров і сказав, що та справа була «висосана із пальця». От такі самі ці справи, які порушено проти Тимошенко.

– Чи існує  якась можливість для Юлії Тимошенко поїхати на саміт Європейської народної партії у Брюссель, запрошення на який вона отримала від Президента партії Вільфреда Мартенса?

– Декілька днів назад відбулася телефонна розмова Віктора Януковича із віце-президентом  США. Він у дуже категоричній формі заявив Президенту Януковичу, що США розчаровані згортанням демократії в Україні і тим, що Україна використовує правоохоронні органи, як засоби для політичних репресій і як інструмент політичного тиску на опозицію. І він безпосередньо говорив про те, що у США надзвичайно стурбовані тим, що по відношенню до колишнього прем’єр-міністра застосовується таке вибіркове застосування кримінального законодавства.

Зараз Юлія Тимошенко отримала запрошення відвідати не тільки саміт Європейської народной партії. Надійшло і запрошення від Президента Фінляндії та Президента Литви відвідати важливий Міжнародний форум у Литві. Оскільки Тимошенко не може без дозволу слідчого залишити територію Києва, то буде таке звернення до слідчих Генеральної прокуратури, щоб вони дозволили їй виїхати для зустрічі у цих важливих європейських зустрічах. Я думаю, що Тимошенко буде присутня на таких зустрічах.

– У деяких ЗМІ є повідомлення, що на даний час зменшується рейтинг як влади, так і опозиції. Зате зростає кількість людей, які готові голосувати «проти всіх». Вони пояснюють це тим, що знизився рівень довіри і до влади (що зрозуміло), і до опозиції. Як це розуміти – чи малоефективна діяльність опозиції, чи це такі необ’єктивні дослідження?

– Віктор Швець: Не можу погодитися з тим соціологічним дослідженням, дані якого Ви приводите. Навпаки, рейтинг опозиції  починає значно зростати. І цей факт фіксують різні соціологічні служби. А рейтинг Партії регіонів дійсно знизився у два рази. Це реальна оцінка їх діяльності за той рік, що вони знаходяться при владі.

Разом з тим, дійсно зростає і кількість тих, хто не довіряє взагалі нікому – ні владі, ні опозиції. Зараз цей показник сягає 17%. Вони на сьогоднішній день не бачать такої політичної сили, яка б задовільнила їх інтереси і потреби , – із тих, які пропонуються у суспільстві. Це, звичайно, свідчить про повне розчарування, і в діях опозиції у тому числі.

Влада намагається розпорошити опозицію, зробити її менш монолітною і менш згуртованою. І це їм вдається. Для цього застосовуються різні засоби, у тому числі такі, як підкупи, якісь преференції. І це є факт. Але незважаючи на це, рейтинг нашої політичної сили після певного періоду падіння не тільки стабілізувався повністю, а й значно виріс.

Зараз він у нас знаходиться на рівні десь приблизно 20%. Це менше, ніж півтори року тому назад, але ми сподіваємося, що авторитет і повага наших шановних виборців до партії «Батьківщина» повернеться. Тому що люди зрозуміли, що Юлія Тимошенко і партія «Батьківщина» робили все для блага українського народу. Особливо це помітно на фоні діяльності чинного уряду.

Роман Ілик: Якщо говорити, зокрема, щодо рейтингів у Львівській області, то  слід почати з того, що місцеві вибори, які відбулися трошки більше, ніж 100 днів тому, коли до влади прийшли нові політичні сили, відбувалися без участі «Батьківщини» до двох найважливіших представницьких влад – до Львівської обласної ради і до Львівської міської ради. Адже влада у той час блокувала участь у виборах справжньої опозиційної сили.

При цьому були використані брутальні методи і правоохоронними органами, і органами юстиції, і суду, – і в такий спосіб «Батьківщина» була усунута насамперед від найвищого представницького органу влади на Львівщині – Львівської обласної ради, і таким самим чином у місті Львові. Минулого тижня ми підводили підсумки діяльності нової влади на Львівщині, зокрема, Львівської обласної ради.

Я мав честь бути запрошеним на прес-конференцію, як людина, яка раніше працювала в керівних органах влади – першим заступником голови обласної ради. На сьогоднішній день роль місцевого самоврядування практично знівельована. І не тільки на Львівщині, а й в Україні загалом. Якщо проаналізувати роботу Львівської обласної ради сьогодні, то вона звелася до чисто якихось представницьких функцій. Ця влада сьогодні ходить між пам’ятниками і цвинтарем, покладає квіти, відзначає якісь урочисті події, і фактично на життя пересічних людей не впливає ніяк.

Тобто покращення життя людей від діяльності  такого органу місцевого самоврядування немає зовсім. Тому, підводячи підсумки, можна сміливо сказати, що крім отаких урочистих дат і подій, інших якихось дій, пов’язаних із підвищенням рівня життя людей, абсолютно немає. Якщо відкрити офіційний сайт Львівської обласної ради, де висвітлюється робота цього органу, можна і самостійно у цьому переконатися. Тому на сьогоднішній день ми можемо говорити, що робота нульова. Звичайно, 100 днів – це надто мало, щоб давати якісь радикальні оцінки, але поки-що це виглядає так.

Щодо рейтингів: соціологічна група «Рейтинг», якою керує Антипович, оприлюднила два дні тому дані соціологічних опитувань, які вони проводили по місту Львову. Якщо говорити про довіру людей до влади, то вона суттєво знижується.

Якщо говорити, зокрема, про Партію регіонів, то тих 10%, які Партія регіонів мала по місту Львову (Львів завжди був непростим містом, і його важко порівнювати з усією областю), опустилися до 4%. Зате помітна тенденція зростання підтримки «Батьківщини». Якщо у найгіршому випадку підтримка «Батьківщини» у зв’язку з тими подіями на місцевих виборах сягала 13-14 %, то на сьогоднішній день вона складає 19%.

Якщо взяти тих 5% росту за 3-4 місяці, які минули від місцевих виборів, то це суттєвий показник, який демонструє те, що рейтинг «Батьківщини» реально зростає, зокрема, у місті Львові. І якщо говорити про соціологію, то там є ще цікаве питання – скільки львів’ян підтримує сьогодні Тимошенко. Так от, Тимошенко підтримує сьогодні 18,3%, а «Батьківщину» – 19%. Тобто зростає роль власне партії і партійних осередків. Тому ситуація, яка є довкола партії «Батьківщина», вселяє суттєвий оптимізм.

А оце «покращення життя уже сьогодні», яке було задеклароване Януковичем, коли він йшов на вибори, кожен із нас бачить сам. Це як було передвиборчим гаслом, так і залишилося. Тільки сьогодні це вже звучить, як цинічна насмішка над людьми, тому що є речі, які діаметрально погіршують життя людей. Є речі, які були задекларовані, але зроблені з точністю до «навпаки».

Віктор Швець: Я думаю, що люди уже почали розбиратися, що між гаслами і конкретними ділами є велика різниця. І я думаю, що вони достойно оцінять, як нинішню владу в області, а влада в області належить «Свободі», так і нинішню владу, яка є сьогодні на загальнодержавному рівні.  І я хотів би звернути увагу на те, що рейтинг Партії регіонів все більше й більше падає. І у керівництві Партії регіонів, і в Адміністрації Президента розуміють це.

І розуміють, що як тільки потепліє, Україна буде стояти перед фактором масових протестів людей. Тому вони задіюють масу різних варіантів, для того, щоб унеможливити проведення цих масових протестів, або випередити ці протести шляхом вчинення певних політичних дій.

Ті події, які зараз відбуваються в Єгипті, в Лівії, в Саудівській Аравії, – вони свідчать про те, що цей процес має абсолютно незворотній характер. Рано чи пізно все це дійде до України знову. Так що, я думаю, з приходом весни на нас чекають надзвичайно цікаві події, які можуть суттєво й істотно вплинути на політичну ситуацію в Україні.

– Вікторе Дмитровичу, з якими питаннями найчастіше до Вас звертаються стрияни, яким чином Ви їх вирішуєте? І чи налагоджена у Вас співпраця з місцевою владою?

– У мене надзвичайно добрі стосунки з усіма керівниками, які здійснюють повноваження у Стрию, в Новому Роздолі, в Моршині, у Стрийському районі, в Миколаєві. Всіх цих людей я знаю, співпрацюю з ними. А що стосується звернення громадян, я щодня отримую звернення, що безпосередньо мені надходять у Верховну Раду від людей, які живуть у 124-му виборчому окрузі.

У мене є приймальні у Стрию, Миколаєві. Характер звернень дуже різний. Багато з них носять локальний характер – земельні питання, житлові проблеми. Багато звернень від релігійних громад, сільських громад. Всі вони у тій чи іншій мірі знаходять своє вирішення. Я намагаюся усім допомагати. Але я – не фінансовий магнат і не можу всім відразу допомогти. Все ж, по мірі своїх можливостей я намагаюся задовільняти ті прохання, з якими до мене звертаються.

Протягом 4-ох років усі прохання, які стосувалися центрального бюджету або вирішувалися на центральному рівні влади, мною були зініційовані і значна їх частина була реалізована. Якщо не вдавалося реалізувати їх через центральний бюджет України, то ми вирішували ці питання на діловому рівні з обласними радою або держадміністрацією. Але, звичайно, на той період, коли ми були при владі, це було набагато простіше.

Я тісно співпрацював з облрадою і облдержадміністрацією, з урядом. Без жодних проблем і за короткий час я міг вирішити значну кількість питань. Зараз влада, яка існує в Україні, більше зацікавлена в тому, щоб задовільняти потреби Партії регіонів. Потреби простих людей їх мало цікавлять. Але ми, народні депутати, продовжуємо до них звертатися, і рано чи пізно досягаємо позитивних результатів.

Підготувала Лілія ЦАЛИН