Завершується перший рік навчання у «школі шляхетних українок»

{mosimage}Символічний останній дзвоник пролунає цьогоріч вперше й для учениць «Школи шляхетних українок», яку було відкрито минулого року в нашому місті. Проект запрацював з ініціативи Стрийської міської організації «Союзу Українок».

Очолила школу член Національної спілки майстрів України, майстер народного мистецтва України, керівник секції вишивальниць при літературно-мистецькому об’єднанні «Хвилі Стрия», вчитель трудового навчання вищої категорії, старший вчитель гімназії ім. Митрополита А. Шептицького Ольга Савчин. Про всі регалії пані Ольги, тендітної, усміхненої жіночки, мені розповіла її колега-союзянка, яка зазначила, що сама Оля залюбки розповідає про інших, а про себе соромиться.

У цьому я особисто переконалася при першому знайомстві. Від слова
«інтерв’ю» вона ніяковіла. Казала: «я вам коротенько розкажу, а ви вже
самі виберете, що підійде». Й щиро здивувалася, коли по закінченні нашої
майже годинної бесіди я вимикала диктофон: «А ви що, все це
записували?», і що ви думаєте – зашарілася, як школярка. Шкода, що
газетна шпальта не безрозмірна, бо пані Ольга надзвичайно цікава
співрозмовниця, мова її барвиста, пересипана приказками, прислів’ями й
доводилося не раз повертати розмову в потрібне русло – до «Школи
шляхетних українок».   
«Моє життєве кредо: вивчити, примножити, передати»
– Пані Ольго, як виникла ідея створити у Стрию «Школу шляхетних
українок». Чи не під впливом телепроекту «Від пацанки до панянки»?
{mosimage}Ні. Я взагалі не маю часу дивитися різні шоу. Хоча знаю, про що воно.
Та, як кажуть в Одесі, «це дві великі різниці». Якщо в телепроект брали
дівчат з поганими манерами й намагалися з них зробити леді, то наші
учениці – це дівчатка 12-14 років з порядних сімей. За взірець ми взяли
вже діючу школу в Сихівському районі м. Львова.

Всебічну допомогу в
організації школи на базі Стрийської гімназії надав директор учбового
закладу Василь Король, ідею радо підтримали вчителі та батьки. Також ми
маємо й свого духівника о. Степана Кузишина. Серед основних засад
проекту — виховання нової генерації освічених громадянок, які будуть не
тільки плекати і захищати свою родину, але й розбудовувати незалежну
державу. Взагалі, у будь-якій роботі дотримуюся певного кредо із трьох
золотих правил: вивчення спадщини, її примноження та прагнення
передавати наступним поколінням.  
«Не шукай скарбів на землі, а шукай на небі»
– Чого навчили за цей рік своїх учениць?
Школу відвідувало 20 дівчаток. Програма навчання складена з теоретичних і
практичних занять у формі дискусій, круглого столу, зустрічей з
відомими жінками. Кожне наше заняття починається з молитви. Я завжди
наголошую дівчаткам: «не шукайте скарбів на землі, а шукайте на небі».
Піднімали теми: «Жіноче лідерство в сучасних умовах», «Як планувати
бюджет країни і сім’ї», «Біблійні жінки», «Психологія спілкування»,
«Основи раціонального харчування», «Небезпека наркоманії та алкоголізму»
й інші.

Тобто  обговорюємо питання соціально-гуманітарного циклу,
етику, етикету, культури поведінки, оселі, кулінарії, косметології,
культури мови, християнської етики. Було передбачено практичні заняття з
хореографії, екскурсії. Оскільки це свого роду експеримент, складали
приблизний план роботи, який постійно доповнювали, удосконалювали.

Займалися двічі на місяць у світлиці Союзу Українок в Народному домі.
Також проводили заняття з мистецтва,  з виготовлення виробів з бісеру,
мали майстер-клас з орігамі, бесіди про історію нашого міста, та
зокрема, зародження жіночого руху на Стрийщині, про історію гімназії.
Запланували поїздку до музею першої жінки-феміністки на наших теренах
Наталії  Кобринської, що в м. Болехів.

Та натомість в часі великого
посту учениці Стрийської школи шляхетних українок побували на екскурсії в
Гошівському монастирі та інших святинях. Першою зупинкою юних прочан
було святе місце в Моршині – джерело Матері Божої. За переказами, у ХІХ
ст. тут з’явилася Пречиста Діва. З тих пір моршинці та гості курорту з
великою пошаною приходять до святого місця, щоб наповнити тіло цілющою
джерельною водою, а в молитві до Пресвятої Богородиці очистити від
душевного болю та гріха свою душу.

Відтак, дівчатка та їх наставники
відвідали у м. Болехів біля храму Святої Параскеви (1891 р.) могилу о.
Ярослава Лесіва — члена Української Гельсінської групи (УГГ), активного
учасника національно-патріотичного і релігійного руху. Отець Лесів був
одним з ініціаторів відродження Української греко-католицької церкви
(УГКЦ).
Кінцевим пунктом подорожі стали монастирі у с. Гошів. Чоловічий
греко-католицький монастир чину св. Василія Великого у селі Гошів
Долинського району на Івано-Франківщині вважається однією із
найвеличніших релігійних та історико-архітектурних святинь Західної
України. Його щорічно відвідує кілька мільйонів прочан з різних країн
Європи. Жіночий монастир Різдва Пресвятої Богородиці Сестер Пресвятої
Родини знаходиться на південній околиці с. Гошів, неподалік від
Гошівського монастиря Отців Василіан.

{mosimage}Монастир побудований в кінці XX
ст. поблизу Гошівської Ясної гори. Головний корпус монастиря
двоповерховий, з підвальним поверхом, виконаний з вбудованою по осі
головного входу каплицею і внутрішнім напівзакритим двором, навколо
якого розташовані галерея та келії. У підвальному поверсі знаходяться
мощі засновниці Згромадження Сестер Пресвятої Родини Терези Теклі
Юзефів, останки якої було тут перепоховано у вересні 2011 року. Також
наші учениці створюють літопис школи, збирають власну книгозбірню.
Оцінок ми не ставимо, іспитів у нас теж не передбачено. І цьогорічним
випуском наша школа не завершує роботу, як це роблять аналогічні проекти
у Львові. Дівчата й надалі продовжуватимуть відвідувати наші заняття, а
також ми чекаємо нових учениць.
«Мова шляхетної людини має бути незасмічена»
– Ольго Олегівно, а Ви особисто, що вкладаєте у зміст слова «шляхетність»?
В ідеалі для мене шляхетність — синонім слова українка. По-перше, це
справжня патріотка своєї держави, яка вміє себе тактовно повести у
будь-якій ситуації, вміє спілкуватися з людьми, тому мова шляхетної
людини має бути незасмічена, має бути обізнана з таких питань, як
історія й географія свого краю, знати добре традиції, ну звичайно в
майбутньому бути вірною дружиною, гарною мамою, берегинею.

Коли у нас
була посвята в учениці «школи шляхетних українок», яка проходила в
Катедрадьному соборі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию 22 жовтня
минулого року, я звернулася до дівчаток з таким благословенням: «Успішно
подолати всі щаблі науки і стати шляхетною сучасницею нашої Вітчизни.
Хай понад усе для Вас буде Бог і Україна!»