Чорнобиль: двадцять п’ять років по тому

{mosimage} 26 квітня виповнилося чверть століття з дня трагедії на Чорнобильській атомній станції. Для усіх причетних до катастрофи ці роки були суцільною боротьбою за виживання. Наведу тільки кілька цифр: держава виділяє 16 грн.  в місяць на дитяче харчування і це називається повним державним забезпеченням, а на оздоровлення дорослого – 150 гривень.

Думаю це без коментарів. За 25 років змінилася не одна  влада, а чорнобильці все ще сподіваються перегляду законів стосовно їхнього статусу в державі, покращення умов життя, уваги та належного соціального захисту. На сьогоднішній день у Стрию проживає 310 чорнобильців з них 39 інваліди, у Стрийському районі – 191 у тому числі 9 інвалідів,  померло 96 чоловік.


26 квітня в Стрию вже в котре небагато чисельна громада зібралася біля Хреста встановленого в пам’ять  жертв Чорнобильської катастрофи. Цьогоріч  за пожертви жителів нашого міста вдалося встановити поруч і фігуру Божої Матері, тому поминальній панахиді за невинно загиблими ліквідаторами аварії на ЧАЕС передував чин освячення фігури, який провели отці Василь Сенів,  Василь Кривецкий та о. Михайло.
{mosimage}Вів дійство заступник голови громадської організації «Союз Чорнобиль  України» Євген Ладика. Слово мала заступник міського голови Стрия Таїсія Гайдукевич, яка увагу акцентувала на «пекельній машині радянського союзу», що задля випробовувань на атомній станції з перспективою для окремих урядовців отримати премію чи підвищення по службі, ризикували цілою нацією. Вже зараз стали відомі широкому загалу факти героїчної боротьби працівників ЧАЕС, які першими прийняли удар складних екстремальних умов після вибуху і як наслідок загинули. Правда про їх вчинок довго замовчувалася, як і про тисячі так званих «партизанів», яких з усіх куточків нашої держави в екстреному порядку відправляли військкомати для ліквідації наслідків аварії.
Серед перших ліквідаторів був і стриянин, нині голова громадської організації «Союз Чорнобиль  України» Стрийщини Лев Рішко, який з сумом констатує, що з кожним роком все менше людей приходить вшанувати раз в рік тих, хто поклав своє життя в нерівному бою з атомом.  
Оцінку подіям двадцятип’ятирічної давності даватимуть історики, та вчинки сьогоднішнього керівництва країни стосовно дня скорботи за жертвами аварії на ЧАЕС можна вже зараз охарактеризувати, як «наша хата скраю, ми нічого не знаємо».
 
Наталія Карпенкова.
Фото автора

Новина опублікована: 06-Тра-2011

Увійти

Зареєструватися

Скинути пароль

Будь ласка, введіть ваше ім'я користувача або ел. адресу, ви отримаєте лист з посиланням для скидання пароля.