{mosimage}Щовесни, коли тануть сніги і на сонці просяє веселка,
повні сили й живої снаги, ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

9-10 березня Україна святкує Шевченківські дні – в честь великого українського Кобзаря, поета, письменника, художника, Тараса Григоровича Шевченка.

В історичному розвитку України Шевченко — явище незвичайне, як своєю обдарованістю, так і місцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем та популярністю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 — на засланні, а решту — під наглядом жандармів.

Трагічно важкий шлях Т.Г. Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І.Я. Франко: «Він був сином мужика — і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком — і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком — і вказав нові світи й вільні шляхи професорам та книжним ученим».

Революційна творчість Шевченка була одним із головних чинників формування національно-політичної свідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторони духовно-національного життя нації відчуваються до сьогодні.

 У творах на історичну тему показав боротьбу українського народу проти соціального й національного поневолення. Стояв на позиціях державної самостійності України.

Відвідати могилу великого генія українського народу давно мріяли працівники Стрийської центральної районної лікарні, бо ще Олесь Гончар сказав: ”Той українець, який не піднімався на Тарасову гору, не є свідомим українцем.”

І ось, 5 березня 2010 року, 28 працівників Стрийської центральної районної лікарні на чолі з головним лікарем Круць В.О. та депутатом Львівської обласної ради Короташ І.С. відправилися в далеку дорогу. За вікном фешенебельного автобуса лютувала хурделиця, а в затишному салоні лунали пісні та вірші великого Кобзаря у виконанні учасників екскурсії.

А ось і Канівщина — дорогоцінна перлина Черкащини. В Каневі, біля підніжжя Чернечої гори, захоронений козацький отаман Іван Підкова, його помічник Іван Шах, отаман реєстрових козаків Самійло Кішка (XVI ст.). Саме тут 22 травня1861 року, виконуючи волю великого поета, було поховано Тараса.

Піднімаємось монументальними гранітними сходами з металевими поручнями, стилізованими під український орнамент, до пам’ятника поета, схиляємо голови в задумі. Головний лікар Круць В.О. та депутат обласної ради Короташ І.С. покладають до підніжжя вінок, що майорить, мов прапор України, на фоні гранітної величі. І лунає голос І.С.Короташа на вершині гори, що натхненно читає безсмертні рядки твору «Розрита могила».

{mosimage}Побували ми біля пам’ятного знаку, де на знак протесту проти тоталітарного режиму 21 січня 1978 року пішов у вічність калушанин Олекса Гірник.

Не обминули увагою Тарасову світлицю, що була збудована у 1884 році за народні кошти, де зберігаться ікона святого Тарасія, ікона нерукотворного Спаса, вишитий рушник Лесі Українки. Головний лікар Круць В.О. зробив запис у книзі вражень для відвідувачів, створеній у 1987 році.

Побували на могилі вірного охоронця Тарасової світлиці І.О. Ядловського. Прощаючись з Великим Кобзарем, всі учасники екскурсії заспівали пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”, “Думи мої, думи мої”.

Ніколи не заросте стежина до могили твоєї, Батьку Тарасе!

Надія Круць, лікар-стоматолог СЦРЛ