{mosimage}Час летить невпинно. Минулої неділі, у День святого Валентина, подорожненський паросток демократії  відсвяткував чергові, уже четверті, уродини. Я маю на увазі оцей аркуш паперу форматом А-4, який читачі на початках охрестили агітлистівкою, бойовим листком.

Лише головний редактор Ігор Борщик вперто називав його «ГАЗЕТОЮ ПОДОРОЖНОГО». Причому не лише називав, а робив все від нього залежне, щоб газета дійсно стала авторитетним періодичним виданням. Слід відзначити, що Ігор Ярославович не формат газети змінював, а дбав про змістовне наповнення свого міні-проекту.

І що ж ми маємо на четвертий рік існування? Досягнень, мабуть, не перелічити. Скажу так. Газетку перечитаєш за п’ять хвилин, а вражень і задоволення – вистачає на цілий тиждень. Ми вже звикли, що вона невтомно щосереди дарує нам, читачам, приємні миті. Чого в ній тільки нема: і хороші авторські вірші та пісні, і смачні рецепти, і поздоровлення з ювілеями, і спортивні новини, і цікаві життєві історії.

А чи думали ви над тим,  скільки терпіння потрібно, щоб матеріали зібрати, опрацювати і в належному вигляді донести до читача? Втішно, що в нашому селі мешкає людина, яка фактично пише історію рідного краю . Крім того, Ігор Борщик щороку збирає шанувальників та дописувачів газети у залі Народного дому, щоби підбити підсумки роботи, нагородити кращих творців. Цей щорічний концерт завжди стає подією року для села, бо до нього приїжджає багато цікавих, неординарних особистостей, артистів.

{mosimage}Не стали винятком урочистості 14 лютого. Свято розпочали ведучі – зовсім юні Богдан Панчишак та Оленка Михайлишин, яким вже вдруге поспіль доручили виконувати цю почесну місію. Діти так розкуто і невимушено поводились на сцені, що якби не знала, то не повірила б, що вони ходять лише до першого класу Подорожненської школи. Трішки побавивши публіку, ведучі надали слово Ігорю Борщику.

Він був небагатослівним. За нього сказала все «ГАЗЕТА ПОДОРОЖНОГО».  І от зі сцени зазвучала пісня «Тра-та-та, гоп-гоп-гоп» у виконанні Павла Рисина з Ланів Соколівських. Хлопчина мав на плечах рюкзак, з якого посеред пісні виліз кіт. Сталося це не випадково. Справа в тому, що про кота йшлося у кожному приспіві.

Далі на сцену запросили баличанку Ілону Гнидин, яка полонила глядачів своїм чудовим голосом. Шанс проявити себе отримали й приїжджі артисти: Михайло Гошовський (смт Дашава), Мирослава Сенів (с. Йосиповичі). Потім розпочалася церемонія нагородження переможців конкурсу віршів, що його проводила  «ГП». Грамоти, медалі та передплату на газету «Рідне поле» отримали: Марія Маринець (с. Лотатники) за вірш  «Якби хтось спитав…», Ірина Гац (м. Стрий) – за гумореску «Халепа», Надія та Ізидор Гнатіви (м. Стрий) – за вірш  «Фальшиві патріоти», Василь Щекун (м. Стрий) – за вірш «Праведні грішники», а абсолютним переможцем визнано Розалію Ольшанецьку (с. Сулятичі) з віршем «Два села-сусіди!».

Твори переможців зачитувала інша пара ведучих – Руслана Михайлишин та Оксана Панчишак, а гумореску «Халепа» прочитав Роман Савка з Подорожного. Юний гуморист  із села Сулятичі Віталій Марусевич  порадував гуморескою «Гонімо бабусь із базарів» та зіграв дві пісні на акордеоні. Віталій вперше виступав на великій сцені, тому трохи хвилювався, але тримався достойно. Гості свята Надія та Ізидор Гнатіви підготували власний невеличкий концерт – звучали вірші, лунали пісні (співали гості акапельно, а глядачі у залі підспівували).

{mosimage}На завершення пан Ізидор потішив присутніх своєю грою на скрипці. Це було щось надзвичайне і зворушливе. Те саме можна сказати і про виступ голови стрийської «Просвіти» Зеновія Медюха. Пан Зеновій неперевершено виконав під гітару дві пісні, одна з них – про Стрий. Були й несподіванки.

Хіба міг хтось очікувати появи на сцені литовських співаків. Дует «Війолєс Рітмай» (Віталіюс Черкасовас і Леся Гойсак) зі Львова, який представляв Товариство литовців України, виконав три пісні: одну на литовській мові, присвячену борцям за незалежність Литви (називалася «Медейна») та дві українські. Литовці вразили глядачів чи не найбільше. Прекрасно доповнили загальну картину свята пісні у виконанні Ігоря Борщика та гурту «Вітер» (с. Йосиповичі).

Коли ж концерт підійшов до завершення, ведучі подякували глядачам за увагу та повідомили, що час розходитись. Свято закінчилося, і наступного треба чекати цілий рік. У цей момент стало трохи сумно. Але ж сумувати не варто, дійство знято на відео, і пан Левко Рішко не дасть приємним спогадам піти у забуття.

Марія БУЦЕРКА, с. Подорожнє