{mosimage}Насиченим видався минулий тиждень у нашому студентському житті. У вівторок ми ходили в музей Стрийського коледжу ЛНАУ, де мали можливість ознайомитися із його минулим та сьогоденням. У четвер наша група брала участь у концерті-огляді під назвою “Дебют”, метою якого є виявлення талантів у студентів, які вчаться на І курсі нашого коледжу. А вихідними куратор нашої групи організував поїздку в чудові міста нашої славної України— Хотин та Кам’янець-Подільський…

… І ось ми в дорозі. Студенти збудженні, адже, напевне,  вперше вони без батьків їдуть у далеку дорогу. Це, мабуть,  перші кроки у доросле життя.

Комфортабельний автобус, обладнаний кондиціонером, телевізором та зручними кріслами, впевнено мчав містами та селами Львівської, Івано-франківської, Чернівецької та Хмельницької областей (хочу зразу відмітити, що дороги, по яких ми їхали, ще далекі від європейських стандартів).

…Нове хвилювання охопило студентів, коли ми приїхали на територію Хотинської фортеці, де нас “зустрів” наш уславлений земляк Петро Конашевич-Сагайдачний, що застиг у камені з булавою у правиці. Саме він, Сагайдачний, командував козацьким 20-ти тисячним військом у знаменитій хотинській битві, яка відбулася 4 вересня 1621 року. Саме завдяки його розуму, хисту, тактиці та хоробрості і відчайдушності козаків було завдано нищівної поразки майже 300-ти тисячному турецькому війську.

{mosimage}Польське військо, яке в той час являлося спільником козаків, було вражене мужністю невеликого козацького війська, і тільки це змусило їх також вступити в бій із турецькою ордою. На жаль, в цих подіях отримав смертельну рану від турецької кулі, яка була отруєна, Петро Конашевич-Сагайдачний. Через декілька місяців він помер,  у розквіті своїх талантів полководця, релігійного та громадського діяча, видатного політика…

… Древнє місто Хотин, на пам’ятному знаку якого стоїть напис 1002 р. Чи це справжня дата його заснування, чи він значно старший про це, можливо, згодом скажуть археологи, які хоч і поволі, та проводять дослідження на території фортеці. Але непокоїть інше: тільки в Х-ХІІІ ст. тут знаходився один з найважливіших оборонних пунктів спочатку Київської Русі, а потім – Галицького князівства, та вже починаючи із XIV століття Хотином володіють то Молдовія, то Польща, то Туреччина, то Росія. Навіть і тепер відчувається тут чужий дух…

Хотинська фортеця вражає своєю пропорційністю, елегантністю та місцем розташування. Кожен день тут проводяться десятки екскурсій: поляки, німці, французи, росіяни, англійці та представники інших народів приїжджають в м. Хотин, щоб побачити одне із 7-ми чудес України…

{mosimage}… А ми спішимо вже до іншого українського чуда, його перлини – м. Кам’янця-Подільського. Неможливо встановити початок заснування Кам’янця, що є давньою столицею Поділля, але про нього уже знали ще в III столітті.

Місто над Смотрич-рікою — так лагідно називають його усі, хто тут живе і хто хоча б один раз його бачив. Здається, що природа сама подбала про місце, на якому височіє замок – фортеця. Воно тут справді унікальне: річка Смотрич утворює петлю, обтікаючи високу скелисту гору, що з’єднується з містом вузенькою смужечкою скелі, на якій збудовано так званий Турецький міст. Це дозволяло фортеці бути неприступною та нескореною протягом багатьох століть. У свій час її називали “твердинею, утвореною рукою Божою”.

Кам’янецька фортеця і зараз має напрочуд вишуканий, досконалий вигляд. В ній яскраво поєднується гармонія природи та людських сил. Нам поталанило, бо саме в той день, коли ми приїхали, у фортеці проходило масштабне театралізоване дійство пов’язане із подіями XVIII ст. Ми на власні очі побачили реєстрових козаків, ногайців, яничар, польських жовнірів, німецьких та шведських найманців. Всі вони були в автентичному вбранні, надзвичайно красивому.

Таких яскравих фарб в одязі я ще не бачила: багато шкіри, хутра, металу, орнаменту. Багатство наряду просто вражало. Діюча зброя козацької доби: пістолі, самопали, гаківниці, мушкети, арбалети, списи, луки, сокири, ножі, довбні та багато іншої. Одна справа все це бачити в музеї, за вітриною – і зовсім інша, коли вся ця зброя на твоїх очах заряджається, стріляє, димиться, створює жахливий гуркіт.

{mosimage}Враження таке, ніби це ти сама приймаєш участь у важливій битві XVII-XVIII cтоліття. У відповідному вбранні були також представники колишнього міського населення та ремісники: кухарі, зброярі, ковалі, боднарі тощо. Семирічні дівчинка та хлопчик також були у вбранні тих давніх часів.

Порадували і кухарі, які готували страви козацьких часів: куліш, мамалигу, галушки, бануш, м’ясо на вертелі, сало та ін. За мурами фортеці були розбиті справжні козацький та турецький табори з шатрами та відповідними атрибутами.

В кінці театралізованого дійства відбувся великий концерт, в якому і ми приймали участь, співали дві українські пісні, які всі присутні прийняли дуже добре.

В одній із башт фортеці,  яку називають Папською (фондована папою Римським Юлієм II, про що свідчить картуш із зображенням папської піари і гербом Делла Ровере), ми побачили подільського опришка Устима Кармелюка, який сидить у кайданах у важкій задумі.

Цікаво про що він думає? Про свої гріхи чи може про гріхи, «опришків» наших днів? У Кам’янці ще багато всього цікавого, зокрема, ратуша – музей Магдебурзького права, історії грошей та знарядь катувань у середньовічному Кам’янці,  катедральний костел Петра і Павла та багато іншого. Звичайно, ми знаємо історію з єдиною дочкою польських магнатів, яка впала з коня і вбилася. Опечалені горем батьки замовили у відомого скульптора надгробну скульптуру дівчини з дорого білого мармуру. Побачити цю дівчину у мармору — це одночасно і важке, і прекрасне видовище…

… Пора їхати додому. Сповнені багатими враженями, студенти довгий час мовчали. Чим далі автобус віддаляв нас від святинь української історії, тим більше наші душі огортав незрозумілий смуток. Нам було шкода, що екскурс в історію закінчується.Та ми обов’язково приїдемо в це місто ще не один раз, щоб більш детально ознайомитись з ним та його історією, історією нашої України.

До зустрічі, місто над Смотрич-рікою!

Софія Борис,
студентка групи Бр-11 Стрийського коледжу ЛНАУ.