{mosimage}22 січня 1919 року на майдані біля Софії Київської відбулося урочисте воз’єднання Західно-Української Народної Республіки і Української Народної Республіки. Україна стала єдиною.

Саме цього дня 91 рік тому дві держави, дві системи влади, а отже, і люди, які очолювали ці держави, знайшли у собі мудрість поступитися своїми владними амбіціями перед інтересами нації і країни.

Ідея соборності України – це є та ідея, яка своїм корінням сягає у найдавніші часи княжої доби, коли руські князівства зрозуміли необхідність об’єднатися навколо княжого київського престолу. І впродовж століть історія не раз демонструвала патріотам-українцям, що їх сила саме в непорушній єдності і монолітності.

{mosimage}У День Соборності України до Львова завітала прем’єр-міністр держави Юлія Тимошенко. Біля трапу літака її тепло зустрічали міський голова Львова Андрій Садовий, голова Львівської обласної ради Мирослав Сеник, народні депутати України Віктор Швець та Іван Денькович, перший заступник голови Львівської обласної ради Роман Ілик, заступник голови обласної державної адміністрації Ігор Держко. Школярам, які в національних костюмах привітали кандидата у Президенти України, Юлія Тимошенко подарувала іграшкових білих тигренят.

{mosimage}Насамперед прем’єр-міністр відвідала Личаківський цвинтар і з нагоди урочистого, знакового для утворення держави дня поклала квіти до меморіальних пам’ятників воїнам Української Галицької Армії та Президенту Західно-Української Народної Республіки Євгену Петрушевичу. Біля Меморіалу Юлію Тимошенко зустрічали жителі Львова.

{mosimage}Почесну варту несли юнаки у військовій формі. «Нам сьогодні ніхто не ставить умови віддавати життя, нам просто потрібно вірити і знати, розбиратися і правильно давати оцінки, демонструвати ту єдність, яку демонстрували ті люди, які в День Соборності якраз і об’єднали дві частини України», – промовила до них прем’єр-міністр.

О 17-й годині цього ж дня відбулася урочиста Академія у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької.

{mosimage}На сцену театру Юлію Тимошенко запросив Мирослав Сеник, який підкреслив: «Ідея соборності України жива і сьогодні. Маючи територіальну незалежність, ми повинні плекати духовну єдність».

Виступаючи перед присутніми у залі, Юлія Володимирівна нагадала, як ще 10 років тому, коли вона вперше відвідала Львівщину у якості політика, сказала, що якби їй довелося жити у далеких 1918-1919 роках, вона б абсолютно точно була серед Січових Стрільців,  тому що там якраз і були справжні патріоти, які вели незламну боротьбу за волю України.

{mosimage}«Моя позиція, як людини, яка з першого дня перебування в політиці не бачить ні іншої цілі, ні іншого змісту, ніж служіння Україні, – звернулася вона до громади, – для мене сьогодні надзвичайно важливо, щоб ми знайшли у собі мудрість, знайшли сили і знову об’єднали всю патріотичну, демократичну команду».

Юлія Тимошенко наголосила, що її позиція є непохитною відносно того, що на території України не може бути ніяких чужих  військових баз. Ще одним із пріоритетних базових питань вона вважає питання державної мови.

{mosimage}«Для мене є святою наша рідна українська мова… Єдина державна українська мова – є основою розвитку і зміцнення України».

Виступ кандидата у Президенти було закцентовано на необхідності об’єднання всіх демократичних сил у вирішальному, другому турі виборів, щоб не допустити реваншу тих антиукраїнських політиків, у яких «в серці нічого українського не має».

Держава знову стоїть перед загрозою втрати національної ідентичності, культури, мови, перед загрозою повернення у темне, глухе минуле.

«Зараз, коли знову і знову нові випробування стоять перед нами, я прошу вас відкласти в сторону всі протиріччя, які є між політиками, відкласти в сторону всі протистояння і всю конкуренцію, яка заважала нам рухатися однією командою.

Я хочу попросити вас допомогти мені не програти важливий бій саме цих президентських виборів. Я ніколи не підведу ні вас, ні Україну, ні наше майбутнє.

{mosimage}Україна буде сильною європейською державою! Україна буде сильною серед сильних! Я живу тільки з одним гаслом – Україна понад усе» – завершила свій виступ під гучні аплодисменти Юлія Тимошенко.

Про необхідність об’єднання і консолідації усіх демократичних сил кандидат у Президенти України говорила і виступаючи перед громадою, яка зібралася на віче біля пам’ятника Тарасу Шевченку.

Ця Всеукраїнська акція, незважаючи на 17-градусний мороз, зібрала понад п’ятнадцять тисяч людей з різних регіонів  країни, які демонстрували свою готовність спільно виступити на захист здобутків демократії.

{mosimage}Над їх головами майоріли прапори БЮТ, Народної Самооборони, Народного Руху України, Партії захисників Вітчизни. У єдиному пориві люди скандували: «Юля – наш Президент!».

На сцені разом з Юлією Тимошенко, у знак підтримки її, як кандидата у Президенти України, стояли заступник голови Верховної Ради України Микола Томенко, голова Народного Руху України, заступник голови фракції Блоку НУНС Борис Тарасюк, голова Партії захисників Вітчизни, народний депутат України Юрій Кармазін, голови обласних рад із різних регіонів, спортивна гордість нації Лілія Підкопаєва, народні артисти України Ніна Матвієнко та Олександр Пономарьов.

{mosimage}Всі їхні натхненні виступи пронизувала спільна ідея – згуртуватися у монолітну рушійну силу довкола єдиного кандидата у Президенти від демократичних сил – Юлії Тимошенко.

Перед початком віче і по його завершенню відбувався концерт, у якому взяли участь Олександр Пономарьов та Ніна Матвієнко, а також популярний український гурт «Мандри».

Звертаючись до громади, Юлія Тимошенко сказала: «Якраз ті моменти історії країни, які нам не подобалися, і які після отримання єдності, після отримання державності знову і знову ставили її під ризик, пов’язані були з тим, що люди, які уособлювали і владу, і патріотичні сили нашої держави, не завжди могли знайти спільну мову.

І саме тому кожен раз, на кожному кроці залишався ризик і залишалися сумніви, чи зможемо ми далі утримати наші здобутки».

{mosimage}Опираючись на конкретні факти своєї діяльності, вона аргументувала: «Люди, які відчувають реальність, дуже чітко слідкували за подіями. І коли ми з 2004 року рухалися, то у 2006-у, у 2007-у не я подавала меморандуми, універсали, і вносила Януковича на посаду прем’єр-міністра.

{mosimage}Не я руйнувала єдність демократичної команди. А всіма силами збирала і клеїла єдину команду демократичних сил. І думаю, що ви не змогли не помітити, що з першого дня мого приходу на посаду моєю метою стало – захист нашої головної сьогодні проблеми в Україні – це енергетична незалежність.

І ви знаєте, що я, будучи прем’єр-міністром, повернула Україні газотранспортну систему України, коли вона вже на 25 років була передана в інші руки в оренду. І в неукраїнські руки, повірте мені.

Саме я прийшовши на посаду прем’єр-міністра, подивилася і була просто шокована тим, що «Енергоатом»  – наша найпотужніша система генерації електроенергії – вже по суті була неукраїнською.

Мені вдалося зруйнувати все це і повернути державі її ключове майно, а голвне нашу незалежність, нашу енергетичну силу. І я вірю в те, що люди, які слідкували і слідкують за роботою нашої команди, знають, що кожна мить мого життя завжди була присвячена зміцненню України і прокладанню того шляху, який ми бачимо з вами для нашої держави.

{mosimage}Я переконана в тому, що у 2008 році ви не могли не помітити, що в України вже не було стратегічних запасів нафти і газу. Вони були віддані разом з Чорним і Азовським морем.

І коли ми все це повернули країні, то безумовно обурення проти наших дій було безмежним. І кожен день, кожна година перебування на посаді прем’єр-міністра – це була боротьба за зміцнення нашої держави, за її енергетичну незалежність.

Я хочу один раз і назавжди покласти край всім випадам. Я хочу, щоб ми з 2010 року нарешті припинили створювати для держави, для України ризики послаблення її незалежності».

{mosimage}Юлія Тимошенко переконливо спростувала і ті підступні заяви, які останнім часом все частіше звучать від окремих політиків, котрі намагаються переконати людей «що Янукович і Тимошенко – це одне і те ж, це одна і та ж команда.

І нічого не зміниться, і нічого не буде іншого, кого б не обрали. І ця отрута сьогодні ллється з усіх каналів телебачення, ллється від тих людей, які хочуть свої амбіції в боротьбі за політичну владу зробити пріоритетом номер один.

Запам’ятайте, не може бути нічого спільного між мною і Януковичем, тому що ми з різних планет, з різних світів. І ми маємо абсолютно різні стратегії і погляди на життя».

{mosimage}Як переконливий аргумент прозвучало і те, що у 2004 році, коли протистояння набуло визначального характеру, Юлія Володимирівна підтримала не Януковича, а Ющенка.

«Перед нами важкий шлях, і я хочу один раз і назавжди покласти край будь-якій розрізненості і роздрібненості справжніх патріотів України.

{mosimage}Моя віра і моє служіння Україні завжди будуть захищати українську націю від будь-яких викликів. Ми можемо бути першими серед перших. Наша команда знає, що перемога буде за Україною”, – підсумувала Юлія Тимошенко.

Лілія ЦАЛИН.
Фото Дмитра Мельника, Олександра Прокопенка та Михайла Олійника

{mosimage}

{mosimage}

{mosimage}

{mosimage}

{mosimage}

{mosimage}

{mosimage}

{mosimage}