{mosimage} Зимові свята пролетіли на одному подиху: відсвяткували, відколядували, відпочили і вже можна налаштовуватись на прихід весни. Але в дитячій музичній школі ім. О. Нижанківського зимово-святковий настрій витав у повітрі до 10 лютого. Саме в цей день відбулися «Проводи зимових українських звичаїв з колядою».

Під керівництвом Дмитришин Лесі Михайлівни була поставлена невеличка театралізована вистава за участю її вихованців-бандуристів. Понад півгодини загальної радості і позитивного настрою, щасливих облич батьків і їхніх талановитих дітей.

…Переповнений зал, приглушений шепіт і атмосфера домашнього затишку. Сцена прикрашена відповідно до вимог Різдвяного свята. Цікава розповідь про основні атрибути та обряди зимових свят на Україні стала вдалим початком вистави…

Тремтлива мелодія бандури «Свята ніч» у виконанні Домчак Н. порушила загальну тишу і розпочалося свято. Веселий гурт вертепників впевнено виходить на сцену, виконуючи свої ролі з неймовірним артистизмом і щирістю. А скільки захоплення викликають колядки під супровід бандури: «Дзвонять дзвони», «За світлом зірки» у виконанні вчительки, «Прилетіли ангелята» у виконанні Лесько Марти, «На Рождество Христа» у виконанні Домчак X. та «Ісусова сорочка» у виконанні дуету бандуристів Мацишин О. та Дурди М.

Варто зауважити, що більшість учасників дійства — це учні, які лише недавно поступили в музичну школу і чи не вперше стали перед великою аудиторією. Долучились до них і колишні випускники: Дурда Марта, Мацишин Оля та сестрички Домчак Надія і Христина. До постановки було запрошено декілька учнів – піаністів викладача Щербини Надії Іванівни.

{mosimage}Леся Михайлівна зауважила, що у вимогах музичної школи такі вистави не запрограмовані, але завдяки її зусиллям діти пізнають світ творчості різносторонньо і невимушено розкривають свій внутрішній голос, проявляють успіхи в контролі над емоціями та вчаться самостійно приймати рішення. А ще більш важливо — це спілкування дітей з батьками під час виготовлення костюмів та вивчення ролей напам’ять.

Почуття однієї родини, почуття єдиної країни закладені в українській народній пісні. До такої ж єдності закликає і спрямовує допитливі дитячі серця моя вчителька.

…Як іноді декілька хвилин можуть змінити весь день, зробити людей щасливими. Сказані всі слова, зіграні всі мелодії, затихла остання коляда… Діти стоять на сцені у своїх святкових костюмах і шукають кожен для себе найрідніші очі серед великої кількості глядачів. Безліч спалахів… Батьки, сяючи від гордості й радості, намагаються увіковічнити цю подію на фотокамері. Як приємно буде їм колись згадати про такий щасливий момент свого життя.

Оля Мацишин. Фото Ірини Тимошенко