{mosimage} «О,трава! Я бачу траву! Он вона яка!» – захоплено вигукнув Микола, який у свої 17 років вперше після складної операції побачив хоч і не чітко, але з певними обрисами навколишній світ.
       Гуров Микола народився з рідкісною хворобою, назву якої мало хто й чув – синдром Морфана. Ця недуга проявляє себе серцево-судинними вадами, вражає сполучні тканини і, як наслідок, проявляється у патології різних систем організму. У Миколи вона найбільше вплинула на зір – 0,1% на обидва ока. Здавалося б, з таким відсотком зору дитина не зможе навіть навчитися читати. Але природа, очевидно, як компенсацію за недугу, подарувала хлопцеві наполегливість, старанність, працелюбність і велике бажання досягнути поставлених цілей у житті. Зараз Микола закінчує 11-й клас у школі № 6 міста Стрия. І його успіхи вражають. Очікувані оцінки його знань – 9-10 балів! Звичайно, з такими показниками успішності юнак має намір продовжити навчання. Але…

Спершу він повинен пройти ще одне складне випробування – другу операцію у Київській клініці. До17 років провести такі операції було неможливо через медичні протипоказання – несформованість кришталика ока. Коли Миколі виповнилося 17 років перед ним відкрився шанс не чітко, та все ж значно краще побачити світ. І тут уже нові «але» постали перед його матір’ю, Тетяною Кирилюк, яка самотужки виховує чотирьох дітей. Батько їх, колишній військовий, три роки тому помер. Сім’я проживає в одній кімнаті в гуртожитку, де вже 4 роки немає опалення. Тому значні кошти із мізерних статків доводиться витрачати ще й  на електрообігрівачі.
      Мати не ставить перед собою питання – робити операцію чи ні. Вона ладна на будь-які жертви заради сина. Та все ж кошти, необхідні для цього, самотужки зібрати не в силі. Тому й звернулася по допомогу до народного депутата України Віктора Швеця через його громадську приймальню. На відповідь довго чекати не довелося. Народний обранець відразу відгукнувся і надав значну фінансову допомогу для сім’ї. «Тепер ми зможемо зробити Миколі операцію, – радіє Тетяна. – І хоча його зір не стане таким, як у всіх людей, та все ж значно покращиться. Поки що я не можу його відпускати далеко від дому, але якщо вирішаться проблем із зором, можна буде планувати і його подальше навчання».
      Миколі доля випала не з легких. Щодень – це нове випробування. Багато в чому доводиться собі відмовляти. З його високим зростом він міг би стати успішним баскетболістом. Та хвороба стала на заваді. Вона ж не дасть йому змоги бути присутнім на випускному вечорі. Але тепер у нього є надія, що подальше його життя стане повним світлих і кольорових фарб.
      Успіху тобі, Миколо! І нехай на твоїй життєвій дорозі зустрінеться багато чуйних людей, які допоможуть тобі долати проблеми і труднощі так, як зараз це зробив Віктор Швець.