{mosimage}Два тижні світовий інформаційний простір не отримував вістей з Подорожного. Читачі сиділи, як кажуть, на голодному пайку, гадаючи, що Ігор Борщик бульбу копає, а він у цей час, виявляється, у морі купався та кримськими краєвидами милувався, а тепер ще й про побачене і пережите написати зібрався. І що би ви на це сказали?

Їздив редактор «ГАЗЕТИ ПОДОРОЖНОГО» до Ялти не просто так, а у службове відрядження. Напередодні старту виборчої кампанії він вивчав політичні настрої та симпатії жителів Криму.

Стаття, яку ви зараз читаєте, обійшлася сільській газеті у кругленьку суму, але, сподіваємося, вона того варта. Та як би там не було, добре, що поїздкою Ігор залишився задоволений.

Каже, що ялтинці своє місто називають містом щастя. І дійсно, куди у Ялті не підеш, скрізь веселі, життєрадісні люди. Єдине, що варто зауважити, всі вони – приїжджі.

Самі розумієте, нещасному в Ялті робити нічого. Місцеві ж мешканці, виявляючи свою гостинність, радо приймають туристів, віддаючи у їхнє розпорядження власні помешкання. Оголошення про здачу житла  рясніють чи не на кожному кроці.

Ціни на нього – європейські, як і на товари та послуги. А що ви хотіли? До Ялти їдуть відпочивати або дуже заможні люди, або ті, які хочуть подивитися, як багачі жирують. З огляду на цей факт, можна стверджувати, що Борщик відпочив майже на халяву. 

{mosimage}Відпочинкова програма була насиченою: сніданок, водні процедури, обід, сон, прогулянки набережною, вечеря, сон. Їздив наш герой і по екскурсіях. Найбільше йому сподобалися відвідини лікувального санаторію у Місхорі, де начальником лабораторії працює уродженка міста Стрия Галина Семенова, яка на додачу ще є головою первинної профспілкової організації санаторію.

Пані Галя готова була небо прихилити до ніг своїх земляків. Всюди їх водила, показувала найгарніші куточки міста, розповідала різні історії. Скажімо, дуже цікавою була легенда про символ Місхора – дівчину Арзи, яку місцевий розбійник-сутенер викрав та продав у турецький гарем. У неволі Арзи народила дитину.

Проте туга за батьківщиною не полишала її. З дитинчам на руках жінка стрибнула у воду, але до рідних країв вона допливла вже русалкою. Два епізоди цієї історії більше ста років тому було увіковічнено у бронзі: перший – викрадення Арзи (на фото), другий – її повернення.

Русалка з дитинчам на руках гарно вписується у краєвид Місхора. До речі, під час останнього великого шторму у 1992 році пам’ятник змило у море і віднайти його не вдалося, та завдяки зусиллям багатьох добрих людей споруду відтворили заново. Ось така історія, яку нам повідала наша землячка.

Відвідував Ігор і спортивні заходи. Найбільш масовим та масштабним був розіграш кубка Ялти з футболу, в якому взяло участь 19 команд. Слід відзначити, що турнір проводять третій рік поспіль під патронатом Партії регіонів.

{mosimage}Перипетії матчів описувати не будемо, лише повідомимо, що на фінальний поєдинок до Ялти привезли оригінал кубка України з футболу, який цього року виграла сімферопольська «Таврія». Користуючись нагодою,  Ігор Борщик сфотографувався з цим престижним футбольним трофеєм.

А тепер трохи дотепного. Гуляючи парками та скверами Ялти, гості із Західної України не могли оминути увагою лаврових кущів. Розуміється, нарвали, насушили та привезли пахучих листочків додому. Шкода було, аби такий цінний товар пропадав.

У тій же парковій зоні розміщений і знаменитий массандрівський винний завод. Обриваючи лаврові листочки, ми зауважили, що охоронці заводу час від часу позирають через огорожу в наш бік. Було трохи лячно: як би ще міліцію не визвали! На щастя, обійшлося. А пізніше виявилося, що через нас працівники заводу боялися вино красти, бо думали, що ми – замасковані таємні сторожі. 

Стосовно політичного забарвлення кримського півострова, то принаймні зовні він вкритий кольорами регіоналів (навіть колір моря на це вказує), їхні лозунги та бігборди висять на всіх центральних вулицях. З них легко дізнаєшся, що Віктор Янукович – надія Криму, а сильна влада – це надія не лише Криму, а й усієї України. Чи належать симпатії кримчан вищеназваній політичній силі, сказати не беруся.

Проте українським духом у Криму не пахне, хоча українська символіка присутня на всіх державних установах, українські рекламні щити також там мають місце.  Все ж мій висновок (хоча, можливо, я й помиляюся) однозначний: незалежність України ми втрачаємо в першу чергу через Крим. Там наше слабке місце. І жодне санаторно-курортне лікування не може його оздоровити…

Наш кор.