До таких небайдужих належить курінний отаман Поліської Січі, майор Роман Гуменюк (на фото).  

Народився пан Роман 11 грудня 1949 року в Стрию, де і проживає по
сьогоднішній день. Він, на даний час, єдиний дійсний член українського
реєстрового козацтва на теренах Стрийщини. От мене й зацікавило, яким же
чином цей чоловік зумів отримати такий високий чин, та ще й на Поліссі?
Щоби одержати відповідь на це запитання, я поцікавився подробицями його
кар’єрного росту.

 

Дехто подумає, що в жилах Романа Гуменюка тече козацька кров. Це
припущення не має реального підґрунтя, тобто не відповідає дійсності.
Роман Дмитрович став козаком радше завдяки своїй активній громадській
позиції. Він  вважає себе громадським правозахисником, є заступником
голови з організаційних і правових питань Стрийської міськрайонної
історико-просвітницької  правозахисної організації «Меморіал», членом
міжнародної правозахисної організації «Міжнародна амністія», членом
Міжнародного товариства прав людини. А до чого ж тут козацтво? –
спитаєте ви. Козаком наш герой став недавно, до того ж майже випадково.

Історія ця розпочалася ще в далекому 1970 році, коли до Стрия на
римо-католицьку парафію прибув молодий священик Бернард Міцкевич. На той
час Українська греко-католицька церква була заборонена. Проте отець
Міцкевич, не зважаючи на переслідування, дозволяв збиратися
греко-католицькій громаді в стінах костелу. Крім того, багатьох молодих
людей він рекомендував на навчання у підпільній духовній
греко-католицькій семінарії. Таку рекомендацію у 1972 році отримав і
Роман Гуменюк. Розповідає, що навчання проводив приїжджий
отець-професор, з яким відбувалися духовні спілкування, були і
реколекції. Невдовзі навчання перервалося, бо у 1973 році за підтримку
підпільних греко-католиків отця Бернарда Міцкевича було заарештовано та
засуджено до трьох років позбавлення волі. Однак діяльність місцевої
греко-католицької церкви на цьому не закінчилася. Священики таємно
правили Служби Божі по хатах, іноді – у знятих з реєстрації
греко-католицьких церквах (М.Дідушичі, Монастирець, Грабовець). Свою
духовну освіту Роман Гуменюк закінчив тільки у 1990 році. 4 квітня 1990
року його було висвячено на диякона. Щодо Бернарда Міцкевича, то він
після ув’язнення замешкав у Бердичеві, на парафії свого рідного брата
Амброзія. Там його п. Роман регулярно, аж до самої смерті і навідував. А
після смерті священика Роман Гуменюк організував у Стрийському
краєзнавчому музеї «Верховина»  виставку «Бернард Міцкевич – в’язень
сумління». Потім цю виставку Гуменюк повіз до Бердичева. Для здійснення
цього задуму він налагодив зв’язок з головою бердичівського «Меморіалу»
Іваном Лобаєм. Співпраця мала продовження, це були інші проекти,
виставки, зав’язалися дружні приятельські стосунки. Врешті Роман Гуменюк
довідався, що Іван Лобай, окрім всього, ще й полковник українського
реєстрового козацтва «Поліська Січ», радник заступника крайового
козачого отамана полковника Станіслава Чабана. Пан Роман також виявив
бажання стати членом цієї громадської організації. На основі
рекомендаційного листа полковника Лобая та полковника Чабана крайовий
отаман дозволив зарахувати Романа Гуменюка у козаки.

Посвята відбулася у місті Бердичів Житомирської області. Все як
годиться:  вивісили два прапори – державний і козацький,  козаки
вишикувались в одностроях, Роман Гуменюк, прийнявши урочисту присягу,
поцілував шаблю і став козаком куреня ім. гетьмана Мазепи. Після
закінчення церемонії він отримав право на носіння козацького одягу.
Парадну майорську форму шив на замовлення. Коштувала вона Романові
Гуменюку 1082 грн. 40 коп. Одягнувшись у військовий мундир, він зробив
три фотокартки розміром 3х4 см і здав їх до крайового штабу, де на нього
завели формуляр. Невдовзі на його основі було виписано універсал про
зарахування Р.Гуменюка до куреня та видано посвідчення. Отримавши ці
документи, майор Роман Гуменюк має право писати рекомендації кандидатам у
козаки та формувати власний курінь на території Стрийщини. Головним
завданням козацької організації «Поліська Січ», на переконання Романа
Гуменюка, є утвердження і розбудова української соборної самостійної
держави, продовження історичних (козацьких) традицій, патріотичне
виховання молоді. Яким чином це можна втілити в життя, Гуменюк ще не
знає, бо не має досвіду такої роботи.

Хочу відзначити, що Роман Гуменюк зі Стрия повен сил, енергії та
життєвого оптимізму. У свої 60 років він складає далекосяжні плани по
розбудові українського війська на громадських засадах зі сплатою
добровільних членських внесків. Якщо це йому вдасться, то він стане
полковником.