Роки, як тонкі струни в першій скрипці

{mosimage}Серед безлічі свят та урочистих подій в житті кожної людини є особливий день – день її народження. Хтось святкує його з розмахом, скликаючи усіх друзів та рідних, а хтось – тихо в сімейному колі, але кожному приємно отримати привітання з Днем народження, знати, що тебе люблять, і про тебе пам’ятають. 7 січня виповнилося 65 років стриянину Леву Рішко. Тішуся, що доля звела мене з цією чудовою людиною і, попри різницю у віці, ми стали справжніми друзями. Тож розвіюю міфи про те, що дружби між чоловіком і жінкою не буває.

Активнішої людини я не зустрічала. Він завжди у русі, завжди з ідеями,
завжди навколо нього друзі, однодумці. Лева Юрійовича не можна не
любити. Можливо, хтось не сприймає чи дивується,  що, попри сиву бороду
(бо роки я не рахую), він не сидить вдома перед телевізором, а постійно в
епіцентрі подій: фотографує, знімає на відео, мітингує, відстоюючи
права чорнобильців. А ще встигає приділити увагу родині, внучці Вірочці,
у якій душі не чає. Дозволю собі намалювати нашим читачам портрет
ювіляра.
Народився пан Левко в м. Стрий. Закінчив Стрийську середню
школу №1. Відтак, здобув професію фельдшера-акушера у Стрийському
медичному училищі (було колись таке у нашому місті). Працював помічником
санітарного лікаря на залізничній станції Стрий, під час військової
служби – фельдшером. Згодом доля «занесла» на флот і Лев Юрійович
борознив простори світового океану корабельним лікарем
риболовно-морозильного траулера далекого плавання.

Про ці роки він
згадує з особливим трепетом. У сімейному архіві безліч фото та слайдів з
морських подорожей. До речі, він був свідком затемнення сонця 30 червня
1973 року неподалік берегів Африки, коли їхнє судно проходило водами
Атлантичного океану. «Наталочко – це було неймовірне видовище, –
пригадую, як ви мені розповідали. – Вразило те, як раптово, серед білого
дня, небо затягнулося сіро-чорною пеленою.  У голові майнуло «кінець
світу», навколо вода і сховатися нікуди. Все огорнув напівморок, на небі
з’явилися яскраві зірки. На місці сонця виднівся чорний місячний диск,
оточений сріблясто-перлистим сяйвом, мов сонячною короною. Як пізніше
з’ясувалося – це було рекордне затемнення сонця минулого  століття. Воно
тривало 7 хвилин 10 секунд».
{mosimage}З сумом у голосі розповідав Лев
Юрійович, як на світ з’явився його первісток – син Юрій, бо в цей час
він був у плаванні за тисячі миль від рідної домівки. «Не знаю, як
пояснити словами, та я чітко відчув не тільки день, а й годину, коли
народився мій син, – каже пан Левко. – Пройшло більше тридцяти років, та
я пам’ятаю цей день, як сьогодні. Увесь біль і розпач дружини передався
мені. Коли я приїхав до дому й розповідав все, що я відчував, мої
домашні дивувалися, як це мужчина з точністю міг описати фізичний та
душевний стан жінки, яка народжувала». Пан Левко дуже хороший батько.
Усі свої знання та уподобання намагався передавати синам Юрію та Павлу й
доньці Надії. Правда, сини живуть далеко зі своїми сім’ями, тому всю
нерозтрачену ніжність та любов нині він віддає онучці Вірі.   
Окрема
сторінка у біографії Лева Рішко, що круто повернула його долю на 360
градусів – це Чорнобиль. У травні-червні 1986 року потрапив у саме пекло
ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, як заступник
командира взводу хімічної розвідки. Звідти повернувся з цілим «букетом» 
недуг. Лікарі давали невтішні прогнози та, з Божою поміччю та завдяки
невтомній енергії й жазі до життя, ось святкує 65-річчя.
Також певний
час був відеооператором телекомпанії «Хвилі Стрия», де я і мала
приємність працювати з ним. Згодом, організував шкільне телебачення
«Ровесник», до речі – перше на Львівщині, при Стрийській середній школі №
7. Нині відеооператор та фотограф Стрийського краєзнавчого музею
«Верховина», керівник гуртка «Умілі руки» при Стрийському ЖЕКу №2,
керівник гуртка слайд-клубу «Мить»  при Стрийському Будинку вчителя.
Упродовж десятка літ був головою міськрайонної громадської організації
«Союз Чорнобиль України» Стрийщини.

Чемпіон Львівської області з вільної
і класичної боротьби в 1963-1968 роках. Нагороджений почесним знаком
«Учасник ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС»,
міжнародною відзнакою «За гуманізм і милосердя», медаллю «За відвагу у
надзвичайній ситуації» ІІ ступеня, орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, 
почесним знаком за визначний патріотичний чин у побудові Української
держави.
Це далеко не повний життєпис Лева Рішко, а лиш декілька
штрихів до портрету людини з великої літери.  Насамкінець, хочу
привітати Вас, Леве Юрійовичу, з ювілеєм.