«Різдвяний акорд» від «Стрий-КО»

Щоб детально роздивитися експозицію, помилуватися новими сюжетами знаних
художників, ознайомитися з роботами молодих митців я люблю відвідувати
виставкову залу наступного дня після офіційного відкриття. Тоді, без
зайвої метушні, залишаєшся на одинці з кожним витвором рук майстра, який
вклав свою душу чи то в картину, чи ляльку-мотанку, чи кераміку і
залізо. Коли затримуєшся біля тієї чи іншої роботи, ніби відчуваєш
енергетику творця, переймаєшся настроєм, малюєш у своїй уяві продовження
сюжету картини, що зворушила, як то кажуть, «зачепила» за живе.
Як
з’ясувалося, я не одна така. Мені пощастило зустріти у виставковій залі
активну членкиню мистецького об’єднання «Стрий-КО» Надію Мельник.
Цьогоріч, майстриня здивує відвідувачів не виробами з кераміки, а
триптихом витинанок під назвою «Віра. Надія. Любов». Біля цієї роботи ми
й спілкувалися.
{mosimage}- Пані Надіє, стрияни знають Вас як майстра
кераміки. І ось Ви дивуєте нас в новому амплуа – витинанці. Чим
обумовлені такі зміни?
Амплуа я не змінювала. Продовжую працювати
майстром виробничого навчання з кераміки у Стрийському Вищому
художньо-професійному училищі і саме глина – основний матеріал, з яким я
працюю. Однак, я завжди намагаюся опанувати щось нове. Витинанка – це 
дуже цікаво. І, як бачите, не тільки сніжинки можна з білого паперу
вирізати.
Взагалі я люблю працювати над монументальними роботами. Це
завжди виглядає ефектно й гарно сприймається глядачами. Це дійсно моя
найбільша робота. Її я вирішила зробити, як триптих. До нього
відносяться такі прийняті для нашої моралі поняття, як  віра, надія,
любов. Так виникла і назва роботи. Ще я дуже люблю малювати, ліпити,
витинати обличчя й фігури.

Тож робота почалася з жіночих образів, потім
символи: серце у любові, квітка у надії і хрест у віри.  Відтак,
працювала над руками, внизу використала елементи української вишивки, а
посередині теж вдалася до символів, які розширюють поняття. Так, любов –
це калина, наша Україна;  надія – голуб і голубка, продовження роду, 
віра – жолуді, адже віра у кожного християнина має бути міцною і
непохитною.
{mosimage}- Образи у Вас вигадані чи тут зображені знайомі жінки?    
Мої «віра, надія і любов» – це витвори моєї уяви. Можливо, якась певна схожість з кимось є, але це чисто випадково.
– А яка робота Ваших колег з мистецького об’єднання найбільше вразила на цій виставці?
Картина
Мирона Нестерчука – «Оголена дівчина під яблунею». Перше враження – це
наша українська Венера. І ляльки Ольги Гаврилечко, до яких, до речі, я
вже придивляюся, оскільки хочу й собі спробувати щось схоже зробити. Та,
зрештою, усі роботи заслуговують уваги.
– Ми з Вами зустрілися напередодні Різдва. Як, зазвичай, Ви його проводите?
Я
на свята ходжу до мами на Марцинівку. Там збирається вся наша родина,
мої дві сестри. Всі разом прикрашаємо ялинку, готуємо традиційні 12
страв, колядуємо. А моя квартира більше нагадує художню майстерню, де
панує творчий безлад.
{mosimage}- Що б Ви побажали читачам газети «Фортуна» у ці дні Різдвяних свят?
Бажаю
усім людям всього найкращого, особливо – здоров’я. Щоб усі були
щасливі, раділи кожному дню, мали стимул до роботи. Щоб люди більше
творили, бо творчість – це є життя. У мудрих духовних книжках пишеться:
життя – це є творчий процес. Будь-яка людина, навіть маленькі дітки щось
творять. Побажаю, щоб кожна людина за своє життя щось створила на
радість собі й іншим. Як ми сприймаємо світ, таким він і є. Сама по собі
деревинка чи травинка є мертві і тільки наша уява, наша творчість
вдихає у неживі предмети життя. Щоб ми бачили у кожній речі щось цікаве і
радісне. Тоді наше життя буде яскравим і веселим. Щасливого Різдва!
Заходьте до нас на виставку.   
Ми ще довго з пані Надією оглядали й
обговорювали роботи, представлені на виставці від мистецького об’єднання
«Стрий-КО». Зрілі й досконалі – Ігоря Завозіна та Мирона Нестерчука;
виконані з особливою любов’ю до рідного міста й краю – Юрія Бандери,
Мирона Довганича, Романа Ющака, Олега Софілканича та Ігоря Мельника.
Цікавий й неординарний розпис по склу різдвяної тематики Андрія й
Анастасії Подгаєцьких, вишивані картини Світлани Сидоренко, художня
гладь Софії Лесів, гобелени Юлії Ханик, цікаві роботи Надії Борис,
ковані шедеври Нестора (Віктор Нестерчук) і, звісно ж, центром
експозиції є роботи Ольги Гаврилечко «Коляда», «Старість – не радість»  і
низка оригінальних ляльок-мотанок.
{mosimage}Стрияни та гості нашого міста
матимуть змогу протягом місяця ознайомитися з художнім хистом членів
мистецького об’єднання «Стрий-КО». «Різдвяний акорд» додасть святкового
настрою та оптимізму. Різдво Христове — це свято любові. Любов, котру
принесло на землю Різдво, зобов’язує нас до внутрішнього відродження, до
оновлення, закликає нас шанувати всі творіння, які створив Бог.