УКРАЇНСЬКИЙ ЗАХИСНИК ВАСИЛЬ ЖАЛІВЦІВ «Я НІКОЛИ НЕ ВВАЖАВ СЕБЕ ГЕРОЄМ, А НАТОМІСТЬ ГЕРОЯМИ ВВАЖАЮ ЛЮДЕЙ У ПІКСЕЛІ»
ВЕТЕРАН РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ ВАСИЛЬ ЖАЛІВЦІВ З ПОЗИВНИМ «ОСА» НАРОДИВСЯ 11 СЕРПНЯ 1974 РОКУ В М. СКОЛЕ. ЗАКІНЧИВ МІСЦЕВУ СЕРЕДНЮ ШКОЛУ-ІНТЕРНАТ ТА РІВНЕНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА ОТРИМАВ БАЗОВУ ВИЩУ ОСВІТУ І ЗДОБУВ КВАЛІФІКАЦІЮ БАКАЛАВРА З ГЕОДЕЗІЇ, КАРТОГРАФІЇ ТА ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ. ОДРУЖИВСЯ ТА ПРОЖИВАЄ У М. СТРИЮ. З ПОЧАТКОМ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РОСІЇ В УКРАЇНУ СТАВ НА ЗАХИСТ БАТЬКІВЩИНИ. ПРО ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ, ПРО ЗАГИБЕЛЬ СТАРШОГО СИНА НА ВІЙНІ, ЖИТТЯ ПІСЛЯ ДЕМОБІЛІЗАЦІЇ, РОБОТУ В ПОЛІГРАФІЧНІЙ КОМПАНІЇ «УКРПОЛ», СВОЄ АКТОРСЬКЕ ЗАХОПЛЕННЯ ВІН РОЗПОВІВ В ІНТЕРВ’Ю НАШОМУ ВИДАННЮ.
«24 лютого 2022 року росія віроломно напала на мою країну. 26 лютого я добровольцем пішов на війну і приєднався до 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Збройних сил України. Служив начальником радіостанції та старшим групи з п’яти військових. Маю військове звання – штаб-сержант. Під час моєї військової служби я та моя родина постійно відчували підтримку поліграфічної компанії «Укрпол». Цим підприємством уже багато років незмінно керує відомий бізнесмен, меценат, громадський діяч та політик нашого краю — Сергій Миколайович Ковальчук.
До того, як я добровільно став до лав Збройних Сил України, я був співробітником «Укрполу». І коли я виконував свій військовий обов’язок, моя сім’я регулярно отримувала фінансову допомогу, яку перераховувала компанія. Ця підтримка була для нас життєво важливою.
А найприємнішим для мене було те, що коли я виходив на зв’язок зі своєю дружиною Іриною, то вона розповідала мені, що їй неодноразово телефонували з компанії «Укрпол» і цікавилися, чи не потрібна допомога. Мало того, вони залишили свої контактні номери й сказали, що у разі чого – телефонуйте і ми допоможемо. Усвідомлення, що моя сім’я в тилу має фінансовий захист від компанії в якій я працював – підтримувало, надихало та мотивувало мене і не давало опустити руки. На превеликий жаль, війна не розбираючи продовжує забирати людські життя, приносячи біль та горе рідним. 11 листопада 2022 року на війні, поблизу Донецької області загинув мій старший син – Роман 01.12.1995 року народження. У грудні я отримав звістку про його загибель. Він мужньо воював у 26-й артилерійській бригаді імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича Сухопутних військ Збройних сил України, мав звання молодший сержант та був розвідником.
Під час оборони міста Попасна, яке знаходиться на Донецькому напрямку я з контузіями потрапив у шпиталь. Довго лікувався і за рішенням військово-лікарської комісії (ВЛК) наприкінці травня 2023 року був комісований. Згодом повернувся до роботи у поліграфічну компанію «Укрпол» на посаду – машиніст різальної машини. Дуже важливим є і той факт, що «Укрпол» допомагає ветеранам війни соціалізуватися в суспільстві після звільнення, а також опікується сім’ями Захисників. Таким чином підтримує повернення в суспільство людей з бойовим досвідом. Керівництво фірми в особі генерального директора Сергія Ковальчука пішло мені на зустріч та обладнали моє робоче місце під мої потреби. Мій рекомендований робочий час становить 6 годин, у зв’язку з тим, що я продовжую лікування. Я завжди відчуваю підтримку з боку керівництва компанії. З яким проханням я б не звернувся, мені завжди йдуть на зустріч. Іноді буває що в робочий час, я відчуваю потребу звернутися до лікаря. Підходжу до майстра цеху відпроситись і завжди знаходжу розуміння.
Лікарка-психіатр Олена Іванівна Кравець в цілях реабілітації, за її програмою запропонувала мені спробувати себе в акторстві. Так я потрапив у Стрийський аматорський театр «Перелаз», який очолює молода, але перспективна режисерка, стриянка Надія Василишин. Вона вже поставила декілька вистав, в яких брав участь і я. Мене це захопило і я залюбки ходжу на репетиції. Хотів би зазначити, що до вистави «Блакитна троянда» директор з виробництва компанії «Укрпол» Андрій Володимирович Свинціцький, до якого я звернувся з проханням, допоміг нам з реквізитом. Відділ постачання безплатно надав нам дерев’яні палети, папір та картон. Також Андрій Свинціцький купив нам 20 метрів тканини для декорацій.
Згодом при Комунальній установі Стрийської міської ради «Будинок воїна» створили ветеранський аматорський театр «ВИДИВО», де художнім керівником є талановита стриянка Галина Драгомерецька. І я також як актор-аматор беру участь у постановах. Для мене участь у виставах та п’єсах Стрийського аматорського театру «Перелаз» та ветеранському аматорському театрі «ВИДИВО» при КУ Стрийської міської ради «Будинок воїна» як допомога реабілітації. Мистецтво у темний час для нашої країни є тим світлим промінчиком за яким люди мають іти. І ми актори-аматори Стрийського ветеранського аматорського театру «ВИДИВО» хочемо вказати людям шлях і дати надію, на те що все буде гаразд і ми обов’язково Переможемо.
У неділю, 7 грудня відбулася прем’єра психологічно-драматичної п’єси «Двері». “Видавничий дім «Укрпол» надав матеріали, з якого були зроблені декорації. Також власні кошти на деякі декорації надала і наш художній керівник Галина Драгомерецька. Для тих, хто з тієї чи іншої причини не зміг прийти на цю п’єсу, ми додатково у п’ятницю, 12 грудня о 19.00 год її знову покажемо. Приходьте, не пошкодуєте й обов’язково донатьте.
Хотів би ще раз зазначити, наскільки мені приємно, що моя рідна компанія «Укрпол», в якій я працюю з 2019 року підтримує і допомагає мені, як працівнику, як ветерану російсько-української війни і як актору-аматору. Я ніколи не вважав себе Героєм, а натомість Героями вважаю людей у пікселі. Нехай Господь Бог оберігає кожного українського Захисника та Захисницю, а Матір Божа візьме під свій покров!»
Слава Україні! Героям Слава! Слава Збройним силам України!
Михайло ОЛІЙНИК. Світлини з архіву Василя ЖАЛІВЦІВА
