Афганська війна – гіркий урок історії

 

У цей час в Києві воїни-афганці влаштували демарш, повернувшись спиною до влади, яка вже давно повернулася «задом»  до воїнів-афганців. Стрийська ж спілка ветеранів Афганістану, яку створено 20 серпня 1994 року і нині її очолює Мирон Заплатинський, завжди знаходить спільну мову з місцевою владою.

{mosimage}Тому в Стрию збереглася повага до воїнів, що проявили мужність, стійкість, відвагу й героїзм при виконанні інтернаціонального обов’язку. Ця війна обпалила не тільки їхні обличчя, а й наші серця і душі. Нехай політикани сьогодні по-своєму трактують події тієї війни, важливо одне – вони були й залишаються у пам’яті народів солдатами, що виконували обов’язок перед Батьківщиною.

{mosimage}Хлопці мовчки дивляться на нас з портретів, які зазвичай тримають під час панахиди їхні ровесники, солдати строкової служби Стрийського гарнізону. Такими вони й залишаться назавжди в пам’яті рідних і друзів – юними, двадцятирічними юнаками. Їхні імена викарбувані на пам’ятнику «Синам Стрийщини, які не повернулися з Афганської війни». Це Володимир Гадяк, Микола Рапій, Ігор Парашинець, Микола Халацький, Любомир Мельник, Іван Явір, Ігор Роман, Михайло Гринишин, Василь Фіцик, Тарас Костів. У цей день Стрийщина схилила голови перед загиблими синами-земляками, які завжди будуть прикладом героїзму  й залишаться в серцях кожного з нас.