Чому може повчитися Віктор Янукович у африканських президентів

Коли в грудні 2010 року на перших демократичних виборах в історії незалежності Гвінеї президентом країни став випускник Сорбонни Альфа Конде, стан справ він охарактеризував просто: «Я успадкував країну, але не державу». Через півтора роки Всесвітній банк називає Гвінею «новою історією успіху» Африки і пророкує їй стати кращою країною для інвестицій в регіоні – якщо Конде продовжить проводити реформи такими ж темпами.

Прийшовши до влади, український президент Віктор Янукович також багато говорив про реформи, але ось з їх реалізацією у нього склалося не так добре. У нинішньому році Україна увійшла до топ-реформаторів за версією Doing Business Всесвітнього банку. Але в порівнянні з 2009 роком, коли при владі був інший президент, країна підтягнулася в рейтингу всього на 5 позицій. При тому, що стартові можливості у нас набагато кращі: ні громадянських воєн, ні важких кліматичних умов, ні неписьменності і страхітливої убогості населення – хронічних хвороб африканських країн.
Forbes.ua знайшов сім афри¬канських президентів-реформаторів, яким «підкорилися» реформи, які поки що виявилися не «по зубах» українському президентові. Серед них троє – глави країн, що увійшли до списку топ-реформаторів в 2010-2011 роки за версією Всесвітнього банку (з населенням більше 1 млн. людей). Ще троє змогли швидко і успішно провести одну з реформ, що визначають бізнес-клімат (за версією ВБ), а один створив електронний уряд, причому вийшло так добре, що його ставлять в приклад не лише іншим країнам Африки, але і за межами континенту.
Закінчення, початок у попередньому номері


Успіхам Маврикія може позаздрити не лише Україна – його можна поставити в приклад будь-якій із країн Східної Європи. Вже декілька років Маврикій постійно входить в топ-25 держав із легкості ведення бізнесу і є однією з найсильніших економік Африкансь¬кого континенту – ВВП по ППС на людину, за даними ЦРУ, тут удвічі більше, чим в Україні – $15 тис.
Маврикій – парламентська республіка, а тому майстер-клас для українського президента може дати не стільки тутешній президент, скільки глава уряду. І прем’єр Навинчандра Рангулам робить все, щоб спростити життя бізнесу і зробити його спілкування з держорганами легким і прозорим. Із легкості ведення бізнесу в рейтингу Doing Business – 2013 Маврикій зайняв неймовірну для африканської країни 19-у сходинку. І бізнес відповідає уряду взаємністю.
До прикладу, після того, як Рангулам другий раз прийшов до влади в 2005 році, він поставив завдання збільшити податкові надходження до бюджету. Але щоб зробити це, пішов на нестандартний – якщо мислити категоріями українських колег – крок. У рамках податкової реформи Рангулам в 2006-му різко понизив ставку корпоративного податку з 25% до 15%. І одночасно вирівняв увесь бізнес в правах, ліквідувавши податкові пільги для окремих видів діяльності і галузей – у тому числі, пільговий період для інвесторів і податкові канікули для виробничих підприємств.
Це не лише підвищило прозорість умов для діяльності компаній, але і полегшило роботу працівникам податкових служб. Результат не змусив на себе довго чекати. У 2007-2008 фіскальному році збір податку на прибуток підприємств виріс на 27%, наступного року – ще на 65%. Паралельно уряд взявся і за перегляд бюджетних витрат – для чого взяв на озброєння програмно-цільовий метод бюджетного планування і систему управління результатами.
Крім того, Маврикій знайшов свій спосіб боротьби із залежністю економіки від експорту лише однієї культури. У 1970-х роках, відразу після отримання країною незалежності, 95% експорту складав цукор, а усі імпортні товари країна безуспішно намагалася витіснити внутрішнім виробництвом. Але переконавшись в марності цих задумів, Маврикій лібералізував усю торгівлю і зробив ставку не на захист слабких, а на розвиток своїх сильних сторін. Передусім на розвиток високих технологій і сектора послуг. До 2008 року він забезпечував вже 72,5% ВВП.


Лауреат Нобелівської премії за 2011 рік, 74-річна Елен Джонсон-Серліф – перша жінка-президент в історії африканських країн. На її жіночі плечі лягла неймовірна ноша: ставши президентом Ліберії в 2005 році, вона успадкувала країну, в якій 15 років, до 2003 року, вирували громадянські війни, а ВВП на людину складав $346. Але випускниця Гарварду, колишній міністр фінансів Ліберії і економіст Всесвітнього банку Елен Джонсон-Серліф взялася за справу із завзятою наполегливістю. З 2008 року, коли Ліберія уперше з’явилася в рейтингу Doing Business, вона піднялася в ньому на 21 позицію.
Африканська «залізна леді», як називають її колеги, поки справляється не з усіма завданнями, але деякі вдаються їй дуже добре. Серед них – податкова сфера (45-е місце в DB – 2013) і спрощення процедур, пов’язаних із початком і проведенням будівництва.
Щоб спростити будівельні процедури, термін, необхідний для отримання дозволу на будівництво, в Ліберії було понижено в 5 разів – з 398 до 75 днів, вартість процедури – більше ніж в 100 (!) разів. Крім того, удвічі була понижена вартість отримання дозволу і установки генераторів електроенергії – з $84 тис. до $46 тис. Бізнес голосує за реформи ногами – і уряд Ліберії відразу це відчув. Число реєстрацій нових підприємств в країні за три роки виросло майже удвічі – з 5,2 тис. до 9,7 тис. в рік.
Аналогічні кроки були зроблені і в іншій бідній країні континенту – Буркіна-Фасо. Там за спрощення будівельних процедур серйозно взялися в 2006 році. Спершу вони підготували звіт про ключові проблеми, що заважають передачі прав власності і отриманню дозволів на будівництво. Потім – точковими ударами почали усувати ці проблеми.
У кінці 2007-го, за підтримки Всесвітнього банку, було створено «єдине вікно» із видачі дозволів на будівництво. Тим самим термін, необхідний на отримання дозволів, був понижений з 30 до 20 днів, а вартість послуг – у вісім разів.
Тепер уряд працює над тим, щоб лібералізувати частину процедур, якими раніше займалася виключно держава в особі Національної лабораторії громадських робіт. До прикладу, він вже віддав в приватні руки можливість аналізу грунтів і понизило вартість цих послуг удвічі. В результаті в 2012 році із легкості отримання дозволів на будівництво Буркіна-Фасо виявилася на 64-ій сходинці в рейтингу, Ліберія – на 126-ій, Україна – на 183-ій.


На обкладинці лютневого номера за 2012 рік африканської версії журналу Forbes – гордість Кенії, директор кенійського офісу IT- компанії Digital Divide Data Амоло Нгвено. Вона допомагає боротися з бідністю у своїй державі, навчаючи молодих інвалідів Кенії IT- спеціальностям, і потім разом з ними розвиваючи послуги з аутсорсингу бізнес-процесів. Сьогодні в Digital Divide Data – вже 900 чоловік, вона є однією з найбільших аутсорсингових компаній африканського континенту, а Томас Фрідман наводить її як приклад соціально відповідального аутсорсинга у своїй знаменитій книзі «Плоский світ».
У кенійській держкомпанії Kenya ICT Board дуже гордяться цією обкладинкою, адже такі як Нгвено наближають Кенію до бажаного статусу регіонального хаба із розвитку інтернет-технологій. Завдання Kenya ICT Board в цьому і полягає – допомагати країні боротися за місце під інтернет-сонцем.
Створювати імідж IT- країни президент Кенії Мваї Кібакі вирішив з логічного кроку «Ера інформації, закритої від публіки, пішла в минуле. Тепер уся інформація, з якою працює уряд (за винятком питань оборони), має через веб-сайт бути доступна будь-якому громадянинові країни», – заявив він. І за підтримки Всесвітнього банку він почав масштабне впровадження електронного уряду в Кенії. В середині 2011 року було запущено відразу три портали – єдиний веб-сайт уряду Кенії, загальнокенійський портал і сайт Віртуальна Кенія.
Тепер в державі з рівнем ВВП на людину вчетверо нижчим, ніж в Україні, бізнес і громадяни можуть спілкуватися з податковою і митницею онлайн, швидко знайти оголошення про діючі тендери. На єдиному веб-порталі країни викладена графіка із динаміки витрат міністерств і місцевих органів влади, на нім же зібрані усі реєстраційні процедури. Будь-який громадянин може написати побажання, і без якихось офіційних бланків для нього зберуть потрібну інформацію, також розмістивши її на порталі.
З моменту запуску, порталом скористалося більше мільйона чоловік (при населенні 38 млн.), а більшість ліцензій тепер видаються за день замість 30, як це було раніше.
http://forbes.ua/nation/1345133-chemu-mozhet-pouchitsya-viktor-yanukovich-u-afrikanskih-prezidentov/1345136#cut