Чому може повчитися Віктор Янукович у африканських президентів

{mosimage}Багато реформ, які в Україні так і не були доведені до кінця, підкорилися бідним африканським країнам. Forbes.ua налічив сім африканських президентів-реформаторів, з яких Віктору Януковичу варто узяти приклад.

Коли в грудні 2010 року на перших демократичних виборах в історії незалежності Гвінеї президентом країни став випускник Сорбонни Альфа Конде, стан справ він охарактеризував просто: «Я успадкував країну, але не державу». Через півтора роки Всесвітній банк називає Гвінею «новою історією успіху» Африки і пророкує їй стати кращою країною для інвестицій в регіоні – якщо Конде продовжить проводити реформи такими ж темпами.

Прийшовши до влади, український президент Віктор Янукович також багато говорив про реформи, але ось з їх реалізацією у нього склалося не так добре. У нинішньому році Україна увійшла до топ-реформаторів за версією Doing Business Всесвітнього банку. Але в порівнянні з 2009 роком, коли при владі був інший президент, країна підтягнулася в рейтингу всього на 5 позицій. При тому, що стартові можливості у нас набагато кращі: ні громадянських воєн, ні важких кліматичних умов, ні неписьменності і страхітливої убогості населення – хронічних хвороб африканських країн.
Forbes.ua знайшов сім африканських президентів-реформаторів, яким «підкорилися» реформи, які поки що виявилися не «по зубах» українському президентові. Серед них троє – глави країн, що увійшли до списку топ-реформаторів в 2010-2011 роки за версією Всесвітнього банку (з населенням більше 1 млн. людей). Ще троє змогли швидко і успішно провести одну з реформ, що визначають бізнес-клімат (за версією ВБ), а один створив електронний уряд, причому вийшло так добре, що його ставлять в приклад не лише іншим країнам Африки, але і за межами континенту.

Коли у вересні 2007 року президент Сьєрра-Леоне Ернест Бай Корома «успадкував» цю державу, пройшло лише п’ять років від закінчення громадянської війни. Головне, на що направив свої зусилля новий глава держави – це боротьба з корупцією, виведення економіки з тіні і залучення інвестицій. Ще одним важливим кроком Короми стала податкова реформа.
У 2008 бізнес в Сьєрра-Леоне повинен був витратити 612 години в році, щоб заплатити усі податки. Частина податків дублювали один одного, а загальна ставка оподаткування складала не мало не багато – 235,6% з прибутку. Це було проблемою не лише для бізнесу, але і для держави: увесь бізнес знаходився в тіні, рівень збору податків в країні був одним із найнижчих у світі.
Перше, що зробив для вирішення цієї проблеми уряд – це зменшив їх кількість: з 54 в 2008 році до 29 в 2011, при цьому 7 неефективних податків з продажу було замінено одним податком – на товари і послуги.
Це заощадило бізнесу не лише кошти, але і час. Кількість годин, необхідних для сплати податків, знизилася майже удвічі – до 357 (в Україні, навіть після покращень, зафіксованих Всесвітнім банком у нинішньому році, на це треба витрачати 491 годину).
А в 2011 році уряд Сьєрра-Леоне понизив загальну податкову ставку до 32,1%. В результаті за один рік країна піднялася в рейтингу Doing Business за показником сплати податків на 84 позиції – з 160-го на 74-е.
В Україні також є ідеї зі скорочення числа податків, часу, необхідного на їх сплату, і зниженню розміру найважчого для бізнесу, єдиного соціального податку (зараз його ставка складає в середньому 36,6%). Але ці кроки не знаходять підтримки в уряді. Світлана Горобець – експерт з податкових питань і радник екс-віце-прем’єра Сергія Тігіпка, говорить, що зниження податкового тягаря приведе до різкого падіння надходжень до бюджету.
Але приклад Сьєрра-Леоне показує, що може бути і не так. Після скорочення податкового тягаря на бізнес доходи держави не впали, а навпаки – підвищилися: з 2008 по 2011 рік надходження від податків зросли на 40%.

Поль Кагаме управляє країною швидше як CEO, а не як президент. В першу чергу він думає про те, як забезпечити розвиток бізнесу і захистити його від свавілля місцевих чиновників.
Кагаме, що став президентом Руанди в 2000 році, складно назвати однозначним благом для своєї нації. Багато хто докоряє йому в авторитарних методах управління і у військовій агресії проти сусідньої Демократичної республіки Конго. Але його безперечне досягнення – затвердження верховенства закону і прозорої роботи усіх інституцій усередині країни. У 1994 році Руанда «прославилася» на весь світ геноцидом, в результаті якого загинуло 500 тис. чоловік. Кагаме розумів: якщо рівень життя населення не підвищуватиметься, кровопролиття може повторитися знову.
Жодна африканська країна, ймовірно, не зробила для боротьби з корупцією стільки, скільки за останні десять років було зроблено в Руанді. Кагаме посилив покарання для чиновників, що прокралися, посадив за грати декількох міністрів, провів реформу судової системи, створивши незалежні господарські суди, і розгорнув масштабну освітню кампанію, покликану відучити населення від дачі хабарів.
На думку Transparency International, рівень корупції в Руанді сьогодні менший, ніж в Італії або Греції. Тільки з 2008 по 2012 рік Руанда піднялася в рейтингу боротьби з корупцією, що складається цією організацією, з 101-го на 50-е місце. Україна за той же період опустилася з 134-го на 144-е місце.
У питанні розвитку держави у Поля Кагаме є свій приклад – Сінгапур. Президент хоче зробити Руанду Сінгапуром африканського континенту. І боротьба з корупцією – першочерговий, але далеко не єдиний захід серед тих, що робить Кагаме.
Також в Руанді було створено «єдине вікно», і тепер почати бізнес тут можна всього за три дні, пройшовши всього дві процедури. Це вивело Руанду на 8-е місце у світі із легкості відкриття бізнесу і на 52-е – в цілому із легкості його ведення, за версією Doing Business 2013. Ще в 2009 році вона була на 143-му.

Новий президент Гани Джон Драмани Махама багато в чому продовжує хороші починання своїх попередників і основоположників демократизації країни – президентів Джона Куфура і Джона Эванса Атта Міллса, що помер в липні 2012 року.
Кроки, зроблені свого часу Куфуром, допомогли Гані підвищити свої доходи від транзитного потенціалу. Середній час перетину держави вантажним транспортом (по маршруту від порту Тема до кордону з Буркіна-Фасо завдовжки 818 км) знизився майже удвічі – з 5 до 3 днів, що значно зменшило витрати бізнесу на транспортування вантажів.
Гана взялася за покращення процесів із оформлення транзитних вантажів в 2006 році. До цього при в’їзді автомобіля з транзитним вантажем в країну митники повинні були опломбувати контейнер – щоб гарантувати, що вантаж не буде залишений в Гані. Чи надати йому конвой для проїзду по території держави. Повільна і витратна система контролю за такими вантажами серйозно ускладнювала життя бізнесу і не давала достатніх надходжень до бюджету. Ще більше ускладнювала процес об’ємна паперова документація.
Президент Куфур впровадив систему електронного документообігу на митниці і нову, технологічну систему опломбування вантажів, яка гарантувала їх недоторканість під час поїздки. На випадок, якщо пломби все ж зривалися, уряд впровадив систему забезпечувальних платежів, які залишалися у бюджеті. Сьогодні Гана – на 74 позиції вище за Україну в рейтингу Doing Business, у тому числі на 46 – із легкості торгівлі через кордон (перетину меж вантажем). Україна – на 145-му.