Читачі «Фортуни» про ситуацію із захворюваністю на кір
Кір – це дуже небезпечне вірусне захворювання на яке, здебільшого, хворіють діти без щеплення, однак і дорослі, і підлітки опиняються у зоні ризику. Для того, щоб уникнути кору, достатньо своєчасно зробити щеплення. Тепер про це знає кожен українець. Загалом ситуація із захворюваністю на кір залишається напруженою, водночас значно зріс рівень вакцинації. Який стан у Стрию читайте у рубриці «Запитаймо в лікаря». Ми ж поцікавилися, що з цього приводу думають наші читачі.
Микола та Олена БОЙКІВ, подружжя теле- і радіожурналістів
Микола: «Те, що зараз відбувається є закономірним. Як на мене, не варто було державі кілька років тому відмовлятися від обов’язкової вакцинації. Я виступаю за те, щоб цю норму закону повернули. Ситуація насправді складна. Маю навіть підозри, що не про всі випадки захворювання офіційно повідомляють, аби паніку не сіяти.
Думаю, що громада зараз добре інформована про кір – тим більше у ЗМІ тепер дуже багато матеріалів про це. Та й в мережі, якщо цікавитися, можна про захворювання знайти всі відомості. Ще б профільне Міністерство кампанію запустило – було б чудово. Ще роки два тому в Україні не вистачало вакцин, тому ми навіть задумувалися над тим, аби поїхати до Польщі, щоб там щепитися.
Та на щастя – препарати з’явилися і наш синочок тепер вакцинований від і до. Штучне нагнітання навколо теми – якраз роблять необізнані люди, антиреклами по «тєліку» та в інших медіа теж вистачає і цьому без тями вірять… Хто ж сумнівається в ефективності таких профілактичних методів – раджу проконсультуватися з професійними інфекціоністами, чи перечитати відповідну медичну літературу, а не вірити дописам у соцмережах необізнаних мамочок.
Вакцинація – це не панацея, як твердять спеціалісти. Вона просто допомагає, в разі хвороби – легше її перенести, без ускладнень. Переконаний, вакцинація повинна бути обов’язковою. І це вже стосується батьків – їх треба примушувати щепити своїх чад, до прикладу – притягати до адміністративної відповідальності! Я за такі методи і підтримую заборону на відвідування навчальних закладів дітей без щеплення».
Олена: «Ситуація не критична, але і її можна було б уникнути, якби більшість населення були щеплені. Вважаю, інформації більше ніж достатньо. Я категорично «за» вакцинацію. Доречно, було б знову, ввести примусову вакцинацію, або ж резервації для нещеплених без поважних причин. Наша дитина є повністю щеплена від усіх хворіб за графіком. Надалі маю в планах щепити від вітрянки, ротавірусу і по сезонах від грипу.
Гадаю, на довірливості українців нагрівають руки лише антипрививочники, бо в цьому плані ні лікарі, ні держава «нагрітися» не може, оскільки вакцини в поліклініках є безкоштовними і навіть якісними, до речі, сину робили щеплення бельгійськими вакцинами. Якщо дитина не щеплена за поважними причинами (стан здоров’я, алергія на складник до прикладу), то не бачу причини її не допускати до навчання.
Є така штука, як колективний імунітет і якщо 29 дітей в класі щеплено, а 1 ні, то ризик десь підхопити і захворіти в рази менший. Якщо ж причиною відсутності прививки є бажання батьків піддаватися новомодним течіям, таким як стоп вакцина, то звісно, дитину в навчальні заклади, як і розважальні дитячі заклади не впускати.
Більше того, я б залюбки перейняла досвід Польщі, яка ввела тимчасове обмеження батьківських прав тим батькам, які не вакцинують дитину. Але питання дітей – це верхівка айсберга. Як бути з дорослими, які мають щеплюватися повторно, що десять років? Особливо, якщо ці люди працюють у сфері обслуговування або з дітьми. Можливо вводити якісь штрафи захмарні, або ж зобов’язати роботодавців це пильнувати, так як проходження медогляду».
Софія САВЧЕНКО, вчитель географії
На сьогоднішній день, таку ситуацію можна сприймати неоднозначно. З однієї сторони, звідусіль ми чуємо про епідеміологічний поріг, про симптоми та профілактичні заходи. Але, це заяви не спеціалістів. Кожен формує свою думку по мірі своєї обізнаності. На мою думку, планову вакцинацію дітей проводити потрібно.
І відмова батьків, часто-густо, спровокована байдужістю, адже до щеплень потрібно відноситись відповідально, готувати дітей заздалегідь. Думаю, що втрата довіри до сучасної медицини, також одна із причин такої поведінки батьків. Кожен з нас до всього обов‘язкового відноситься з осторогою. За ці роки з епідеміями «свинячого», «пташиного» і т. д. грипу ми звикли до сіяння паніки і до різних афер із медикаментами (то сумнівна їх якість, то доцільність, то ефективність, або просто їх відсутність).
Кожна дитина за Конституцією має право на освіту, тому вважаю, що забороняти відвідування дітей школи без вакцинації неправильно. Як врегулювати це питання не знаю, але і перекладати його вирішення на педагогів неправильно. Думаю, що це прогалина медиків. Вони мають працювати із батьками, вести роз’яснювальну роботу про наслідки захворювання.
Вікторія МАТІЙЦІВ, педагог
Я знаю що кір, це вірусне захворювання. Знаю, що передається повітряно-крапельним шляхом. Я часто буваю за кордоном, і знаю також, що цивілізовані країни, вже давно забули про спалахи таких епідемій. Тому я «за» вакцинацію. Моя дитина має всі щеплення.
Мені в дитинстві також зробили усі щеплення. Вважаю, що спалах кору в нашій країні спричинений низьким рівнем імунізації населення. Однозначно, потрібно вводити карантин. Для того, щоб це зробити, мабуть, потрібні реальні цифри. Але, їх немає, чи нам їх не озвучують. Про недопущення невакцинованих дітей до навчальних закладів, скажу так: «після бою кулаками не махають».
Трошки запізно. Наше населення втратило довіру, і тому більшість бояться вакцинуватися державними вакцинами. Але, є приватні клініки де можна зробити щеплення вакцинами французького і бельгійського виробництва. Так, це не дешево. Але, дорослі люди які наважилися стати батьками, зобов’язані подбати про життя і безпеку своєї дитини. У всьому потрібен здоровий глузд.
Олег КАНЮГА, завідувач підліткового кабінету Стрийської міської дитячої поліклініки
За 26 років, що я працюю в підлітковому кабінеті, в Україні було всього 2(!) епідемії кору: десь у 1999 і 2011 роках (дати приблизні, можна уточнити в інфекціоністів). У Стрию вакцинація КПК (кір, паротит, краснуха) на досить високому рівні, тому міські жителі і не хворіють, а в тих регіонах, де «малювали» 100% охоплення вакцинацією, а насправді нічого не робили, мають те, що мають.
Хоча і ми не застраховані, бо, якщо вакциновано менш, ніж 95% осіб, можуть хворіти і щеплені (правда, у легкій формі). За міністра Квіташвілі вакцин взагалі не закуповували та і теперішня в. о. міністра теж не дуже поспішала. Епідемія розпочалась у благополучній Європі, а не навпаки. Пам’ятаю 2009 рік і «свинячий грип» імені Юлії Тимошенко, коли з полиць аптек «змели» давно залежані ліки і маски продавали по 5(!) грн за штуку.
Що робиться зараз не знаю. Бачу те, що бачу: стрияни не хворіють. А чую, те що й інші чують: ОБС (одна баба сказала). Хочете – вірте, хочете – ні. Вакцинація є вкрай необхідною, але тим, кому заплановано (і то 100%) і тим, кому з якихось причин не робили у вказані терміни (це потрібно, щоб не було епідемій у майбутньому). Звичайно, ідеально би перевірити напруженість імунітету у різних вікових групах, аби знати, що робиться насправді.
Імунітет у вакцинованих і перехворілих досить стійкий, тому гарячку пороти не треба. У нас епідемія не оголошена (як і війна), карантин не накладається, тому заборонити відвідувати дитячі заклади нікому не можуть, хоча згідно із законом про захист від інфекційних захворювань нещеплені діти не мають права відвідувати дитячі заклади, бо щеплення проти кору є в календарі щеплень як обов’язкові.
А так, як в країні, даруйте, бардак, то кожен сам собі мудрий, а лікарі – дурні і садисти, бо примушують щеплюватись. Лікар може відповідати за щеплених, а за нещеплених відповідають батьки, про що і пишуть у відмові від щеплень. У 1979 році за рахунок вакцинації перемогли страшну натуральну віспу (до речі, вірусну інфекцію).
Були би мудрі, перемогли би кір і краснуху, практично забули би за поліомієліт і дифтерію, і десь колись зустрічались з кашлюком і «свинкою» (епідемічним паротитом). Я, між іншим, минулого року прищепився проти дифтерії і правця, що і всім рекомендую, бо при захворюванні смертність чимала. І не треба намарно згадувати ім’я Господнє, бо то – від лукавого.
А руки за будь-яких обставин хтось на сьогоднішній ситуації нагріє. Але це вже питання не до практикуючих лікарів. А у мене є запитання: чому газетам, радіо, ТБ, Інтернету всі вірять, а серйозним лікарям – ні? Переконаний, поки не буде української держави для українців, громадян України – нічого не буде.
Розпитувала Наталія Карпенкова
