Душа поетова святая, жива в святих своїх речах

Тарас Григорович Шевченко прожив  дуже мало – лише 47 років. З них 34
роки провів у неволі: 24 роки – під ярмом кріпацтва і понад 10 років – у
найжорсткіших умовах заслання. А решту – 13 «вільних» років — перебував
під невсипущим наглядом жандармів.
На сцені Народного дому виступили: народний хор «Академія» та народний
оркестр народних інструментів Лисятицької школи мистецтв під
керівництвом заслуженого працівника культури України Зеновія Сиротюка;
муніципальний чоловічий хор «Каменяр» Стрийського району (керівник –
заслужений діяч мистецтв України Степан Целюх); зведений ансамбль
бандуристів шкіл мистецтв Стрийщини (керівник – Марія Костик);
інструментальний ансамбль Дашавської музичної школи ім. Філарета Колесси
під керівництвом Романи Войтась; Святослав Стриганин – вихованець
Стрийського районного будинку учнівської творчості; поезію читали Галина
Корінець та Любомир Дерич; ведучі свята: Надія Кулик та Любомир Дерич.
{mosimage}На мультимедійному екрані демонструвалося слайд-шоу з крилатими
висловами про геній Тараса Шевченка, його талант та невмируще, пророче
слово. У фойє Народного дому та залі було розміщено виставку дитячих
малюнків на шевченківську тематику. Завершилося свято покладанням квітів
до пам’ятника Будителям .  
Для багатьох поколінь українців – i не тільки українців – Тарас
Григорович Шевченко означає дуже багато, так що створюється iлюзiя, нiби
ми все про нього знаємо, все в ньому розумiємо. Та це лише iлюзiя.
Шевченко, як явище велике й вiчне – невичерпний i нескiнченний. Волею
iсторiї вiн ототожнений з Україною i разом з її життям продовжується
нею. Не одне покоління українців формувало свій світогляд на його
творах.  Він росте й розвивається в часi, в iсторiї i нам ще йти i йти
до його осягнення.