Футбольному клубу «Карпати» (Львів) — 49 років
{mosimage}18 січня 2012 року славетний, легендарний футбольний галицький клуб «Карпати» (Львів) відзначив свій 49-й день народження. За цей період існування чимало яскравих сторінок вписано львівськими «Карпатами» у літопис радянського та українського футболу. Все було: і красиві перемоги, і прикрі поразки.
А які легендарні футбольні постаті тренувалися і працювали у Львові. Приємно відзначити, що свою лепту у красиву, комбінаційну, динамічну, результативну гру львівських «Карпат» внесли вихованці стрийського футболу: Михайло Даниляк, Володимир Данилюк (володар Кубка СРСР у складі «Карпат»), Юрій Дубровний (чемпіон СРСР серед команд першої ліги у складі «Карпат»), Юрій Смєрдов, Олег Бенько, Анатолій Петрик (бронзовий призер чемпіонату України серед команд вищої ліги 1998 року у складі «Карпат», фіналіст Кубка України 1993 р.), Ігор Мачоган, Андрій Малик та Тарас Петрівський (срібний призер чемпіонату України серед команд першої ліги 2006 року у складі «Карпат»).
Усі вони у свій час одягали футболку відомого львівського клубу, а Тарас Петрівський на даний момент є гравцем основного складу львівських «Карпат».
Візитна картка: «Карпати» (Львів). Рік заснування – 18 січня 1963 року. Кольори клубу – зелено-білі. Єдина невищолігова команда, яка володіла Кубком СРСР (1969 рік). Найкращий результат у вищій лізі чемпіонатів СРСР, де «Карпати» виступали у 1971-1977 рр. та 1980 р. – 4 місце (1976 р. – весна та осінь). У вищій лізі України клуб виступає з 1992 по 2004 рр. та з 2006 року. Найкращий результат – 3 місце (сезон 1997/98 рр.). Фіналісти Кубка України 1993 та 1999 рр. Найбільше матчів у чемпіонатах СРСР провів Левко Броварський – 412 матчів (1968-1980 рр.). Найкращий бомбардир в історії клубу – Володимир Данилюк (88 м’ячів, 1966-1978 рр.).
Рекордсмен команди за сезон – Степан Юрчишин (42 м’ячі, 1979 рік). Найвідоміші гравці в історії клубу: Ігор Кульчицький, Йосип Фалес, Юрій Сусла, Володимир Валіонта, Олександр Філяєв, Борис Розсихін, Дьюла Бакончаш, Анатолій Крощенко, Віктор Асланян, Віталій Кулаковський, Валентин Гусєв, Володимир Басалик, Віктор Турпак, Лев Броварський, Ростислав Поточняк, Геннадій Лихачов, Володимир Булгаков, Янош Габовда, Остап Савка, Володимир Данилюк, Ярослав Кікоть, Федір Чорба, Едуард Козинкевич, Іван Герег, Степан Юрчишин, Юрій Дубровний, Роман Хижак, Володимир Сиров, Олександр Родін, Габор Вайда, Богдан Грещак, Андрій Баль, Роман Покора, Петро Данильчук, Ярослав Думанський, Юрій Суслопаров, Богдан Стронціцький, Олександр Чижевський, Андрій Гусін, Юрій Мокрицький, Анатолій Петрик, Ігор Плотко, Андрій Покладок, Володимир Кардаш, Володимир Микитин, Сергій Мізін, Любомир Вовчук, Володимир Вільчинський, Ярослав Хома, Сергій Даниловський, Роман Толочко, Ігор Маковей, Володимир Шаран, Євген Назаров, Микола Закотюк, Юрій Вірт, Алкалі Соума, Юрій Беньо, Олександр Євтушок, Іван Гецько, Олександр Паляниця, Сергій Ковалець, Андрій Сапуга, Роман Гнатів, Володимир Різник, Іван Гамалій, Василь Леськів, Володимир Єзерський, Тарас Кабанов, Богдан Шуст, Ігор Худоб’як, Мацей Налєпа, Максим Фещук, Андрій Тлумак, Роша Батішта, Лакі Ідохор, Неманья Тубіч, Артем Федецький, В’ячеслав Чечер, Олег Голодюк, Денис Кожанов, Сергій Зеньов, Сергій Кузнєцов. Найвідоміші тренери: Євген Горянський, Олександр Жуков, Микола Дементьєв, Валентин Бубукін. Анатолій Полосін, Володимир Булгаков, Ернест Юст, Ярослав Дмитрасевич, Іштван Секеч, Мирон Маркевич, Юрій Дячук-Ставицький, Володимир Журавчак, Микола Іщенко, Валерій Яремченко, Олег Кононов.
{mosimage}Найбільша перемога у чемпіонатах України – 5:0 («Чорноморець»1999 рік). Найбільші поразки – 1:6 («Кремінь, 1996р.), 0:5 («Шахтар», 2004 р.). Найбільше матчів за клуб провів у чемпіонатах України О.Чижевський (225). Найкращий бомбардир в чемпіонатах України – А.Покладок (54 м’ячі). Рекордсмен клубу за сезон – І.Гецько та О.Паляниця ( по 16 м’ячів 1997/98 рр.). «Карпати» – учасник розіграшу Кубка Володарів кубків 1970 р. та 1993 р. та Кубка УЄФА 1999 р., володар «Кубка дель Соль» 2011 року. Свої домашні матчі проводив на стадіоні «Україна», який вміщує 28051 людей. З весни 2012 року буде виступати на новозбудованому футбольному стадіоні – «Арена Львів».
Активна і наполеглива боротьба команди заводу «Сільмаш» у 1962 році за право виступати у класі «Б» закінчилась успішно. Чемпіони області та володарі Кубка Львівщини, очолювані ветеранами львівського футболу Юрієм Зубачем та Василем Соломоном, у перехідних іграх здолали опір дрогобицького «Нафтовика» – старожила другого ешалону (0:1 та 3:0) – і стали командою майстрів. У 1963 році рішенням Федерації футболу СРСР була створена друга група класу «А», яка мала бути проміжною між класом «Б» і вищою лігою, де було виділено місце і для Львова.
На базі «Львівсільмашу» і був створений новий клуб. За пропозицією тодішнього голови профспілок області Гліба Климова, підтриманої Юрієм Рубачем та директором «Сільмашу» І. Калениченком, клуб отримав назву «Карпати». Із «Сільмашу» у новій команді «Карпати» виступали Ігор Кульчицький та Йосип Фалес. Крім того, у команді виступали вчорашні армійці Львова: воротар – Ю.Сусла, захисник – В.Валіонта, нападаючі – В.Іванюк та О.Філяєв. Приїхали також спробувати свої сили у новому клубі футболісти з Києва, Донбасу, та Закарпаття. Очолювали «Карпати» також приїжджі фахівці: Є.Горянський, О.Жуков та Є.Юст.
21 квітня 1963 року львів’яни провели свій перший календарний матч проти гомельського «Локомотива», який увійшов в історію львівського футболу. Ця зустріч відбулася при більш як 20 тисячній підтримці львівських вболівальників на стадіоні СКА. Автором першого м’яча став нападник господарів Анатолій Крощенко, який і приніс першу перемогу львівським «Карпатам».У цьому ж році львів’яни провели і свою першу міжнародну гру у Львові проти уругвайської команди «Атлетіко Серро» (Монтевідео). І знову єдиний м’яч, забитий Анатолієм Крощенком, приніс перемогу львівській команді. Слід зауважити, що у своєму дебютному сезоні «Карпати» посіли 7-е місце.
Перший серйозний успіх прийшов у 1969 році. Львів’яни здолавши по черзі ждановський «Азовець» (0:0,2:1), армійців Одеси (1:0), єреванський «Арарат» (2:1), одеський «Чорноморець» (2:0), воронезький «Труд» (1:0), миколаївський «Суднобудівник» (2:0), у фіналі протистояли клубу вищої ліги – ростовському «СКА». Фаворитами зустрічі вважалася ростовська команда. Але інакшої думки були підопічні Ернеста Ервіновича Юста.
Пропустивши першими, львів’яни не знітилися і продовжували накочувати атаки на ворота суперника. І після перерви, на 62-й хв. Геннадій Лихачов встановив паритет у цій зустрічі. А вже за чотири хвилини Володимир Булгаков приніс перемогу львівським «Карпатам». За перемогу у фіналі Кубка СРСР кожен гравець отримав грошову премію у розмірі 300 рублів, спортивний костюм та радіоприймач. Цікавим є і той факт, що після перемоги «Карпат» у Кубку СРСР львівські магазини за одну добу продали місячну норму алкоголю.
Найвдалішим виступом у чемпіонатах СРСР для львів’ян є 1976 рік. У зв’язку з підготовкою збірної СРСР до Олімпійських Ігор було вирішено провести два чемпіонати: весна та осінь. У весняному чемпіонаті лише завдяки гіршій різниці забитих і пропущених м’ячів львів’яни поступились третім місцем тбіліському «Динамо». Але справжню футбольну трагедію львівські вболівальники пережили 10 листопада 1976 року у Львові у зустрічі останнього туру проти ленінградського «Зеніту». Перемога у цьому матчі приносила «Карпатам» срібні медалі, нічия – бронзові.
До цієї події були випущені спеціальні футбольні значки: «Карпати» – срібний призер чемпіонату СРСР 1976 року. Але не судилося. Гості зуміли краще налаштуватися на гру і забили три сухі м’ячі у ворота Олександра Ракитського, при цьому карпатівець Федір Чорба не реалізував 11 метровий. Якщо б йому вдалося пенальті львів’яни змогли б при рівній кількості очок обійти у боротьбі за третє місце знову – таки тбіліське «Динамо». Проте 1976 рік був найкращим в історії виступів «Карпат» в чемпіонатах СРСР.
На початку 1982 року львівські «Карпати» під керівництвом Ярослава Дмитрасевича розпочали підготовку до нового сезону, не підозрюючи, що за «ініціативою спортивних та громадських організацій Львівської області» було вирішено об’єднати львівські «Карпати» і «СКА» в одну команду – СКА «Карпати».
«Це об’єднання переслідує мету створити одну, добре укомплектовану і сильну команду, що здатна боротися за вихід до вищої ліги», – говорили тоді високопоставлені чиновники Львівщини. Отак, одним розчерком пера перестала існувати улюблена команда галицького краю. Хотів би тільки нагадати, що новий клуб так ні разу і не пробився до вищої ліги чемпіонату СРСР.
5 січня 1989 року о 15.00 у кабінеті № 290 Держкомспорту СРСР на Лужнецькій набережній у Москві було підписано свідоцтво про відродження львівської команди «Карпати». Документ про включення «Карпат» у чемпіонат СРСР серед команд другої ліги підписав начальник управління футболу і хокею спорткомітету СРСР В’ячеслав Колосков. «Хрещеними батьками» команди стали понад 70 тисяч читачів «Спортивної газети» у небувалій на той час акції газети «Я,. мама і тато – за команду «Карпати».
{mosimage}У січні був відкритий банківський рахунок для фінансування новоствореного клубу. Головним тренером команди став відомий спеціаліст Борис Розсихін, якому допомагав Ростислав Поточняк, начальником команди було призначено Ігоря Кульчицького, а президентом клубу – Юліана Кордіяка. Свій стартовий поєдинок у другій лізі п’ятої зони «Карпати» провели у Львові проти місцевого «Динамо» 20 квітня 1989 року. Дебют виявився вдалим і львів’яни перемогли – 4:2. Прем’єрний чемпіонат України 1992 року «Карпати», як чемпіони буферної зони другої ліги колишнього СРСР, розпочали у вищій лізі. Головним тренером команди був Степан Юрчишин.
Слід зауважити, що саме півзахисник «Карпат» Анатолій Мущинка забив в Одесі перший гол в історії національних чемпіонатів незалежної України у ворота місцевого «Чорноморця». Надалі головним тренером львів’ян став Мирон Маркевич, з яким пов’язані найкращі виступи у чемпіонатах (бронзові медалі сезону 1997/98 рр.) та Кубках України (фіналісти 1993р.,1999 р.). У сезоні 2003/04 рр. львів’яни вкрай невдало виступили у вищій лізі і вимушені були понизитися у класі.
Два роки знадобилося для того, щоб «Карпати» знову виступали у вищій лізі. У сезоні 2007/08 рр. команду очолювали Юрій Дячук-Ставицький та Микола Іщенко. Але бажаної гри команда не показувала і почесний президент «Карпат» Петро Димінський запросив на посаду головного тренера відомого українського фахівця, заслуженого тренера України Валерія Яремченка, який у свій час був головним тренером у донецькому «Шахтарі» та запорізькому «Металургу». Але і йому не вдалося налагодити гру львів’ян, і до Львова був запрошений білоруський фахівець Олег Кононов. Уже в дебютному своєму сезоні у грі львів’ян появилася впевненість та злагодженість. Підопічні Олега Кононова почали демонструвати ту гру, яку від них вимагали їх прихильники та палкі шанувальники. І п’яте місце у чемпіонаті та вдала гра команди тому підтвердження.
А справжній фурор футболісти львівських «Карпат» продемонстрували у цьогорічному розіграші Ліги Європи УЄФА. У 2-му кваліфайраунді львів’яни здолали опір ісландського КР «Рейк’явік» (3:0 та 3:2). У 3-му кваліфайраунді підопічні Олега Кононова двічі з однаковим рахунком (1:0) перемогли грузинський «Зестафоні». У плей-оффі на львівську команду очікував відомий європейський гранд – турецький «Галатасарай», на чолі з легендарним екс-форвардом збірної Нідерландів та «Мілану», чемпіоном Європи 1988 року, неодноразовим чемпіоном та володарем кубка Нідерландів, Італії, Ліги Чемпіонів Франком Райкардом. У результаті цього двобою були зафіксовані дві результативні та бойові нічиї 2:2 у Стамбулі та 1:1 у Львові.
Завдяки більшій різниці м’ячів, забитій на виїзді, львів’яни вперше у своїй історії пробилися до групового турніру Ліги Європи УЄФА. І хоча футболісти львівських «Карпат» здобули лише 1 очко у шести матчах, все ж гра команди заслуговує на повагу та аплодисменти. Наша команда продемонструвала, що з нею треба рахуватися будь-якому супернику. Після двох успішних сезонів, де львів’яни двічі підряд були п’ятими, під орудою головного тренера Олега Кононова, футболістів «Карпат» наче підмінили. У сезоні 2011/2012 рр. команду зі Львова важко впізнати.
Кудись пропала комбінаційна, атакувальна та динамічна гра команди. У Лізі Європи галицький клуб не зумів кваліфікуватися до групового турніру. Та і у Прем’єр-Лізі справи у львівського клубу кепські. Наразі в українському чемпіонаті триває пауза. Після 20 турів ФК «Карпати» має у своєму активі 16 залікових очок і посідає тринадцяте місце у турнірній таблиці. Сподіваюся, що після відновлення українського чемпіонату львівська команда прибавить у грі і ми знову будемо бачити нашу улюблену команду серед лідерів чемпіонату. Як співається у пісні «Ще прийде час, ще прийде час, «Карпати» виграють не раз, і Кубок знов буде у Львові, і ми ще вип’ємо не раз!».
Що ж, а нам, палким прихильникам та шанувальникам славного галицького футбольного клубу «Карпати» (Львів), віриться, що яскраві перемоги і блиск медалей не за горами.
P.S. Автор висловлює слова щирої подяки керівнику прес-служби львівських «Карпат» Юрію Назаркевичу за люб’язно надані деякі матеріали використані мною під час написання цієї статті.
Михайло Олійник. Фото з архіву автора
