Історія завжди неповна і її можна дописувати

{mosimage}Скептики можуть зауважити, що сьогодні в час комп’ютеризації та Інтернету ніхто не читає книжки. Сподіваємось, що такі люди в меншості. Тому більшість радо зустріне нове видання  «Стрий: дати, події, факти, імена». Це плід багаторічної праці нині директора краєзнавчого музею «Верховина» Галини Верес. Книга вийшла у ТзОВ «Видавничий дім «Укрпол». Вона розрахована на істориків та краєзнавців, учнівську та студентську молодь, на всіх, кого цікавить історія м. Стрия. У руках тримаю «новоспечене» видання, яке ще пахне друкарнею, а у голові рояться питання до автора. Галина Верес усміхається і очі випромінюють щастя, коли мова заходить за  її дітище, адже це перша спроба відтворити історію міста у формі короткого хронологічного літопису.

– Галино Володимирівно, про що книга «Стрий: дати, події, факти, імена»?
Це
короткий хронологічний літопис міста інформаційно-довідкового
характеру. На основі архівних та музейних матеріалів, документів і
фотографій, а також окремих краєзнавчих розвідок. Я намагалася,  у
хронологічному порядку, стисло подати відомості про факти, події, які
мали місце в багатовіковій історії нашого міста від першої письмової
згадки 1385 року до 2010.
– Що спонукало до написання довідника?
Все
починалося з окремих записів, які я робила, ще працюючи науковим
співробітником музею. Тематичні підбірки про основні місцеві події із
зазначенням дат та їх учасників ставали мені в пригоді при підготовці до
проведення екскурсій. Це був час, коли музейні працівники студіювали
історію краю тільки по матеріалах і книжках, написаних в світлі
комуністичної ідеології, оскільки доступ до фондосховища був заказаний. У
90-х роках ХХ століття ст. у краєзнавців з’явилися нові можливості.
Кожен день був насичений подіями, що творили процес
національно-культурного відродження. Треба було лише встигати збирати
речі-експонати, за допомогою яких промовляла найновіша історія нашого
краю.

Люди вважали громадянським обов’язком принести в музей давні
фотографії, документи, які вціліли в часи репресивно-тоталітарного
режиму. Музей перетворився з радянського ідеологічного центру на
дослідницько-пошукову інституцію. Мої записки доповнювалися новими
відомостями, узятими з музейних записників, архівів, спогадів
стриян-старожилів. У 2002 році вийшла книжка «Дрогобич у прізвищах,
датах, подіях і фактах» під редакцією журналіста, краєзнавця Романа
Пастуха. Пан Роман запропонував видати  таку ж про м. Стрий. Ось тут і
знадобились мої краєзнавчі записки. Після доповнення і опрацювання їх
можна було друкувати.
– Яку інформацію читач зможе почерпнути з книги?
Видання
складається з текстової частини і хронологічної підбірки світлин з
фондів краєзнавчого музею «Верховина». Окрім цього, подано список назв
вулиць Стрия у ХХ ст., словник історичних термінів, які зустрічаються в
тексті, бібліографію, а також дві карти міста – 1992 р. і 2000 р.
Можливо, у читачів виникнуть зауваження щодо окремих дат і згаданих
подій, які мають мемуарне походження. Розумію, що мій літопис є далеко
не повний, оскільки, цитуючи нашого стрийського краєзнавця Михайла
Мандрика, «… написати про все і про всіх, мабуть, не під силу нікому.
Історія завжди неповна. І її завжди можна дописувати». Тому, якщо
ознайомившись з цим хронологом, читач дізнається про невідомі факти з
історії рідного міста то вважатиму свою працю немарною. А якщо хтось
захоче доповнити – будь ласка.
– Хто допомагав Вам у створенні книги та сприяв її виходу у світ?
За
окремі тематичні хронологічні підбірки з історії нашого краю, які я
частково використала у цій книзі складаю щиру подяку Миколі Магасу,
Роману Пастуху, а також світлої пам’яті Михайлу  Мандрику та Юрію
Бородавці. Окремо хочу згадати редактора видання Людмилу Ліло, моїх
співробітників, які займалися комп’ютерним набором Діану Іванчук і Надію
Цяпко, наукового консультанта кандидата історичних наук Віктора
Мандзяка. А книга надрукована за сприяння народного депутата України
Віктора Швеця та генерального директора поліграфічної фірми «Укрпол»
Сергія Ковальчука. Ці люди розуміють, що ми спільно щодня творимо
історію, дбайливо зберігаючи минуле і натхненно будуючи майбутнє.