{mosimage}У Галицькій видавничій спілці побачила світ книжка «Підпільна Церква в умовах тоталітарної держави». Це четверте науково-популярне видання  з тематики національної пам’яті, ініційоване спільнотою maidan.org.ua спільно з Інститутом історії Церкви Українського Католицького Університету.
У цьому проекті використано матеріали з архіву УКУ, зокрема, інтерв’ю з учасниками підпілля, документи, світлини. Упорядник — Ярослав Сватко. Автори та видавці висловлюють вдячність за сприяння у виданні цієї книжки ГО «Мистецький фонд ім. Короля Данила» та групі доброчинців.

Ця книга, складена з мозаїки спогадів учасників підпільного життя УГКЦ,
має на меті дати читачу можливість глибше збагнути свавілля влади, яка в
умовах тоталітаризму нищила усе людське і святе. Це гімн нескореним і
тим, хто не впав на коліна, хто, жертвуючи власним життям, вірив і цією
вірою наповнював не покриті «корою» серця, кидаючи виклик суспільству.
Мабуть,
сьогодні не буде перебільшенням сказати, що Українська Греко-Католицька
Церква у підпіллі зробила величезний внесок у розбудову незалежної
України. Усі ми знаємо велику кількість прикладів підпільної діяльності
греко-католицьких священників у кожному містечку та селі нашої рідної
Львівщини. На превеликий жаль, в книжці такого об’єму невтомної праці
кожного з них неможливо ґрунтовно описати. Варто згадати кілька імен
тих, хто на території  Стрийщини та Жидачівщини у важкі роки
переслідування УГКЦ, виконували свій святий обов’язок і несли людям
слово Боже.

Отець Йосафат Каваців (нині покійний), який був першим
греко-католицьким священиком після радянсько-німецької війни і останнім
ув’язненим священиком за нашу святу віру. Починаючи з 1962 року о.
Йосафат Каваців спільно із о. Романом Єсипом таємно правили служби Божі
по хатах, на цвинтарях, у закритих церквах та біля них. Вони одними з
перших почали відкривати й освячувати закриті й зняті з реєстрації
храми. Громади сіл йшли за ними, спільними зусиллями відбудовували
церкви, таємно відвідували служби. За це комуністична влада запроторила
о.о. Йосафата Каваціва і Романа Єсипа до концтаборів суворого режиму, з
яких до того здорові, міцні люди вийшли інвалідами. Однак це не зламало,
а навпаки підсилило, жагу служіння Господу.
Отець Іван Барабаш –
нині парох парафії Всіх святих українського народу у м. Стрий. Підпільна
діяльність о. Івана Барабаша починається у 1977 р. і продовжується аж
до виходу УГКЦ з підпілля. Протягом 18 років у хаті о. Івана Барабаша
правились служби Божі українськими священиками, а потім він сам
відправляв підпільні Богослужіння у різних селах Стрийщини. За це він та
його батьки зазнавали гонінь, переслідувань, арештів.
Отець Василь
Процик – нині адміністратор Храму Благовіщення Пресвятої Діви Марії у м.
Стрию, який разом з о. Іваном Барабашем був безпосереднім учасником
підпільного служіння Господу. Починав із прислуговування, а далі став
помічником, водієм і охоронцем о. Йосафата Каваціва. У своїй нелегкій
праці вони обслуговували близько 100 парафій по різних містах і селах
України.
Отець Любомир Матура – Крилошанин і Мітрат Львівської
Єпархії, який вивчав Богослів’я під проводом о. Йосафата Федорика ЧСВВ.
Він, наражаючись на переслідування і звільнення з роботи, підпільно
обслуговував греко-католиків починаючи з 1968 року. В його хаті була
розташована підпільна семінарія, а також проводилися усі церковні обряди
– сповіді, шлюби, хрестини. Але на найбільшу увагу заслуговує те, що у
цій оселі були висвячені 15 священиків, серед яких нині покійний єпископ
УГКЦ Кир Павло Василик.
Ця книга буде цікава усім, хто духовне
ставить вище за матеріальне, хто прагне знати історію не з фальшивих
книжок, а з першоджерел, з вуст очевидців. Думаючий читач збагне, що це
не тільки корисні факти з недавньої історії України, а й ілюстрація
беззаконня тоталітарної влади, яка намагалася стерти з лиця землі святе
для кожного українця – його віру.