{mosimage}Дуже часто нам доводиться зіштовхуватися з таким негативним явищем, як нецензурні слова. Навряд чи комусь це приносить задоволення, але так звані «міцні слова» продовжують отруювати дорослий, а найголовніше, дитячий слух.

Особливо неприємно чути брутальності з уст підлітків і молодих людей. Модна зачіска, стильний дорогий одяг, приємні обличчя і раптом неначе водоспад бруду із юних уст – нецензурна, безсоромна мова. Звідки ж діти, підлітки дізнаються подібні вислови?

Щоб відповісти на це запитання, достатньо прислухатися до мови дорослих. На жаль, лайку можна почути прямо на вулиці від перехожих, в магазинах, на будмайданчиках, на заводі, підприємстві, в офісах, фірмах, і навіть в кабінеті відповідальних робітників.

Самі дорослі не слідкують за своєю мовою і не турбуються про наслідки лихослів’я, а декотрі навіть свідомо знайомлять дітей з подібними виразами. Як правило, соціальна сфера формує мову дитини. Особливе місце тут відводиться сім’ї. Виховання культури мови залежить від щоденної поведінки батьків, їх міжособистісного спілкування.

Сім’я виховує самою атмосферою, мікрокліматом, середовищем. Дорослі, особливо батьки, є для дітей абсолютним авторитетом, до того ж, чим молодша дитина тим значимішою для неї є поведінка батьків, тим не критичнішим є запозичення, точне наслідування. Дитина копіює все: слова, жести, міміку, ходьбу, повторює вирази і критичні судження, які чує.

Ще сумніші справи в неблагонадійних сім’ях – там, де батьки ведуть аморальний спосіб життя, регулярно вживають спиртні напої. Нерідко при бесідах з батьками, діти котрих спілкуються нецензурними словами, можна почути виправдання типу: «був змучений», «був у поганому настрої», «вирвалося». Ці батьки не розуміють, що саме вони калічать мову своїх дітей, виробляють у них звичку до лихослів’я, якої буває дуже важко позбутися.

Яка причина того, що дитина засвоює негативні навики, які ніхто не намагається їй прищепити, в той час як правильні слова не завжди залишають слід в її душі? Народна мудрість каже: «Слова переконують, а приклад – надихає». «Натхненна» прикладом  лихослів’я батьків, дитина, потрапивши в подібну ситуацію, нехай навіть ігрову, абсолютно точно відтворить всі почуті «колючі» слова і вульгарні, грубі вислови, виростаючи в очах однолітків і шокуючи порядних дорослих.

Коли діти підростуть,  батьки здивуються, відчувши на собі грубість  сина чи доньки, чуючи непристойні вислови у свій адрес. 

Під час навчання у школі вплив на розвиток мови дитини почнуть чинити не тільки вчителі, але й шкільний колектив. З’являються нові джерела запозичення різноманітних нецензурних і жаргонних висловів. Деякі школярі початкових класів приносять з дому побутуючі там грубі вислови, які вже ввійшли до батьків у звичку.

Учні, не знайомі раніше з подібними словами, теж починають вживати їх і закріплювати у своїй свідомості і мові. В міру дорослішання діти стають  обережнішими, перебірливішими, хитрішими. Нецензурні слова вживаються тільки в компанії однолітків, нишком-тишком, при довірливих бесідах один з одним або «висловлюються» в ситуації конфлікту.

Заборони і боротьба проти такої мови з боку батьків, вчителів і вихователів можуть призвести до зворотного ефекту, якщо не враховувати психологічних особливостей особистості учня-підлітка, його прагнення до самостійності, незалежності, «дорослості».

«Бесіди» деяких хлопців та дівчат між собою складаються із двох-трьох десятків найбільш вживаних слів, пересипаних брудними словами. Адже скупий розум  йде об руку з лихослів’ям.
Абсолютно очевидним є те, що не всі дівчата і хлопці, які висловлюються нецензурними висловами чи жаргонними словечками, відчувають при цьому задоволення.

Чому ж вони так розмовляють? Прагнучи стати якнайшвидше самостійними, підлітки часто імітують своєрідні прояви «дорослості» і можуть самоутверджуватися таким чином. Небезпека такої імітації зводиться до того, що виникає стійка звичка до лихослів’я, до забруднення мови жаргонними висловами.

Велике значення у встановленні мови має субкультура підліткових груп, конформність, яка притаманна підліткам. Часто усвідомлюючи шкідливість і безглуздість своєї мовної поведінки, вони продовжують лихословити, щоб тільки не відрізнятися від значимого для них оточення. Однак, при виході із таких груп підлітки змінюють свої звички і лексикон.

На думку психолога Філонова Л.Б., предметом особливої уваги саме підлітків є засоби, способи і прийоми впливу на людей, починаючи від манери триматися і закінчуючи жестами, котрими супроводжується експресивна мова. Підлітки вишукують їх, збирають як своєрідну зброю, котру можна застосувати в деяких, особливо гострих життєвих ситуаціях. Одною із характерних особливостей «важкого» підлітка є те, що він не очікує пасивного наступу тої чи іншої ситуації, а активно сприяє, іноді навіть провокує її, для того щоб застосувати мовну заготовку певного характеру.

При вихованні культури мови не слід забувати про індивідуальні відмінності в діяльності нервової системи учнів – про силу процесів збудження і гальмування, їх збалансованості, рухливості. У декого ці процеси взаємно зрівноважуються,  в інших спостерігається домінування одного з них. У підлітків зі слабими процесами гальмування (домінують процеси збудження) часто можна спостерігати «неконтрольованість» вчинків, і саме вони найчастіше бувають схильними до грубих порушень дисципліни, звички до лихослів’я.

У школі проведено анонімне анкетування «Лихослів’я у нашій мові, житті та побуті» серед учнів 3-11 класів. В анкетуванні взяло участь 93 учні. На запитання «Чи вживаєте ви нецензурні слова?» так – відповіло – 50 учнів, ні – 35 учнів, інколи – 4 учні, дуже рідко – 4 учні.   «Як часто ви вживаєте лихослів’я?»: інколи – 36 учнів, час від часу – 5 учнів, часто – 4 учні, дуже часто (щодня, щохвилини) – 9 учнів, ніколи –  15 учнів, утрималось – 24 учні.

«Звідки у вашу мову прийшли і надалі надходять нецензурні слова?»: від старших – 16 учнів, від родичів – 16 учнів, від однокласників – 7 учнів, з телебачення (фільми, мультфільми) – 12 учнів, з вулиці – 11 учнів,  від друзів – 9 учнів, від дітей – 8 учнів, від людей (п’яних, незнайомих) – 4 учні, всюди – 6 учні, утрималось – 4 учні.

«З якою метою ви використовуєте нецензурні слова  у своїй мові?»: допомагає висловити думку – 25 учнів, коли хтось роздратував, рознервував – 22 учні, коли у поганому настрої – 13 учнів, просто так – 2, звичка – 3, для приколу – 2, заповняє брак слів – 4, у відповідь на образу – 6 учнів, коли я гніваюсь або розлючений – 11, ніколи – 5 учнів

«Хто з вашого найближчого оточення вживає нецензурні слова?»: у сім’ї, родичі – 24 учні, друзі – 29 учнів, однокласники – 19 учнів, сусіди – 12 учнів, не знаю – 3, утрималось – 6 учнів.

«Яке ваше відношення до лихослів’я?»: позитивне – 0, негативне – 66 учнів, байдуже – 22 учнів, утрималось – 5 учнів.

«Яке ваше ставлення до людей які вживають нецензурні слова у розмовній мові?»: позитивне – 4 учні, негативне – 59 учнів, байдуже – 24 учні, утрималось – 6 учні.

В процесі вироблення імунітету до шкідливих звичок дуже важливо не пропустити момент, коли підліток починає осуджувати свої вчинки, які приносять шкоду собі і суспільству. Справедливе засудження з боку колективу викликає почуття сорому і в цьому випадку спрямовано на розвиток позитивного відношення до самого себе – почуття власної гідності. Тому потрібно створювати ситуації «визнання вини».

Ці ситуації ведуть підлітка до моральної зрілості через переживання мук совісті, розкаяння, почуття сорому. Він починає розуміти відповідальність перед іншими за власні вчинки. Багаторазове повторення спільних дій з колективом приводить до вироблення моральних звичок.

Вступаючи в боротьбу з недоліками в людині, варто шукати союзника в нії самій. Психолог Рубінштейн С.Л. писав: «Хто хоче виправити недоліки людини, повинен шукати її позитиви, хоча б потенційні, ті її властивості, які можуть бути перевтілені в достоїнства при потрібному напрямку закладених в них сил».

Практичний психолог Братківської СЗОШ І-ІІІ ст. Стецько  Наталія