Микола Хорощак: «У бою солдати йдуть на смерть не за красиві слова політиків і урядовців»
{mosimage}Будь-яка війна несе смерть, каліцтво, «вдягає» в журбу тисячі материнських сердець. У війни холодні очі, у неї свій рахунок, своя безжальна арифметика. Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 р. до 15 лютого 1989 року, а це 2 238 днів. За цей час проходили службу в Афганістані 269 вихідців зі Стрийщини, восьмеро з них загинули, двоє пропали безвісті. У пам’ять про них 15 лютого щороку збираються побратими на спільну молитву біля монумента «Синам Стрийщини, які не повернулися з Афганської війни».
Цього дня з високих трибун посадовці, політики згадують про учасників бойових дій, які пройшли горнило чужої війни, неоднозначно оцінюючи події тих років. Ми ж вирішили поцікавитися думкою безпосереднього учасника Афганської війни, нашого земляка Миколи Хорощака, який протягом 1979-1981 років рядовим пройшов випробування на міцність солдатської присяги.
– Пане Миколо, 15 лютого минає 23 роки з дня виведення радянських військ з території Афганістану. Ви були одним з перших, хто побував на цій війні. Який слід вона залишила у вашому житті?
Для багатьох наших громадян майже десятилітня війна дотепер залишається загадкою, надійно прихованою правдою кремлівських вождів, які на той час керували тоталітарною комуністичною супердержавою. Ніяка армія із власної ініціативи не воює, вона лише виконує волю вищого державного і партійного керівництва країни, яку викладено у відповідних і не завжди зважених рішеннях. А розраховуватись за наслідки війни доводиться простим солдатам, офіцерам та мирному населенню. Це скалічені долі, сльози матерів, розбиті серця коханих, ненароджені діти. Це постійний страх за себе, друзів, батьків… Це психологічна, фізична і душевна травма на все життя.
{mosimage}Приймаючи рішення про ввід військ до Афганістану в 1979 році, партійне керівництво не виявило ні мудрості, ні далекоглядності. Вони дали себе заманити у безперспективну війну і тим самим створили передумови майбутнього власного краху. Американці, навчені досвідом у В’єтнамі, підрахували можливі матеріальні втрати.
Спецслужби США спрогнозували неминучу загибель і фіаско «імперії зла» і розпад більшовицького монстра. Афганістан став предтечею нищівного розвалу ленінсько-сталінського тоталітарного режиму. Вигода від цієї війни виявилася мізерною у порівнянні з тими втратами, які були завдані нашим інтересам у світі. Запитаєте, а якою була позиція наших патріотів та істориків на тому етапі історії? Вони боягузливо мовчали як тоді, так і тепер. Всім було байдуже до сліз і горя матерів, чиїх синів змусили воювати і гинути на чужій землі.
– Зараз більшість скептично сприймає таке поняття, як почесний обов’язок перед батьківщиною, вірність присязі.
Прикро констатувати, та Ви праві. Але у бою солдати йдуть на смерть не за красиві слова політиків і урядовців, а жертвують собою, рятуючи своїх друзів і командирів. Рядовий солдат, зв’язаний конституційним обов’язком, за свої дії непідсудний і всю відповідальність несуть його командири, які віддають накази. І було б непрощеним гріхом перед Богом і перед історією висувати звинувачення вісімнадцятирічним юнакам, призваним у радянську армію під загрозою військового трибуналу і силоміць кинутим в афганську м’ясорубку.
Навіть офіцерський склад не міг визначитись, що ж відбувається в Афганістані. Вони, як і солдати, були вірними присязі й оцінювали ці події з брехливих повідомлень у пресі й політінформацій замполітів, яким була відома тільки мізерна частина правди. Бо існували інструктори комітету держбезпеки і ЦК КПРС, які за всім стежили.
– Чи не єдиним у СРСР, хто публічно виступив проти знаходження наших військ в Афганістані, був академік Андрій Сахаров. Він найглибше оцінив трагічність ситуації.
Так, Андрій Сахаров — всесвітньовідомий борець проти тоталітаризму. За що й зазнав переслідування. Він передбачав і негативні наслідки цієї війни. Вона породила так званий «афганський синдром», одним з проявів якого є несприйняття багатьма ветеранами суті мирного життя і кризою духовних цінностей, як це бувало не раз в історії несправедливих і безглуздих воєн.
Через неприймання суспільством, невлаштованістю на побутовому рівні, більше 50% ветеранів готові були в будь-який момент повернутись в Афганістан. Напевно тому, що там не було між солдатами замовчувань, вигоди, якогось особливого статусу. Всі були у рівних умовах.
– Деякі спеціалісти вказують на позитивні моменти війни в Афганістані. Як Ви прокоментуєте це.
{mosimage}До позитивних наслідків, якщо так можна назвати, відноситься бойовий досвід, зокрема були випробувані деякі види зброї. Афганістан став своєрідним полігоном для військ усіх підрозділів армії, як сухопутних, так і повітряних. Також було підготовлено багато підрозділів внутрішніх військ і частин державної безпеки та прикордонних військ. Одночасно проходили серйозні випробування спецпідрозділи десантників, льотчики, вертолітники.
Перевіряли у бойових умовах техніку та озброєння. Під час боїв проводились випробування нових типів зброї, снайперських гвинтівок, нових оптичних прицілів, нові конструкції мін і вибухових пристроїв. Навіть польової армійської форми та взуття. Проходили у бойових умовах перевірку «санбати», «лазарети». Випробовувались нові медичні препарати, наркоз, інструменти та перев’язочні матеріали, а також проводили дослідження психологи.
Мало відомий той факт, що на прохання керівництва Афганістану радянські геологи провели широкомасштабні геологічні дослідження, щоб виявити і оцінити запаси корисних копалин і сировинно-мінеральних ресурсів. Вони досконало прочитали карту розташування підземних багатств і виявили багато особливо унікальних корисних копалин, зокрема: алмази, золото, нафту, газ. А залізну руду та інші рідкісні метали можна видобувати відкритим способом. Не дивлячись на природні багатства і вигідне геополітичне розташування, економіка країни була найвідсталішою у світі.
У більшості людей ця країна асоціюється тільки з війною. Але ж до 1979 року вона жила і продовжує зараз жити своїм життям. Ось, наприклад, релігія відіграє велику роль в існуванні пересічного афганця. Іслам має багатовікову історію, звичаї обряди і догми, які формують поведінку віруючого населення, 98 % якого сповідує іслам сунітського спрямування. Ворожнеча між племенами спостерігається до тих пір, доки не виникає зовнішня загроза для країни.
Ще один факт: Афганістан посідає друге місце у світі після Марокко з виробництва наркотиків. За даними ООН на складах Афганістану зберігаються тисячі тон чистого героїну. Своєю чергою цей героїн афганського виробництва щорічно призводить до смерті у Росії вдвічі більше людей, ніж загинуло радянських солдат за всю майже десятирічну війну.
– Існують також психологічні та моральні наслідки цієї війни безпосередньо для українського суспільства.
Якщо говорити про психологічні та моральні наслідки цієї війни безпосередньо для України, то вони залишили глибокий слід. Ціна війни в Афганістані для нашої держави віддзеркалюється у такій статистиці: 160 тис. учасників, 3 280 загиблих, 80 пропали безвісти, більше 50 тис. стали інвалідами внаслідок поранень, контузій та «екзотичних» захворювань, не типових для нашого клімату. Тільки зі Стрийщини військкомат відправив в Афганістан 269 юнаків, десять з яких не повернулися живими додому.
Більшість учасників цієї війни отримали важкі та середні поранення й контузії, внаслідок чого стали інвалідами. Сьогодні дуже часто у різних кабінетах доводиться чути від чиновників, що ми не воювали за Україну. Та ви, шановні, як і ваші батьки, також працювали на СРСР і служили в радянській армії, а пенсії вам платить Україна. Пільги ветерани Афганістану отримують як компенсацію за втрачене здоров’я на цій війні.
А рани душі й тіла, завдані чужою війною, й надалі про себе нагадують. Дуже важко відновити втрачену рівновагу і спокій. Не просто висловити словами усі накопичені почуття, та виходить так, що минуле жорстоко карає тих, чия юність і так зазнала жахливих, надлюдських страждань на війні. Головне, щоб ніколи не повторилося це лихо, і нехай наші діти про війни дізнаються тільки з книг та фільмів.
Розмову записала
Наталія Карпенкова
{mosloadposition user7}
