Мистецтво у в’язниці: і за колючим дротом творять прекрасне
{mosimage} У виставковій залі Меморіального комплексу «Борцям за волю України» експонується пересувна виставка «Мистецтво у в’язниці. Преображення Господньою любов’ю». Ініціатором експозиції в нашому місті виступила Стрийська єпархія, зокрема Владика Тарас Сеньків, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ.
На виставці представлені твори образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва засуджених з усіх областей України, які відбувають покарання в установах позбавлення волі. Показ робіт проводить Українська Греко-Католицька Церква у співпраці з Берлінською галереєю «MAGNIFICAT», Інститутом Соціальної Стратегії (LAICHEN und BERLIN) і Товариством «Мистецтво і в’язниця» при сприянні Державної кримінально-виконавчої служби України. ЇЇ вже побачили в Києві, Донецьку, Чернігові, Дрогобичі.
Мета заходу – сприяння суспільному розумінню та комунікації через мистецтво з нашими співгромадянами, що опинилися у місцях позбавлення волі, а також ознайомити широкий загал з кроками реформування пенітенціарної системи у контексті в’язничного душпастирського служіння Церкви. За посередництвом Державної кримінально-виконавчої служби України було передано 148 творів від 142 авторів із місць позбавлення волі усіх областей України.
{mosimage}Під час офіційного відкриття директор Краєзнавчого музею «Верховина» Галина Верес, зазначила, що ця виставка проводиться під патронатом блаженнішого Патріарха Любомира і є нагодою для завершення національного відбору робіт на Міжнародний конкурс образотворчого мистецтва ув’язнених та засуджених у Берліні на тему «Очима інших».
У свято Преображення 50 кращих творів з України було відібрано мистецьким журі для участі у фіналі. Тема конкурсу має завдання сфокусувати увагу суспільства на сприйнятті людей, що опинилися на узбіччі нормального життя: засуджених, бездомних, неповноправних, чия людська гідність потребує більшої уваги. Кошти, отримані від конкурсу, підуть на підтримку проекту ресоціалізації у буцегарні Ля Пікота в Боготі (Колумбія) та жіночій в’язниці у Чернігові.
Владика Тарас Сеньків, Апостольський адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ зауважив, що назвав би цю виставку зустріччю з надією чи зустріччю двох світів: світу, в якому живемо ми, і світу тих людей, які справедливо, а деколи й ні, потрапили за грати. Поки людина живе, вона завжди має шанс. А ми не маємо права судити, чи хтось заслужив, чи не заслужив покарання у тюрмі.
Орієнтиром для нас повинні стати слова Ісуса Христа: «Я був у в’язниці, а ви мене не відвідали». Суспільство несе у великій мірі відповідальність за кожну людину і за її долю, й, зокрема, за ту, яка оступилася. Закритий простір – це не є простір помсти. Він має нести виховання, має дати людині шанс на зміну.
Сьогодні ми бачимо, як мовою мистецтва люди позбавлені волі намагаються розповісти про свій внутрішній стан, переживання, свою мрію про свободу. Ця виставка — ще один спосіб дати людині шанс повернутися до нормального життя, до суспільства і стати людиною з великої букви. А для нас ця виставка нехай буде промовистим викликом, що є люди, які терплять, бо наразі їхнє терпіння є більше, але вони потребують нашої уваги.
Згадаймо притчу про блудного сина. Це розповідь про юнака, який, не послухавшись батьківської науки, зійшов на манівці, але згодом навернувся, прийшов до батька. Який не переставав його любити. «Не переставаймо і ми любити навіть тих, хто провинився. Молімося за них, будьмо милосердні, як і Отець наш небесний милосердний», — наголосив Владика Тарас Сеньків.
Своїми враженнями від побаченого поділилися перші відвідувачі виставки. Отець Ігор Ільків капелан виправної колонії у с.Заклад Миколаївського району: «Я впевнений, що в’язницю потрібно рекламувати для нас людей, які живуть за тими мурами, бо чим більше ті люди, які там – є закриті, відповідно, й ми є закриті для них.
{mosimage}Зазвичай ставимося до них з пересторогою, ми не готові зустрітися з ними на волі, ми не готові здолати бар’єр свідомості. І коли колишні злочинці виходять, їм важко адаптуватися у суспільстві. Та коли ми усвідомимо, що їм потрібно трохи уваги й розуміння, їм буде легше далі вести нормальне життя. Ця виставка має зблизити нас. Адже те, що зображено на цих картинах, представляє їхнє бачення світу, говорить про спрямування їхніх душ до світла. Як бачите, сюжети картин цілком земні й реальні».
Капелан виправної колонії №110 у с. Держів Миколаївського району, яка налічує понад триста в’язнів, отець Андрій має десятирічний досвід роботи у цій установі. Він каже: «Основна місія капелана – принести Христа. Допомогти зрозуміти слово Боже. Щоб дійсно Божа присутність була серед в’язнів, бо вони ж такі самі люди, як ми.
Як казав Христос: «Господь прислав мене, щоб принести полоненим визволення», тому, так чи інакше кожен з нас потребує того визволення у Христі. Серед засуджених є багато добрих людей, як показує ця виставка, і талановитих людей. Саме за гратами люди переосмислюють своє життя, «зустрічають» Бога, відкривають у собі талант».
{mosimage}Поетеса Теодора Савчинська-Латик та заступник міського голови Таїсія Гайдукевич, зазначили, що їх ця виставка налаштовує на філософський лад. Видно, що на цих людей зійшло Боже провидіння. У картинах прослідковується надзвичайна туга. На їхнє переконання ця акція дуже потрібна, вона рушить стереотипи.
Важливість цієї виставки, мабуть, полягає у певному обміні сигналами через мистецтво. Як показує експозиція, і за колючим дротом можна творити прекрасне. Нам залишається лиш зробити на зустріч до ближнього адекватні кроки, зрозуміти, пробачити, дати шанс.
Наталія Карпенкова.
Фото автора
