На Стрийщині встановили меморіальну дошку актрисі Іванні Біберович
{mosimage} 11 вересня у с. Фалиш Стрийського району відбулося освячення меморіальної дошки, встановленої на честь видатної актриси Іванни Біберович. Приурочена ця подія до 150 річчя з дня народження примадонни галицьких театрів. Ініціатор встановлення – журналіст, публіцист Роман Пастух. Виготовлено пам’ятний знак за кошти меценатів.
Меморіальну дошку встановлено на будинку в якому народилася у 1861 році Іванна Біберович (з дому — Королевич) в родині художника Антона Королевича. Чин освячення провели: о. Мирон Гринишин, о. Богдан Манишин, о. Василь Кривецький.
Також були присутні: родина настоятеля Фалишської церкви Усікновення Голови Івана Хрестителя о. Василя Сеніва, яка проживає у цьому будинку, голова Стрийської районної ради Роман Козак, мешканці села Фалиш, автор ідеї – Роман Пастух. Він зокрема зазначив, що вже готова до друку книжка «100 видатних українців», де він дослідив і описав життя непересічних постатей, які залишили вагомий слід у різних сферах життя. «Встановлення меморіальної дошки Іванні Біберович – це перша ластівка відродження забутих імен наших славних земляків», – наголосив Роман Пастух.
Голова Стрийської районної ради Роман Козак виступаючи зазначив, що Стрийщина – край високої культури і духовності, який за всю історію нагромадив велику і багату скарбницю народних традицій та мистецьких здобутків. Такою перлиною була й наша землячка Іванна Біберович.
До речі, на мапі туристичного маршруту «Мистецька Стрийщина» є такий пункт, як с.Фалиш – «Іванна Біберович – окраса драматичної сцени» – середня школа, кімната І. Біберович.
Довідка: Іванна Біберович народилась в родині художника Антона Королевича 30 грудня 1861 р. в с. Фалиш Стрийського району. У 1866 у «Наталці Полтавці» Івана Котляревського вперше виступила на сцені під іменем І. Ляновської (цей псевдонім мала до 1879). У 1876-1892 рр. — провідна актриса у театрі «Руської бесіди», створила неповторні образи в українському класичному репертуарі. Одружившись з Іваном Біберовичем, виїхала до Коломиї, де проживала до смерті, лише зрідка виступаючи на сцені.
Померла 7 вересня 1937 р. Похована в Коломиї. Цьогоріч з нагоди 150-річчя з дня її народження у Коломиї засновано спеціальну премію імені Іванни Біберович, яка буде вручатися як відзнака за кращу акторську роботу.
Цього ж дня у с.Фалиш відзначали 100-річчя кам’яної церкви Усікновення Голови Івана Хрестителя та храмове свято з нагоди празника Усікновення голови Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Іоана, або, як кажуть у народі, Головосіки.
Настоятель храму отець Василь Сенів у своїй промові сказав: «Нинішнє свято – не просто чергова дата в церковному календарі. Це свято – чудова нагода для всіх нас зазирнути у себе. І якщо, заглянувши у серце своє, ми побачимо, що воно обернулося на темну в’язницю для совісті нашої, – то розв’яжімо кайдани безбожності, розірвімо пута гріха й випустімо на свободу Предтечу Господнього – чистий дух покаяння! А тоді, услід за ним, надійде й потужніший від нього – Святий Дух смирення Христового. Він охрестить нас найсолодшим миром Божим та святою любов’ю Його».
За народними традиціями в цей день не можна працювати, особливо сікти чи різати будь-який круглий овоч, який формою нагадує голову — капусту, картоплю. Казали, що якщо в цей день зрізати головку капусти, то з неї може потекти кров. На Головосіки не варять борщу. Гріх навіть (єдиний день у році) їсти борщ. Картоплю варили в «мундирах», гарбузи пекли, хліб відламували руками. Їли тільки пісні страви або й зовсім не їли. Через строгий піст, встановлений на Головосіки, це свято відоме серед віруючих ще під назвою «Іван Пісний».
Цього дня кожен намагається побувати в церкві, а ті, кого мучать головні болі, просять зцілення. За народним віруванням день Головосіка є останньою межею, коли з’являються грози. Але, якщо хтось почув грім, то це віщувало довгу і теплу осінь. Звідси й приповідка: «Загримів Головосік – тепла прибавить рік».
Наталія Карпенкова, фото автора
