Найважливіше – не втрачати чар пластування
{mosimage}Цьогоріч Національна скаутська організація України «ПЛАСТ» святкує своє 100-ліття. За всю історію «Пласту» до його лав входили такі відомі історичні постаті, як: Степан Бандера, Роман Шухевич, астронавтка Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, всесвітньо відомий економіст Богдан Гаврилишин, глава УГКЦ Любомир Гузар та багато інших. Про цьогорічне святкування нам розповіла стриянка, одна з організаторів Ювілейної міжкрайової пластової зустрічі, старшопластунка-вірлиця Христина Вишньовська.
Декілька слів про мою співрозмовницю: Христина Вишньовська народилась в
1991 році в м. Стрий. Закінчила гімназію ім. А. Шептицького, навчається
в НУ «Львівська політехніка». В «Пласті» з 1998 року. Є виховницею
гуртка «Чарівні струни» та зв’язковою куреня ч.10 ім. Княгині Ольги. За
час пластування була одним з організаторів акції Вифлиємський Вогонь
Миру, фестивалю пластової творчості «День пластуна», «Свята весни»,
Крайового вишколу виховників та багатьох інших заходів, була учасницею
понад 15 пластових таборів, з них в 5 – співорганізатором. Під час
святкування 100-ліття «Пласту» працювала в оргкомітеті Ювілейної
міжкрайової пластової зустрічі керівником служби логістики.
–
Христино, «Пласт» має свою історію та ідею, довкола якої згуртовувала в
різний час українців. Декілька слів про створення організації.
Історія
«Пласту» почалась ще понад 100 років тому. Тоді троє непересічних
українців, незалежно один від одного, вирішили впроваджувати скаутську
методику в Україні. Ними були: відомий біолог, д-р Олександр Тисовський,
педагог та письменник Петро Франко (син політичного діяча та
письменника Івана Франка) та військово-політичний діяч Іван Чмола. Всі
вони бачили роль новоствореного скаутського руху по-різному, але
покладали на нього єдину мету – зорганізувати молодь довкола спільної
ідеї. Цієї ідеєю стало виховання добрих патріотів на релігійних засадах.
Ця ідея залишається незламною уже 100 років.
– За час існування організації змінилася не одна влада. На Вашу думку, який рецепт довголіття «Пласту» ?
Справді,
«Пласту» довелось пережити заборону польською владою в 1930 році,
підпілля. Багато пластунів ввійшли до Проводу ОУН-УПА з початком Другої
світової війни. Після завершення війни багато українців, тікаючи від
переслідувань радянської влади, були змушені емігрувати за океан.
«Пласт» почав діяти в діаспорі, зберігаючи українські традиції та
слугував осередком спілкування українців за кордоном, допоміг зберегти
українську ідентичність попри те, що його члени оселились в різних
країнах. В 1989 році, коли крах радянської системи вже був неминучим,
«Пласт» відродився і в Україні. Сьогодні це найбільша скаутська і
молодіжна організація в Україні загалом, яка нараховує близько 6000
членів.
– Як проходило святкування такої визначної дати для «Пласту»?
Святкування
100-ліття «Пласту» тривало майже цілий рік. Розпочалось воно з
символічної акції – передачі Вифлиємського Вогню Миру і закінчилось
Ювілейною міжкрайовою пластовою зустріччю (ЮМПЗ) у Львові. За цей час
нам вдалось провести багато доброчинних акції, «Свято весни» майже у
кожному регіоні України, акції для дітей тощо. Я доєдналась до
оргкомітету заключної і, мабуть, найвідповідальнішої акції.
– Розкажіть детальніше про Ювілейну міжкрайову пластову зустріч як заключний акорд святкування 100-ліття.
Ювілейна
міжкрайова пластова зустріч відбувається кожних 5 років. Востаннє
Україна приймала у себе пластунів з цілого світу 10 років тому.
Цьогорічне святкування, безумовно, стало особливим. За весь час
ЮМПЗ-2012 відвідало понад 2500 учасників та гостей. Святкування
розпочалось на початку серпня разом із стартуванням крайових таборів,
цьогоріч їх було 19. Кожен з таборів був для спеціальної пластової
аудиторії, в залежності від віку та зацікавлень його учасників. Після
завершення таборів всі учасники та гості з’їхались до Львова на фінальну
частину Зустрічі.
Ми створили програму, яка була б цікавою абсолютно
для всіх пластунів, не залежно від віку. Розпочали з урочистого
відкриття в центрі м.Львова, де встановили рекорд України, зв’язавши
найдовшу линву з пластових хусток. Протягом наступних 4 днів діти
відвідували різні активітети: в Золочівському замку відтворили дух
Середньовіччя, учасники спробували себе у лицарських поєдинках,
файєр-шоу, гігантських «живих шахах», стрільбі з арбалету тощо.
1991 році в м. Стрий. Закінчила гімназію ім. А. Шептицького, навчається
в НУ «Львівська політехніка». В «Пласті» з 1998 року. Є виховницею
гуртка «Чарівні струни» та зв’язковою куреня ч.10 ім. Княгині Ольги. За
час пластування була одним з організаторів акції Вифлиємський Вогонь
Миру, фестивалю пластової творчості «День пластуна», «Свята весни»,
Крайового вишколу виховників та багатьох інших заходів, була учасницею
понад 15 пластових таборів, з них в 5 – співорганізатором. Під час
святкування 100-ліття «Пласту» працювала в оргкомітеті Ювілейної
міжкрайової пластової зустрічі керівником служби логістики.
–
Христино, «Пласт» має свою історію та ідею, довкола якої згуртовувала в
різний час українців. Декілька слів про створення організації.
Історія
«Пласту» почалась ще понад 100 років тому. Тоді троє непересічних
українців, незалежно один від одного, вирішили впроваджувати скаутську
методику в Україні. Ними були: відомий біолог, д-р Олександр Тисовський,
педагог та письменник Петро Франко (син політичного діяча та
письменника Івана Франка) та військово-політичний діяч Іван Чмола. Всі
вони бачили роль новоствореного скаутського руху по-різному, але
покладали на нього єдину мету – зорганізувати молодь довкола спільної
ідеї. Цієї ідеєю стало виховання добрих патріотів на релігійних засадах.
Ця ідея залишається незламною уже 100 років.
– За час існування організації змінилася не одна влада. На Вашу думку, який рецепт довголіття «Пласту» ?
Справді,
«Пласту» довелось пережити заборону польською владою в 1930 році,
підпілля. Багато пластунів ввійшли до Проводу ОУН-УПА з початком Другої
світової війни. Після завершення війни багато українців, тікаючи від
переслідувань радянської влади, були змушені емігрувати за океан.
«Пласт» почав діяти в діаспорі, зберігаючи українські традиції та
слугував осередком спілкування українців за кордоном, допоміг зберегти
українську ідентичність попри те, що його члени оселились в різних
країнах. В 1989 році, коли крах радянської системи вже був неминучим,
«Пласт» відродився і в Україні. Сьогодні це найбільша скаутська і
молодіжна організація в Україні загалом, яка нараховує близько 6000
членів.
– Як проходило святкування такої визначної дати для «Пласту»?
Святкування
100-ліття «Пласту» тривало майже цілий рік. Розпочалось воно з
символічної акції – передачі Вифлиємського Вогню Миру і закінчилось
Ювілейною міжкрайовою пластовою зустріччю (ЮМПЗ) у Львові. За цей час
нам вдалось провести багато доброчинних акції, «Свято весни» майже у
кожному регіоні України, акції для дітей тощо. Я доєдналась до
оргкомітету заключної і, мабуть, найвідповідальнішої акції.
– Розкажіть детальніше про Ювілейну міжкрайову пластову зустріч як заключний акорд святкування 100-ліття.
Ювілейна
міжкрайова пластова зустріч відбувається кожних 5 років. Востаннє
Україна приймала у себе пластунів з цілого світу 10 років тому.
Цьогорічне святкування, безумовно, стало особливим. За весь час
ЮМПЗ-2012 відвідало понад 2500 учасників та гостей. Святкування
розпочалось на початку серпня разом із стартуванням крайових таборів,
цьогоріч їх було 19. Кожен з таборів був для спеціальної пластової
аудиторії, в залежності від віку та зацікавлень його учасників. Після
завершення таборів всі учасники та гості з’їхались до Львова на фінальну
частину Зустрічі.
Ми створили програму, яка була б цікавою абсолютно
для всіх пластунів, не залежно від віку. Розпочали з урочистого
відкриття в центрі м.Львова, де встановили рекорд України, зв’язавши
найдовшу линву з пластових хусток. Протягом наступних 4 днів діти
відвідували різні активітети: в Золочівському замку відтворили дух
Середньовіччя, учасники спробували себе у лицарських поєдинках,
файєр-шоу, гігантських «живих шахах», стрільбі з арбалету тощо.
У
Шевченківському парку створили мистецьку ділянку з осередками
ковальства, гончарства, ткацтва, писанкарства, в парку на Погулянці були
різноманітні спортивні ігри – від водних до переправ та альпінізму, а
на території Духовної Семінарії та Українського католицького
університету учасники спробували себе на байдарках та катамаранах, в
пейнтболі, навчились робити батарейки з лимону, надавати першу медичну
допомогу. Крім цього, щодня відбувались конференції для старших
пластунів, заключна з яких відбулась 23-го серпня в актовій залі
Духовної семінарії.
– Якою була географія та вік учасників Зустрічі?
Більшість
учасників були з України. Але дуже приємно, що Зустріч відвідали
численні делегації пластунів з Канади, США, Автралії, Аргентини,
Німеччини, Польщі, скаути з Казахстану, Росії, США, Польщі та Молдови.
Вік учасників коливався від найменших «пташат», яким ледь виповнилось
півроку, до 90-річних пластунів-сеньйорів. У програмі взяли участь такі
відомі пластуни, як: блаженійший Любомир Гузар, ректор УКУ Борис Гудзяк,
науковець та Начальний пластун Любомир Романків, всесвітньовідомий
економіст Богдан Гаврилишин, академік Ігор Юхновський, історик Орест
Субтельний та багато інших.
– Рівень та масштаби акції вражають. Чи складно було організувати захід?
Оргкомітет
розпочав свою підготовку ще в листопаді минулого року. Ми зібрали
молоду команду, середній вік якої 25-27 років. Серед керівників служб я
була наймолодша. До слова, за кордоном такі акції організовують лише
сеньйори, пластуни старші 35 років. Саме тому слова подяки і захоплення з
боку старших пластунів з діаспори були для нас особливо вагомими. Я
була керівником служби логістики. Це означає, що моя служба відповідала
за організацію транспортування, зустріч пластунів з діаспори, всі
пасажирські та вантажні перевезення впродовж цілого ЮМПЗ, створення
інформації про можливості самостійного доїзду тощо. Для мене це стало
цікавим досвідом, практичним доповненням до теоретичних знань з
університету. Багато нюансів для мене були новими, особливо бюрократична
сторона організації транспортування такої кількості дітей. Але я
щаслива, що виправдала добрі сподівання співорганізаторів акції. Все
пройшло чудово.
– Що наостанок Ви б хотіли побажати пластунам і читачам загалом?
Найважливіше
– не втрачати чар пластування, саме він дає нам наснагу для нових
звершень і пам’ятати, що «Пласт» виховує доброго громадянина. Не можна
бути байдужим до себе і України. Ми стоїмо на порозі нової епохи і якою
вона буде – залежить лише від нас. До речі, у нашому рідному Стрию є теж
пластуни і незабаром проводитиметься набір новачків. Тож раді будемо
вітати усіх у нашій дружній родині пластунів.
Шевченківському парку створили мистецьку ділянку з осередками
ковальства, гончарства, ткацтва, писанкарства, в парку на Погулянці були
різноманітні спортивні ігри – від водних до переправ та альпінізму, а
на території Духовної Семінарії та Українського католицького
університету учасники спробували себе на байдарках та катамаранах, в
пейнтболі, навчились робити батарейки з лимону, надавати першу медичну
допомогу. Крім цього, щодня відбувались конференції для старших
пластунів, заключна з яких відбулась 23-го серпня в актовій залі
Духовної семінарії.
– Якою була географія та вік учасників Зустрічі?
Більшість
учасників були з України. Але дуже приємно, що Зустріч відвідали
численні делегації пластунів з Канади, США, Автралії, Аргентини,
Німеччини, Польщі, скаути з Казахстану, Росії, США, Польщі та Молдови.
Вік учасників коливався від найменших «пташат», яким ледь виповнилось
півроку, до 90-річних пластунів-сеньйорів. У програмі взяли участь такі
відомі пластуни, як: блаженійший Любомир Гузар, ректор УКУ Борис Гудзяк,
науковець та Начальний пластун Любомир Романків, всесвітньовідомий
економіст Богдан Гаврилишин, академік Ігор Юхновський, історик Орест
Субтельний та багато інших.
– Рівень та масштаби акції вражають. Чи складно було організувати захід?
Оргкомітет
розпочав свою підготовку ще в листопаді минулого року. Ми зібрали
молоду команду, середній вік якої 25-27 років. Серед керівників служб я
була наймолодша. До слова, за кордоном такі акції організовують лише
сеньйори, пластуни старші 35 років. Саме тому слова подяки і захоплення з
боку старших пластунів з діаспори були для нас особливо вагомими. Я
була керівником служби логістики. Це означає, що моя служба відповідала
за організацію транспортування, зустріч пластунів з діаспори, всі
пасажирські та вантажні перевезення впродовж цілого ЮМПЗ, створення
інформації про можливості самостійного доїзду тощо. Для мене це стало
цікавим досвідом, практичним доповненням до теоретичних знань з
університету. Багато нюансів для мене були новими, особливо бюрократична
сторона організації транспортування такої кількості дітей. Але я
щаслива, що виправдала добрі сподівання співорганізаторів акції. Все
пройшло чудово.
– Що наостанок Ви б хотіли побажати пластунам і читачам загалом?
Найважливіше
– не втрачати чар пластування, саме він дає нам наснагу для нових
звершень і пам’ятати, що «Пласт» виховує доброго громадянина. Не можна
бути байдужим до себе і України. Ми стоїмо на порозі нової епохи і якою
вона буде – залежить лише від нас. До речі, у нашому рідному Стрию є теж
пластуни і незабаром проводитиметься набір новачків. Тож раді будемо
вітати усіх у нашій дружній родині пластунів.
Розмову вела Наталія Карпенкова
