НЕЗАБУТНЄ ЛІТО – 2012

{mosimage}Кожен із нас мріє про незабутнє літо, щоб згодом згадувати про нього довго-довго. Учням школи польської національної меншини випала чудова нагода відпочити, оздоровитися, покращити свої знання з польської мови і просто гарно провести час у сусідній державі аж двічі.

У середині липня цього року група учнів школи
польської національної меншини при СЗШ І-ІІІ ст. №1 взяла участь у
програмі з обміну молоддю і вирушила до міста Радомишль Вєлькі на
запрошення товариства «Наша Гміна». Основною метою поїздки було
покращити рівень знань польської мови, ознайомитися з культурою Польщі
та зміцнити партнерські відносини між стрийською польською школою та
гімназією ім. Івана Павла ІІ у Радомишлі.

Сама
будівля гімназії досить велика і простора: широкі коридори, де ми могли
досхочу набігатися, затишні класні кімнати, велетенський спортзал,
тренажерна зала з найновішим обладнанням, зала для пінг-понгу, де ми так
любили проводити свій вільний час, тенісний корт, баскетбольний
майданчик, ну і, звичайно, їдальня. Особисто мені найбільше сподобався
спортзал, який був настільки величезний, що в ньому можуть проводити
заняття з фізкультури одночасно три класи.

Кожного
дня ми мали різні цікаві спортивні ігри, а також відбувся турнір з
футболу між нашою командою зі Стрия і командами м. Радомишл. У програмі
були цікаві та пізнавальні поїздки. В Щецінє відвідали музей
дорогобудування, де відтворено розвиток цієї галузі, починаючи від
ґрунтових доріг і закінчуючи модерними автострадами. У містечку Забава
взяли участь у хресній дорозі мучениці  бл. Кароліни Кузки. Найбільше
вражень у нас пов’язано з поїздкою до Вроцлава.

У
цьому давньому і красивому місті, яке отримало назву «місто гномів», на
кожному кроці можна знайти скульптурки цих казкових персонажів. У
Вроцлаві ми  відвідали зоопарк, японський сад з різноманітними
екзотичними рослинами. Запам’яталася нам Рацлавіцька панорама, на якій
зображена боротьба польського народу за незалежність. Не можна не
згадати і про музей Адама Міцкевича, де поєдналося сучасне зі
старовинним. Біля вишуканих ваз висіло чудо-дзеркало, а по підлозі
«стрибала» голограма годинника, поряд зі старими документами можна було
подивитися на електронну версію рукописів Адама Міцкевича.

Думаю, всім запам’ятається це чудове місто з давніми будинками, веселими скульптурами гномиків і величними костелами.
Все,
що добре – швидко закінчується. Звичайно, найболючішим для всіх стало
прощання. Хоча ми всі знали, що розлучаємося з нашими польськими друзями
лише на тиждень, оскільки у них була запланована подорож в Україну
(зокрема у Стрий), перед від’їздом дуже важко було стримати сльози. Адже
за цей час  ми всі встигли не тільки збагатити свій внутрішній світ,
поспілкуватися, побачити багато  нового, а ще й здружитися і стати
однією великою сім’єю!
Вдруге подорож у Польщу почалася з поїздки у
містечко Чаплінек, яке знаходиться на півночі Польщі, біля озера
Дравско. Кожен день був наповнений новими враженнями, емоціями та
переживаннями. За цих чудових 10 днів ми встигли побувати в канатному
парку, де подолали 77 перешкод. Також можемо сміливо сказати, що
підкорили водні простори: поплавали на байдарках і катамаранах, зробили
15-кілометровий заплив на байдарках через ціле озеро Дравско і вздовж
річки Драви.

Нам випала чудова нагода краще
ознайомитися з культурою та історією Польщі, із традиціями і звичаями
цієї країни, зокрема коли ми відвідали історичний центр «Славогруд»
поблизу Чаплінка, де могли відчути дух середньовіччя, постріляти з лука і
метнути спис, відчути себе в ролі принцеси або лицаря, а також
самостійно викувати середньовічну монету. Нашій групі пощастило побувати
у музеї мінералів, від якого особисто я була в захваті, бо ще ніде не
бачила настільки дивні і красиві камені, гігантські мушлі, незвичні
ракушки. На згадку про це казкове місце кожен із нас мав змогу придбати
свій камінь, а також різні прикраси із натурального каміння.

{mosimage}Не
кожен зможе похвалитися, що побував на маяку, а ми мали таку чудову
нагоду; із його вершини був незрівнянний вид на Балтійське море і місто
Колобжег. Один день був присвячений Україні, нашим традиціям і нашій
культурі. Наша група підготувала концерт. Польські діти весело
підспівували з нами «Червону руту» і «Мамину сорочку». Всім також були
до вподоби наші українські вишиванки. Кожен день був настільки цікавим і
не схожим на інші, що ми й оком не змигнули, як прийшла пора прощатися і
повертатися додому.

Ми з таким жалем і
небажанням залишали наші затишні будиночки, до яких так звикли,
пристань, із якої стільки разів відчалювали у плавання, їдальню, де так
смачно нам готували різноманітні страви, і, звичайно, друзів, з якими
пов’язано стільки незабутніх спогадів. Наша поїздка до Чаплінка принесла
нам море емоцій, океан радощів та позитиву. Звичайно, треба скласти
доземний уклін усім, хто організував нам таке чудове свято, а саме:
директору польської школи пані Лесі Бугері, керівникам  проектів: пану
Анджею Пшибишевскому – директору товариства «Наша Гміна» та пану Мартіну
Глушику – голові товариства «Підтримка молоді», нашим наставникам пані
Юлії Муль та пані Марії Музиці, пані Олександрі і пану Едварду Олексякам
та Оресту Голінському. Без Вас ми не мали б такої чудової нагоди
відпочити, без Вашого керівництва наша поїздка не була б настільки
насиченою, цікавою та яскравою. Спасибі всім Вам за таку чудову подорож!

P.S. Я щиро раджу всім своїм одноліткам відвідувати уроки польської
мови у нашій школі. Тут ви зможете не тільки досконало вивчити польську
мову, почерпнути знання з географії та історії Польщі, але й знайти
нових друзів і нові захоплення, навчитися мудро використовувати свій час
і бути щасливими!