Перлини дерев’яної сакральної архітектури в Стрию

{mosimage}У виставковій залі Стрийського краєзнавчого музею «Верховина» експонується виставка художніх фотографій. Це храми, де бував Іван Франко. Автор виставки  – лікар-психіатр Сергій Тис, який народився в Стрию, на сьогодні працює лікарем у Львівській обласній клінічній психіатричній лікарні.

Це перша виставка в музеї. Її «родзинка» у тому, що у всіх церквах, що на світлинах, бував у різний час Іван Франко. Про одних писав як про пам’ятки архітектури, про інших – які скарби зберігають, ще про інших – з якими історичними подіями вони пов’язані. В багатьох церквах мав знайомих священиків, які   збирали для   нього старі письмена, фольклор та різні оповіді. До речі, серед них і два храми зі Стрийщини: церква святого Миколая у с. Стрілків(1650 р.) та інтер’єр церкви Воздвиження Чесного Хреста у с. Добрівляни (1738 р.) .

Сергій Тис розповідає, що багатьох церков, що потрапили у його
фотооб’єктив,  вже нема. Найбільше зникло їх за останні 20 років.
Унікальність виставки в тому, що на світлинах – сакральні споруди в
первозданному вигляді, які дійшли до нас .
{mosimage}Стрияни мають можливість
ознайомитися з експонатами виставки протягом грудня. А ми представляємо
вам автора, фотохудожника за покликом душі – Сергія Тиса.  Вперше він
почав фотографувати, подарованим батьком (теж, до речі,
лікарем-психіатром) ФЕДом-3, коли йому було 14 років. З того часу, цей
раритет зберігся в робочому стані.

Крім нього ще були «Любитель» з
кадром 6х6, «Зеніт», але справжнє захоплення фотографією прийшло з
цифровим «Sоny», який, разом з комп’ютером, дав дуже широкі можливості
експериментувати. На даний час користується «NIikon D200». Друкувався у
фотоальбомі «Українська Світлина» (2-ий випуск), «Професіонали і
аматори» (за 2010 рік).
Коло інтересів фотомайстра достатньо широке:
архітектура, визначні місця, відомі люди, останнім часом зацікавився
дерев’яними храмами Львівщини. Разом з дружиною та дітьми об’їздили
половину України. Дочка з дружиною часто служать моделями, а син
допомагає обробляти фотографії на комп’ютері та освоювати нову техніку.

{mosimage}Ще дуже любить фіксувати моменти життя дикої живої природи, квітів,
комах в макрорежимі. «Всі ці прекрасні творіння матінки-природи
настільки дивовижні, що створюють в нашому житті атмосферу свята, дива,
нереальності і хочеться, щоби й інші люди доторкнулися до них», –
наголошує Сергій Тис.
Ось, що про автора виставки, 51-річного Сергія
Тиса пише перший (в історії львівської фотографії) переможець І конкурсу
діапозитивів у 1974 році  Є. Фролов: «Теми духовності, церкви у всі
часи хвилювали людство і знаходили своє втілення в літературі, музиці, в
образотворчому мистецтві.

В останні десятиліття у нас в країні ця тема
була виключена з офіційних та художніх структур. Незважаючи на це, народ
в Галичині залишався з Богом у всі часи, весь спосіб життя галичан був
органічно пронизаний духовністю, шанобливим відношенням до релігії.
Природно,
звернення художника до такої делікатної теми вимагає відповідно такої ж
делікатності й інтелігентності. Пан Сергій скромний, обов’язковий
інтелігент, представник свого народу, обрав тему релігії, церкви цілком
обґрунтовано і досконало доніс за допомогою художньої фотографії до
глядача. Ця якість органічно пов’язана з його професією – Лікар з
великої букви. Представлена наявна експозиція складає незначну частину
фоторобіт пана Тиса, розповідаючи про духовну велич народу Галичини.

Автор обережно, можна сказати трепетно, підійшов до багатогранності
показу дерев’яної церковної архітектури. В колекції немає ні одного
подібного на інший храму. Архітектура всіх дерев’яних церков велична й
істинно різноманітна. Автор, відчуваючи цю єдність різноманіття, показує
в своїх яскравих роботах її досконалість, оскільки чітко проглядається
духовний зв’язок світогляду автора з сонмом показаних храмів.
{mosimage}Усі
храми органічно пов’язані з ландшафтними особливостями тої місцевості,
де вони зведені. Показані і релігійні ансамблі, і окремі будівлі,
фрагменти храмів і їх інтер’єри (іконостаси). Індивідуальною рисою
фотомайстра являється вміле і точне використання сучасної фототехніки,
автор уникає ординарної красивості у своїх фотороботах, відмінно
користується вмілим кадруванням, побудовою композиції кадру. Зимові
знимки, включаючи пейзажі просто зачаровують, підкреслюючи ще раз
всесторонній фототалант художника.
Архітектура – це застигла музика
і, коли дивишся на це творіння рук людських, виникають в уяві акорди
величної музики Баха і вас охоплює хвиля духовності, радості спілкування
з Богом».
Якщо я вас заінтригувала, знайдіть трохи часу і завітайте
до виставкової зали. Тут у цілковитій тиші у трьох кімнатах тимчасово
«поселилися»  святині, що навіть через фотопапір та скло випромінюють
духовний спокій. Ви отримаєте велику естетичну насолоду й переконаєтеся,
що  фотооб’єктив у руках митця передає велич і красу навколишнього
світу не гірше, ніж художник фарбами і пензлем.